Провадження № 33/803/2241/24 Справа № 229/5173/24 Суддя у 1-й інстанції - Панова Т. Л. Суддя у 2-й інстанції - Стародуб О. Г.
01 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Стародуб О.Г., при секретарі Кулініч Ю.А., за участю захисника Копичка І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Копичка І.А. на постанову судді Дружківського міського суду Донецької області від 13 серпня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік,-
Згідно постанови, 30.07.2024 року о 06:45 год. в м. Дружківка по вул. Машинобудівників, 46, водій ОСОБА_1 керував мопедом Хонда, державний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на місці зупинки за допомогою алкотестера Драгер та огляду в медичному закладі з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена у ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Копичко І.А. просить скасувати постанову судді та закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вважає, що внаслідок неналежного повідомлення ОСОБА_1 про дату слухання справи, суд позбавив останнього можливості надати пояснення, що призвело до неповного з'ясування обставин справи. Звертає увагу на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та факту його зупинки, що, на його думку, свідчить про безпідставність вимог працівників поліції про проходження огляду на стан сп'яніння. Вказує, що дані у протоколі про адміністративне правопорушення не можуть бути визнані допустимими доказами, оскільки спростовуються відеозаписом. Посилаючись на практику ЄСПЛ зазначає, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, тому суд мав прийти до висновку, що викладені у протоколі відомості не можна визнати доказом вини ОСОБА_1 у розумінні ст. 251 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення захисника,вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Відповідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Вказаних вимог чинного законодавства ОСОБА_1 не виконав, що й призвело до вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами.
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 105595 від 30.07.2024 року, згідно якого 30.07.2024 року о 06:45 в м. Дружківка по вул. Машинобудівників (Радченка), 46 водій ОСОБА_1 керував мопедом Хонда SZ50X, державний номер НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на місці зупинки за допомогою алкотестера Драгер та огляду в медичному закладі з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, на якому зафіксовано підтвердження ОСОБА_1 факту керування мопедом та факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі.
Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , згідно яких водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера Драгер та огляду в медичному закладі.
Рапортом поліцейського ВП № 1 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, згідно якого під час несення служби 30.07.2024 року о 06:45 в м. Дружківка по вул. Машинобудівників, 46 був зупинений мопед Хонда днз НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 за порушення ПДР, а саме здійснення руху по тротуару. Під час оформлення постанови у водія виявлений запах алкоголю з порожнини рота, факт вживання пива останнім не заперечувався. На вимогу пройти огляд для визначення стану сп'яніння на місці зупинки, а також у медичному закладі відмовився в присутності двох свідків. На водія складено протокол за ч. 1 ст. 130 та відсторонено від керування транспортним засобом.
Копією постанови серії ЕНА № 2712424 від 30.07.2024 року, згідно якої 30.07.2024 року о 06:45 в м. Дружківка по вул. Машинобудівників,46, водій ОСОБА_1 керуючи мопедом Хонда SZ50X, державний номер НОМЕР_1 , здійснив рух по тротуару, чим порушив п. 11.13 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, оскільки він відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі - Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно п.1 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, за наявності ознак, передбачених п.3 розділу 1 цієї Інструкції (ознаки алкогольного сп'яніння), поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Відповідно до п.7 розділу 1 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Зазначена Інструкція покроково встановлює дії працівників поліції в разі підозри про перебування водія у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.
Аналіз статей 130 та 266 КУпАП в їх взаємозв'язку свідчить про те, що відповідальність за відмову від проходження огляду настає у випадку відмови від любого запропонованого (в разі підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням його порядку проведення.
Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, вважаю що вимоги інструкції жодним чином не порушені та дії працівників поліції жодним чином не суперечать вимогам вищевказаної Інструкції, яка передбачає порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'янінням у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги щодо безпідставного прийняття судом першої інстанції як доказу протоколу про адміністративне правопорушення.
В розумінні ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є не доказом, а джерелом доказів, тобто фактичних даних, наоснові яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в розумінні, є доказом у справі про адміністративне правопорушення. З огляду на справу, що розглядається, у протоколі містяться фактичні дані про час та місце вчинення правопорушення, особу правопорушника, про застосування технічних засобів для виявлення правопорушення. Тому протокол про адміністративне правопорушення є допустимим та належним джерелом доказів. А висновок про наявність складу правопорушення в діях особи відносно якої складено протокол, дійсно є уявленням особи, що склала протокол, про наявність правопорушення, яке в суді повинно бути підтверджено відповідними доказами.
Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі і самому протоколу про адміністративне правопорушення, здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.
В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції поклав не лише протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , а в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18).
Протокол про адміністративне правопорушення у справі складений з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, а викладені в ньому відомості відповідають фактичним обставинам справи, які були встановлені належними, допустимими та достатніми доказами, тому підстави для визнання протоколу недопустимим доказом у суду відсутні.
Протокол про адміністративне правопорушення власноруч підписаний ОСОБА_1 та містить його пояснення, з яких вбачається, що він керував мопедом та відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги про відсутність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та факту його зупинки спростовуються постановою серії ЕНА № 2712424 від 30.07.2024 року та доданим до протоколу відеозаписом, з якого вбачається, що ОСОБА_1 підтвердив факт керування мопедом, погодився з причиною зупинки транспортного засобу під його керуванням та в присутності двох свідків відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера Драгер та огляду в медичному закладі.
Щодо доводів апелянта про неповноту відеозапису, то апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. На відеозапису відображено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння.
Тобто вказаний відеозапис надає можливість об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Не знайшли свого підтвердження і доводи захисника про те, що згідно долученого відеозапису у ОСОБА_1 відсутні ознаки сп'яніння, оскільки виявлення таких ознак покладається на працівника поліції та відбувається за оцінкою поліцейського під час спілкування з водієм та в подальшому може слугувати підставою для пропонування пройти відповідний огляд.
Стосовно доводів апеляційної скарги про неналежне повідомлення ОСОБА_1 про дату слухання справи апеляційний суд звертає увагу, що провадження у справі про адміністративне правопорушення розпочинається зі складення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, протоколу про адміністративне правопорушення, і їй вручається копія такого протоколу. Про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. В процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами передбаченими статтею 268 КУпАП.
При цьому, з'ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.
Наведена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 30 січня 2020 року (справа №482/9/17).
Згідно ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, Європейській суд з прав людини в своєму рішенні по справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Як слідує з матеріалів справи, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було повідомлено про те, що розгляд справи відбудеться 13 серпня 2024року о 10-00 год. у Дружківському міському суді Донецької області.
Судова повістка направлена ОСОБА_1 за вказаною ним адресою проживання повернута на адресу суду у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
З врахуванням строку притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП, суддя першої інстанції правильно дійшов висновку провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на підставі наявних матеріалів, оскільки безпідставне умисне затягування справи порушує завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення (ст. 1 КУпАП).
Апеляційний суд звертає увагу, що справа про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, не відносяться до переліку, визначених ст. 268 КУпАП справ, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою.
Крім того, апеляційним судом було у повній мірі забезпечено право ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та право на захист шляхом надання можливості взяти участь у судовому засіданні і надати пояснення.
Отже, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, апеляційний суд вважає їх належним, допустимим та достовірним, а їх сукупність є достатньою щодо доведеності поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
Вид і розмір адміністративного стягнення суддею визначені відповідно до вимог ст. 33 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Копичка І.А. залишити без задоволення.
Постанову судді Дружківського міського суду Донецької області від 13 серпня 2024 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя