Провадження № 22-ц/803/8161/24 Справа № 180/935/24 Суддя у 1-й інстанції - Тананайська Ю. А. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.
25 вересня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Максюти Ж.І.
суддів - Космачевської Т.В., Халаджи О.В.
за участю секретаря - Ніколиної А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 10 червня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я, -
Адвокат Мотуз Олександр Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я, посилаючись на те, що ОСОБА_1 працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого захворів на професійні захворювання. Оглядом МСЕК від 09.08.2022 року ОСОБА_1 встановлено 65% втрати професійної працездатності, встановлено третю групу інвалідності. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, ОСОБА_1 втратив своє здоров'я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, лікування. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 245000 гривень, яку просив стягнути з відповідача, без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обовязкових платежів.
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 10 червня 2024 року позовні вимогиПозовну заяву адвоката Мотуза Олександра Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я задовольнити частково.
Стягнено з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 130000 гривень, з утриманням податків та зборів, згідно чинного законодавства України.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнено з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 коп.
В апеляційній скарзі АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» не погоджується з оскаржуваним рішенням Марганецького міського суду повністю, вважає його незаконним, необґрунтованим та таким, що винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Мотуз О.В. вважає, що рішення першої інстанції було ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права та не порушено норми процесуального права, тому просить залишити рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 10 червня 2024 року без змін, та апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» - без задоволення.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів на посаді підземного гірника очисного забою.
Працюючи на даному підприємстві, ОСОБА_1 отримав професійні захворювання, які обумовлені умовами в яких він працював, що підтверджується Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) ОСОБА_1 від 8 липня 2022 року (Форма П-4).
Згідно Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 08.07.2022 року встановлено причини виникнення професійного захворювання: хімічні речовини, рівень шуму, важкість праці, вібрація.
Відповідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 09.08.2022 року ОСОБА_1 при первинному огляді встановлено 65 % втрати професійної працездатності у зв'язку із роботою в умовах виробничого пилу, шуму, безстроково, встановлено третю групу інвалідності, первинно.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачеві встановлена стійка втрата професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням в 65% та 3 група інвалідності, чим спричинено моральну шкоду, тому відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України роботодавець повинен відшкодувати завдану працівнику моральну шкоду.
Зазначений висновок відповідає встановленим обставинам та узгоджується з положеннями статей 153, 237-1 КЗпП України.
Частина четверта статті 43 Конституції зазначає, що кожен має право на належні, безпечні умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Підставою для відшкодування моральної шкоди, згідно зі статтею 237-1 КЗпП України, є порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу правопорушення, який є підставою для відшкодуванню моральної шкоди. В таких правовідносинах перевага надається встановленню обставин завдання шкоди саме на підприємстві відповідача та наявності моральних страждань працівника. При цьому презюмується обов'язок власника на створення належних, безпечних, здорових умов праці, слідкування за їх дотриманням усіма працівниками та відповідальність за шкоду, завдану особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 225/4242/21).
Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Суд першої інстанції правильно виходив із того, що надані позивачем письмові докази є належними, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування.
Висновок суду підтверджується актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 08 липня 2022 року форми П-4, де зазначено, що професійне захворювання виникло в результаті тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм працівника, важкість праці, недосконалість технології видобутку руди, вібрація.
Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності. Згідно довідки МСЕК від 09.08.2022 року ОСОБА_1 первинно встановлено 65% втрати професіональної працездатності у зв'язку із професійними захворюваннями та встановлено третю групу інвалідності безстроково.
Таким чином, наданими доказами підтверджено, що мав місце вплив шкідливих виробничих факторів на стан здоров'я позивача під час виконання трудових обов'язків у відповідача, що внаслідок тривалої дії шкідливих факторів на робочому місці позивач частково втратив професійну працездатність, що порушило його звичне життя, змусило лікуватися, обмежувати свою життєву активність, прикладати додаткові зусилля для організації свого життя, чим підтверджується спричинення моральної шкоди відповідачем та наявність підстав для відшкодування роботодавцем заподіяної працівнику моральної шкоди.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, спричиненої втратою працездатності у зв'язку із професійним захворюванням підлягають задоволенню.
Питання компенсації моральної шкоди особі незалежно від того, в якій сфері життя чи діяльності вони виникають, підпадають під регулювання Цивільного кодексу України, який є основним актом цивільного законодавства України.
Положеннями статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
В п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року вказано, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання, а тому не потребують якихось додаткових доказів.
Створення неналежних умов виробництва призводить до порушення особистих немайнових прав особи на життя, на охорону здоров'я тощо.
Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки внаслідок незабезпечення роботодавцем безпечних і нешкідливих умов праці ОСОБА_1 встановлено втрату професійної працездатності від профзахворювання в 65%, та встановлено третю групу інвалідності. Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода, яку роботодавець зобов'язаний відшкодувати в силу зазначених вище норм закону.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок стійкої втрати професійної працездатності, суд першої інстанції врахував обставини, які мають суттєве значення, глибину фізичних та душевних страждань, зокрема ступінь втрати працездатності, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, а також дотримався засад розумності і справедливості та навів в рішенні відповідні мотиви з урахуванням конкретних обставин справи. Підстав для зменшення розміру, визначеного судом першої інстанції не вбачається.
Посилання на те, що позивачем не доведено спричинення моральної шкоди спростовується встановленими обставинами.
Доводи апеляційної скарги АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відсутність підстав для задоволення позову з посиланням на договір про добровільне відшкодування моральної шкоди від 02.06.2022 року згідно якого ОСОБА_1 отримав 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, є безпідставними з огляду на наступне.
Договір про добровільне відшкодування було укладено до встановлення у позивача стійкої втрати працездатності вперше (по професійному захворюванню) висновком МСЕК і на дані правовідносини дія угоди не могла розповсюджуватись.
Відповідно до положень статті 27 ЦК України, правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним.
Згідно ч. 2 ст. 115 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У відповідності до положень ст. 116 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків.
Положення вищевказаної угоди не відповідають матеріалам справи, відомості яких не оспорюються сторонами (дата проходження огляду МСЕК, дата складення та затвердження Акту форми П-4, дата звільнення позивача з роботи) дає можливість визначити, що дана угода фактично зводиться до єдиного завдання - обмеження можливості позивача мати не заборонені законом цивільні права (право на компенсацію спричиненої немайнової шкоди), що вказує на нікчемність цього правочину та підтверджує, що він не створює жодних юридичних наслідків.
Інші доводи апеляційної скарги відповідача колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позову та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення апеляційної скарги і зміни чи скасування судового рішення немає.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» - залишити без задоволення.
Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 10 червня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: