Справа №760/8255/22
Провадження №2-а/760/611/24
01 жовтня 2024 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого у судді Аксьонової Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Тодосюк Г.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнати протиправною та скасувати постанову інспектора роти №7 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві серії ЕАР №5529593 від 25 червня 2022 року якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч.5 ст.121 КУпАП. Також, просив стягнути на свою користь витрати понесені на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 1500 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою серії ЕАР №5529593 від 25 червня 2022 року Управління патрульної поліції в м. Києві інспектором старшим лейтенантом поліції Бихловим О.В. було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч.5 ст.121 КУпАП за те, що 25 червня 2022 року о 18 год. 43 хв. в м. Києві по вул. Ю. Іллєнка, 41, позивач керував мотоциклом YZF-R3, д.н.з. НОМЕР_1 , без захисного шолому, чим порушив вимоги п.2.3 г ПДР України.
Вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконною, оскільки після отримання звукової сирени від поліцейського автомобіля він одразу з'їхав на обочину, зупинився та зняв захисний шолом, після чого до нього підійшли працівники патрульної поліції та повідомили, що він рухався без захисного шолому.
На прохання позивача надати докази вчинення ним адміністративного правопорушення, працівники патрульної поліції відмовили та таких доказів не надали.
На підставі викладеного просив позов задовольнити.
Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 08 липня 2022 року для розгляду справи визначено суддю Аксьонову Н.М.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 11 липня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
15 серпня 2022 року на виконання вимог ухвали суду від 11 липня 2022 року від позивача надійшла заява разом із клопотанням про заміну неналежного відповідача Управління патрульної поліції в м. Києві ДПП на Департамент патрульної поліції.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 02 вересня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.
12 грудня 2023 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що твердження позивача викладені у позовній заяві є необґрунтованими, хибними та такими, що не підлягають задоволенню судом. Вважає, що інспектор діяв виключно на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, постанова винесена з дотриманням всіх вимог, встановлених чинним законодавством, а отже позов не підлягає до задоволення.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч.4 ст.229 КАС України).
З'ясувавши доводи та аргументи позивача, відповідача, викладені в позовній заяві та відзиві на неї, обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 25 червня 2022 року інспектором старшим лейтенантом Управління патрульної поліції в м. Києві Бихловим О.В. було винесено постанову серії ЕАР №5529593 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 510 грн.
Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_3 , 25 червня 2022 року о 18 годині 43 хвилини у м. Києві по вул. Ю. Іллєнка, 41 керував мотоциклом YZF-R3, д.н.з. НОМЕР_1 без захисного шолома, чим порушив п. 2.3 г ПДР, за що передбачена відповідальність ч.5 ст.121 КУпАП.
Позивач вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконною, через відсутність події та складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст.72 КАС України).
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Положеннями п.8 ч.1 ст.23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (абз.1 п.4 розділ 1 Інструкції).
Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з п.2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч.2, ч.4 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.
Частина 5 статті 121 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР).
За пунктом 2.3в ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, також повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до абзацу першого пункту 5 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року №1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу XIII цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів (абз.4 п.24 постанови).
Суд звертає увагу, що в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на жоден із доказів, які передбачені ст.251 КУпАП. До відзиву також не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, як і не надано доказів на спростування аргументів позивача.
В оскаржуваній постанові відсутнє посилання на жоден із доказів, які передбачені ст.251 КУпАП, в тому числі на технічний засіб, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
За таких обставин суд вважає, що в діях позивача відсутня подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП.
Відповідно до статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За правилами ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Відтак, з огляду на задоволення позовних вимог, та згідно з вимогами ч.1 ст.139 КАС України, з відповідача - Департаменту патрульної поліції, який є суб'єктом владних повноважень на користь позивача необхідно стягнути понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору у сумі 496,20 грн.
Крім того, позивач просить стягнути на його користь 1500 грн витрат на оплату професійної правничої допомогу.
Що стосується витрат на правову допомогу суд зазначає таке,
Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частинами першою та другою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За приписами частин третьої-четвертої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частинами 5, 6 ст.134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з тим, відповідно до ч.7 ст.134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із частиною сьомою статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Вбачається, що для того, щоб встановити, чи скористалась особа своїм правом на професійну правничу допомогу, наявність у неї у зв'язку з цим судових витрат та їх розмір, сторона має надати відповідні докази в установленому законом порядку.
На підтвердження надання позивачу адвокатом правничої допомоги до справи долучено, зокрема, копії: договору №9 про надання правової допомоги від 28 червня 2022 року, укладеного між Пилипенком ОСОБА_1 та адвокатом Лазорком Р.Й.; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Лазорком Р.Й. від 04 липня 2022 року; квитанції №С1Х1-11АН-0670-59В9 від 29 червня 2022 року на суму 1500 грн; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЛГ №000214 від 01 березня 2019 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВВ №1024142.
Суд звертає увагу на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо судових витрат, викладеною, зокрема, в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia, заява № 58442/00), за ст.41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Такі ж критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Отже, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19.
Відповідач у відзиві вказує про не співмірність заявлених судових витрат із складністю справи та обсягом проведеної роботи адвокатом.
Враховуючи категорію та складність справи, надані до суду докази документального підтвердження витрат на правову допомогу, суд вбачає наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі, вказаному в позові, а саме у сумі 1500 грн, оскільки такий розмір є доведеним та відповідає критеріям дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності з урахуванням складності та значення справи для сторін.
На підставі наведеного, витрати позивача на правову допомогу у сумі 1500 грн покладаються судом на Департамент патрульної поліції.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 242, 286 КАС України, ст. 276, 280, 293 КУпАП, суд
Адміністративний позов ОСОБА_4 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №5529593 від 25 червня 2022 року, складеної інспектором, старшим лейтенантом Управління патрульної поліції в м. Києві Бихловим Олександром Володимировичем, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок у рахунок відшкодування понесених позивачем витрат на сплату судового збору та 1500 гривень у рахунок відшкодування витрат на оплату правничої допомоги.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Шостого адміністративного апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
позивач - ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , серія та номер паспорта НОМЕР_2 ;
відповідач - Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3; код ЄДРПОУ 40108646.
Суддя Солом'янського
районного суду міста Києва Н.М.Аксьонова