ун. № 759/10239/24
пр. № 2/759/3837/24
30 вересня 2024 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря судового засідання Кривонос Ю.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
І. Позиція сторін у справі
у травні 2024 р. до суду надійшла вищезазначена позовна заява, позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути із АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» на користь позивача несплачену частину страхового відшкодування у розмірі 52542 грн 33 коп.; стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 5401 грн 70 коп., моральну шкоду у розмірі 10000 грн 00 коп. та вирішити питання розподілу судових витрат у розмірі 18222 грн 40 коп.
В обґрунтування позову зазначає, що 18.07.2023 приблизно 17 год. 21 хв. у м. Києві по пр. Берестейському з'їзд на вул. Святошинська ОСОБА_2 керуючи ТХ «Volvo» р/н НОМЕР_1 під час перестроювання з другої полоси в першу смугу не пропустив ТЗ «Skoda» д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу на праві власності, в результаті чого відбулося зіткнення та вказані автомобілі отримали механічні пошкодження. ОСОБА_2 постановою Святошинського районного суду м. Києва від 18.08.2023 визнано винним у вчиненні ДТП. Крім цього на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відвідача була застрахована у АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» на підставі полісу ОСЦПВВНТЗ №215742666, яка за результатами розгляду заяви позивача про страхове відшкодування, здійснила розрахунок завданої шкоди та виплатила лише частину страхового відшкодування у розмірі 21249 грн 27 коп., а тому з метою визначення дійсного розміру заподіяного збитку, позивач замовив огляд пошкодженого ТЗ «Skoda» д.н.з. НОМЕР_2 у оцінювача ФОП ОСОБА_3 на підставі якого було складено Звіт №498/08-23 від 09.08.2023 згідно якого вартість матеріального збитку складає 79103 грн 30 коп., відтак зі страхової компанії підлягає стягненню частина страхового відшкодування у розмірі 70701 грн 60 коп., з ОСОБА_2 підлягає до стягнення величина втрати товарної вартості визначної у Звіт №498/08-23 від 09.08.2023, яка складає 5401 грн 70 коп. Позивачу також було завдано моральної шкоди, оскільки належний йому автомобіль був його основним засобом пересування, а його пошкодження завдано позивачу душевних страждань та негативно вплинуло на його моральний стан, таким чином моральна шкода, завдана протиправними діями ОСОБА_2 складає 10000 грн 00 коп.
27.06.2024 від представника відповідача АТ СК «ІНШУРАНС» надійшов відзив на позовну заяву, в якому викладено свою позицію стосовно предмету спору, зазначивши, що не погоджується із позовними вимогами з огляду на необґрунтованість, незаконність, а тому вони не підлягають задоволенню, оскільки 18.07.2023 трапилася ДТП, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у СК «Брокбізнес» на підставі полісу №ЕР 215742666. 19.07.2023 позивач звернувся до СК «Брокбізнес» з повідомленням про дорожньо-транспорту пригоду, того ж дня ТЗ «Skoda» д.н.з. НОМЕР_2 був оглянутий оцінювачем, про що складено відповідний акт. Тому на підставі Звіту №143064 від 25.08.2023 про оцінку КТЗ складено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт №110092/1 і здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 21249 грн 27 коп. Також представник посилається на те, що відповідно до п. 34.3 Закону ОСЦПВВНТЗ, якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара чи експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених ст. 41 Закону - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на про ведення експертизи, а тому право потерпілого на самостійне обрання експерта виникає лише якщо представник страховка не з'явився у визначений строк (10 робочих днів) на огляд майна потерпілого. Окрім цього, представник зазначив, що при дослідженні наданого представником звіту про оцінку автомобіля №143064 від 25.08.2023 було встановлено ряд обставин та невідповідностей в частині нарахування ПДВ на запчастини, зважаючи на те, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна з урахуванням зносу здійснюється за рахунок потерпілої особи, сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. Отже, АТ «ББС ІНШУРАНС» було повністю виконано свій обов'язок щодо огляду пошкодженого ТЗ та визначення вартості відновлювального ремонту у стрки передбачені законодавством, а тому необхідності в проведення додаткової експертизи не було, відповідно у СК «ББС ІНШУРАНС» відсутній обов'язок і у її відшкодуванні, тому в силу п. 34.3 та ст. 34 Закону витрати позивача у сумі 3 800 грн 00 коп. на проведення автотоварознавчого дослідження відшкодування зі сторони відповідача не підлягають. Представник відповідача одночасно заперечує проти витрат на правову допомогу, вважає її необґрунтованою, а розмір не співмірним (а.с. 51-56).
ІІ. Процесуальні дії і рішення суду
відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого - суддю Ул'яновську О.В. (а.с. 40, 41).
Ухвалою судді від 21.05.2024 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням без виклику сторін (а.с. 43, 44).
Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
ІІІ. Фактичні обставини справи
судом встановлено, що 18.07.2023 приблизно о 17 год. 21 хв. в м. Києві по проспекту Берестейському, з'їзд на вулицю Святошинська, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «VOLVO» р/н НОМЕР_3 під час перестроювання з другої смуги у першу смугу не пропустив автомобіль «Skoda» д.н.з. НОМЕР_2 та здійснив з ним зіткнення, який рухався в першій смузі руху в попутному напрямку, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва 18.08.2023 ОСОБА_2 притягнено до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн 00 коп. (а.с. 10).
Відповідно до п. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника ТЗ «VOLVO» р/н НОМЕР_3 була застрахована у АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» на підставі полісу №215742666 від 18.07.2023 (а.с. 11).
19.07.2023 на підставі Акту було проведено огляд «Skoda» д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 70, 71).
Згідно Звіту №143063 від 25.08.2023 про оцінку вартості КТЗ «Skoda» д.н.з. НОМЕР_2 складеного на замовлення ТОВ «ЕДАК» виконавцем ФОП ОСОБА_4 , визначено що ринкова вартість ТЗ до пошкодження - 554323 грн 20 коп., вартість відновлювального ремонту КТЗ становить - 21355 грн 31 коп. та вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в тому числі з ПДВ на запасні запчастини 21355 грн 31 коп. (а.с. 61-69).
ПрАТ «СК «Брокбізнес» на підставі страхового акту №110092/1 від 28.08.2023, наказу №110092/1 від 28.08.2023 та розрахунку страхового відшкодування від 28.08.2023вирішено здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 21249 грн 27 коп., що підтверджується випискою по рахунку позивача (а.с. 12, 58-60).
На замовлення позивача, ФОП ОСОБА_3 склав Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ №498/08-23 від 18.07.2023, згідно висновку якого, ринкова вартість КТЗ «Skoda» д.н.з. НОМЕР_2 складає 446468 грн 31 коп., вартість відновлювального ремонту складає 73701 грн 60 коп., величина втрати товарної вартості 5401 грн 70 коп., та вартість матеріального збитку складає 79103 грн 30 коп. (а.с. 13-26).
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду
відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Нормами ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих з наслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Настання страхового випадку є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Підставою виникнення зобов'язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов'язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.
Згідно зі абзацом 2 частини першої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, якщо сплачене страховиком відшкодування не покриває розмір збитків завданих потерпілому, останній має право пред'явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Системний аналіз статті 22 ЦК України, абзацу другого статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.
Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власникові колісного транспортного засобу №498/08-23 від 18.07.2023, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Skoda» д.н.з. НОМЕР_2 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на момент проведення дослідження становить 73701,60 грн.
З огляду на те, що вартість відновлювального ремонту без урахування зносу - це ті збитки, які позивач мусить понести для відновлення свого порушеного права та втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а тому на користь позивача підлягає стягненню відшкодування саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу, а саме різниця між вартістю відновлювального ремонту без урахування зносу.
Позивачем заявлено вимоги про відшкодування заподіяної відповідачем шкоди (збитків), до яких законом віднесено як витрати, що особа вже зробила так і ті, які мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Наданий позивачем Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власникові колісного транспортного засобу №498/08-23 від 18.07.2023, є належним доказом на підтвердження витрат, які особа мусить понести для відновлення свого майна (вартості відновлювального ремонту) у розмірі 73701 грн 60 коп., однак а відповідачем вказаний розмір збитків належним чином не спростовано.
Верховний Суд в постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 757/22706/15-ц вказав, що у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику, виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування.
Отже ПДВ в сумі 12283 грн 60 коп. входить до суми страхового відшкодування та може бути повернуто позивачу страховиком після надання відповідних документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту.
Таким чином розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню із АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» на користь позивача становить 40168 грн 73 коп. із розрахунку: 73701 грн 60 грн - 21249 грн 27 коп. - 12283,60.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа, відповідно до ст. 1192 ЦК України, має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо застосування законодавства про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема у постановах: від 05.05.2018 (справа № 910/7449/17, провадження № 12-104гс18); від 04.07.2018 (справа № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18); від 03.10.2018 (справа № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18); від 19.06.2019 (справа № 465/4621/16-к, провадження № 13-24кс19); від 11.12.2019 (справа № 465/4287/15, провадження № 14-406цс19).
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зробила висновок, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 20.01.2016 розглянув справу № 6-2808 цс 15, предметом якої був спір про відшкодування шкоди. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним.
У постанові від 22.02.2022 у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21), Велика Палата Верховного Суду, у пунктах 136, 137 указаної постанови зазначила, що Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою.
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20)).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Згідно зі ст.ст. 29, 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов'язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Системний аналіз пункту 32.7. ч. 1 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 22, абзацу третього пункту 3 ч. 1 ст. 988, ст.ст. 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6., 8.6., 8.6.1., 8.6.2. Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди.
При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода в вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.
В абзаці 3 пункту 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Вищевказані правові висновки також було викладено Верховним Судом у постанові від 23.10.2019 у справі №337/1673/16-ц та постанові від 20.06.2019 у справі № 362/5422/15.
Так, згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Отже, розмір шкоди, яка відшкодована згідно з вимогами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленого законодавством (ст.29). Страховик відповідача виконав свої зобов'язання, відшкодувавши витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням його зносу, тому у зв'язку із заміною сторони кредитора у деліктних правовідносинах у межах фактичних витрат до позивача перейшло право вимоги у відповідній частині до відповідача, оскільки страхова виплата страховика відповідача є недостатньою для повного відшкодування завданої ним шкоди. Тому різниця між фактичним розміром понесених витрат та отриманим страховим відшкодуванням підлягає стягненню саме з відповідача.
Так, Верховний Суд України у постанові від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15 дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ №498/08-23 від 18.07.2023 величина втрати товарної вартості автомобіля марки «Skoda» д.н.з. НОМЕР_2 становить 5401 грн 70 коп., а тому враховуючи ту обставину, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 застрахована на підставі Полісу №215742666 на підставі чого СК «ББС «ІПШУРАНС» сплатило потерпілій особі суму страхового відшкодування, а тому з відповідача необхідно стягнути суму величини втрати товарної вартості автомобіля у розмірі 5401 грн 70 коп.
При цьому суд зауважує, що відповідач жодним чином не спростовував вимоги позивача щодо вказаної суми, не надавши до суду відзиву або доказів, які б підтверджували відсутність вини в його діях в рамках цих правовідносин.
Що стосується вимоги про стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2 у розмірі 10000 грн 00 коп., слід зазначити наступне.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22)).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.05.2022 в справі № 487/6970/20 (провадження №61-1132св22)).
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Перевіряючи наявність підстав для компенсації моральної шкоди у заявленому позивачем розмірі 10000 грн 00 коп., судом враховується принцип вимоги розумності і справедливості та вважає вказаний розмір істотно завищеним, погоджуючись також із таким твердженням представника відповідача.
У позовній заяві позивач стверджує, що моральна шкода полягала у душевних стражданнях, пов'язаних зі знищенням належного йому автомобіля, що негативно вплинуло на його моральний стан, оскільки його автомобіль був єдиним засобом пересування.
Суд, надаючи оцінку вказаним обставинам, враховує характер порушення прав позивача, обставини, пов'язані зі знищенням належного позивачу автомобіля, і вважає розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 2000 грн 00 коп. таким, що відповідає вимогам розумності і справедливості. Тому позовну вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає до часткового задоволення.
Щодо вимог про стягнення з відповідачів вартості проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу, слід зазначити таке.
Частиною 2 ст. 106 ЦПК України передбачено, що порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування.
Проведення оцінки та оформлення звіту (результатів оцінки) здійснено без порушення норм методики та ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну і оціночну діяльність в Україні», а тому висновок наданий позивачем судом береться до уваги.
Відповідно до п 34.2. ст. 34 Закону ОСЦПВВНТЗ протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Отже, враховуючи ту обставину, що АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» провело огляд пошкодженого автомобіля 19.07.2023 (ДТП сталося 18.07.2023) у строки визначені п.34.3 ст. 34 Закону, а тому витрати позивача у розмірі 3800 грн 00 коп. на проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу, слід стягнути з відповідача ОСОБА_2
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1. ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, судам слід враховувати, що потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких умов позовні вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди підлягають частковому задоволенню.
V. Розподіл судових витрат
відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивач у прохальній частині просив розподілити судові витрати по справі, посилаючись нате, що ним понесено витрати, пов'язані із правовою допомогою у розмірі 12000 грн 00 коп.
Представник відповідача АТ СК «ББС ІНШУРАНС» у свою чергу заперечував проти задоволення вказаної вимоги, оскільки вважає таку суму надуманою, необґрунтованою, завищено та не підтвердженою матеріалами справи.
А тому суд вивчивши, подані до суду докази стосовно вказаної вимоги розподілу судових витрат, зокрема, відшкодування правової допомоги, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Із запровадженням з 15.12.2017 змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Відповідно до п.п. 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Зі змісту ст.ст. 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
В обґрунтування понесених витрат, пов'язаних з розглядом справи у розмірі 12000 грн 00 коп., представник позивача надав до суду про надання правової допомоги №06/12/23-ЮП/П від 06.12.2023; ордер №1131331 на надання правничої (правової) допомоги; акт виконаних робіт №1 до Договору №06/12/23-ЮП/П від 06.12.2023 датованого 07.03.2024, згідно якого адвокатом було надано такі послуги: юридична консультація 1 год - 1600 грн 00 коп.; вивчення документів 1 год. -1600 грн 00 коп.; складання та підготовка до подання до суду позовної заяви 5,50 год - 6800 грн 00 коп., всього 12000 грн 00 коп. та платіжна інструкція на суму 7500 грн 00 коп.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК).
Проте, враховуючи ту обставину, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення та враховуючи заперечення представника відповідача щодо вказаної вимоги суд приходить до висновку, що сума яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача у виді послуг за надання правової допомоги складає 5000 грн 00 коп., враховуючи співмірність зі складністю справи та ціною позову.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір на позовну вимогу майнового та немайнового характеру.
Загальна сума задоволених вимог позивача складає 45570 грн 43 коп. та з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 954 грн 03 коп. (45570,43 грн х 100% : 57854,03 = 78,76% х 1211 грн 20 коп.).
Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідачів підлягає стягнення судовий збір на користь позивача у розмірі 954 грн 03 коп.
Що стосується судового збору сплаченого у розмірі 1 211 грн 20 коп. за вимогу немайнового характеру, суд зазначає, що в разі, якщо моральна шкода визначається у грошовому еквіваленті, то така вимога є майновою, а тому з огляду на викладене та враховуючи задоволення вказаної вимоги у розмірі 2000 грн 00 коп. із заявленої суми 10000 грн 00 коп. а тому судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача у розмірі 242 грн 24 коп. (20%).
На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 15, 979, 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 137-141, 258-259, 263-265, 267, 274-279, ЦПК України,-
позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» (код за ЄДРПОУ 20344871) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) несплачену частину страхового відшкодування у розмірі 40168 (Сорок тисяч сто шістдесят вісім) грн 73 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 5401 (П'ять тисяч чотириста одну) грн 70 коп., витрати з проведення оцінки у розмірі 3800 (Три тисячі вісімсот) грн 00 коп., суму моральної шкоди у розмірі 2000 (Дві тисячі) грн 00 коп., що загалом становить 11201 (Одинадцять тисяч двісті одну) грн 70 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» (код за ЄДРПОУ 20344871) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір по справі у розмірі 477 (Чотириста сімдесят сім) грн 01 коп. та витрати пов'язані із правничою (правовою) допомогою у розмірі 2500 (Дві тисячі п'ятсот) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір по справі у розмірі 719 (Сімсот дев'ятнадцять) грн 25 коп. та витрати пов'язані із правничою (правовою) допомогою у розмірі 2500 (Дві тисячі п'ятсот) грн 00 коп.
У решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.В Ул'яновська
Повний текст судового рішення складено 30.09.2024