Справа № 758/16534/19
Категорія 36
02 січня 2024 року місто Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Кужелєвої Ю.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.Бі.Ай-Кооп», про виплату страхового відшкодування,
ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.Бі.Ай-Кооп» (надалі за текстом - відповідач), про виплату страхового відшкодування.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05 березня 2019 року водій ОСОБА_2 о 12 годині 20 хвилин на пр-т. Правди, 4, в м. Києві, керуючи автомобілем марки «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_1 , завчасно не зайняла відповідне країнє положення, для повороту ліворуч та здійснила рух з крайньої правої смуги, чим порушила п. 10.4 ПДР, в результаті чого скоїла зіткнення з транспортним засобом «Фіат», д. н. НОМЕР_2 , що призвело до зіткнення та пошкодження транспортних засобів.
10 квітня 2019 року суддя Подільського районного суду міста Києва Бородій В.М. розглянувши справу про адміністративне правопорушення визнав ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Зазначає, що таким чином, своїми одноосібними винними діями, що полягали в порушенні п. 10.4 ПДР України ОСОБА_2 завдала матеріальних збитків. Постанова набрала законної сили та сторонами не оскаржувалася.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП була застрахована відповідачем відповідно до полісу обов'язкового страхування серії АМ № 4349391. Ліміт відшкодування завданих матеріальних збитків за полісом серії АМ № 4349391 складає 100 000 грн.
У встановленому законодавством України порядку позивачем було подано до відповідача повідомлення про настання страхового випадку, за фактом пошкодження автомобіля «Фіат», д.н. НОМЕР_2 . Відповідач розглянув заяву та відкрив справу.
Керуючись нормами ст. 33, 35 та п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач 10.04.2019 року подав заяву до відповідача щодо відшкодування завданих матеріальних збитків.
За ремонт пошкодженого у ДТП автомобіля марки «Фіат», д.н. НОМЕР_2 , позивач сплатив 74 250,45 грн. Наведене підтверджується чеками, видатковими накладними та актом виконаних ремонтних робіт.
До початку ремонту з метою визначення вартості ремонту та величини завданих збитків Позивач замовив проведення незалежної автотоварознавчої експертизи.
Відповідно до звіту № 97/074-19 від 16.04.2019 року величина втрати товарної вартості, внаслідок пошкодження транспортного засобу «Фіат», д.н. НОМЕР_2 . становить 60 026, 86 грн., а вартість ремонту 103 249,02 грн.
Однак, всупереч вимогам Закону відповідач виплату страхового відшкодування здійснило 10.07.2019 року не в повному обсязі, що є порушенням, на думку позивача, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
10.07.2019 року позивачем було отримано на особистий рахунок страхове відшкодування в сумі 28 545 грн. 88 коп. з боку відповідача.
Зазначає, що оскільки розмір виплаченої суми страхового відшкодування не покриває понесені позивачем фактичні витрати на ремонт автомобіля внаслідок ДТП, а тому розмір майнової вимоги до відповідача розраховується наступним чином: 74 250,45 грн. - 28 545 грн. 88 коп. = 45 704 грн. 57 коп. (витрати на ремонт) (відшкодування).
Також, позивачем було розраховано пеню за прострочення платежу за 6 місяців в період з 10.07.2019 року по 10.01.2020 року від грошового зобов'язання (45 704 грн. 57 коп.) = 7 334 грн. 00 коп. та три проценти річних від простроченої суми в період з 10.07.2019 по 10.01.2020 = 45 704 грн. 57 коп. грн. 00 коп. х 0,03/2 = 685 грн. 57 коп.
У зв'язку з тим, що позивач недоотримав суму страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення страхового відшкодування.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 27.12.2019 року справу передано головуючому судді Корніловій Ж.О.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 31.08.2020 року справу передано головуючому судді Гребенюку В.В.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 01.09.2020 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 29.06.2021 року закрито підготовче провадження по справі, справу призначено до судового розгляду.
Позивач у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце його проведення повідомлений належним чином. Від позивача надійшло клопотання про проведення розгляду справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти проведення заочного розгляду та постановлення у справі заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення. Відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.
Враховуючи викладене та вимоги ст. 279, 280 ЦПК України, суд вважав за можливе проводити заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, у відсутності нез'явившихся учасників судового процесу та за наявними у справі матеріалами, з ухваленням у справі заочного рішення.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 05 березня 2019 року водій ОСОБА_2 о 12 годині 20 хвилин на пр-т. Правди, 4, в м. Києві, керуючи автомобілем марки «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_1 , завчасно не зайняла відповідне країнє положення, для повороту ліворуч та здійснила рух з крайньої правої смуги, чим порушила п. 10.4 ПДР, в результаті чого скоїла зіткнення з транспортним засобом «Фіат», д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до зіткнення та пошкодження транспортних засобів.
10 квітня 2019 року суддя Подільського районного суду міста Києва Бородій В.М. розглянувши справу про адміністративне правопорушення визнав ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 11).
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП була застрахована відповідачем відповідно до полісу обов'язкового страхування серії АМ № 4349391. Ліміт відшкодування завданих матеріальних збитків за полісом серії АМ № 4349391 складає 100 000 грн (а.с. 40).
Судом встановлено, що позивачем було подано до відповідача повідомлення про настання страхового випадку, за фактом пошкодження автомобіля «Фіат», д.н. НОМЕР_2 (а.с. 41).
Позивач 10.04.2019 року подав заяву до відповідача щодо відшкодування завданих матеріальних збитків (а.с. 42).
За ремонт пошкодженого у ДТП автомобіля марки «Фіат», д.н. НОМЕР_2 , позивач сплатив 74 250,45 грн. Наведене підтверджується чеками, видатковими накладними та актом виконаних ремонтних робіт (а.с. 45-49).
10.07.2019 року позивачем було отримано на особистий рахунок страхове відшкодування в сумі 28 545 грн. 88 коп. з боку відповідача, що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 44).
Таким чином, оскільки розмір виплаченої суми страхового відшкодування не покриває понесені позивачем фактичні витрати на ремонт автомобіля внаслідок ДТП, відтак, розмір майнової вимоги до відповідача розраховується наступним чином: 74 250,45 грн. - 28 545 грн. 88 коп. = 45 704 грн. 57 коп. (витрати на ремонт) (відшкодування).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було розраховано пеню за прострочення платежу за 6 місяців в період з 10.07.2019 року по 10.01.2020 року від грошового зобов'язання (45 704 грн. 57 коп.) = 7 334 грн. 00 коп. та три проценти річних від простроченої суми в період з 10.07.2019 по 10.01.2020 = 45 704 грн. 57 коп. грн. 00 коп. х 0,03/2 = 685 грн. 57 коп., а отже, судом приймається наведений розрахунок штрафних санкцій, оскільки, останній не спростовано відповідачем.
У відповідності з ч. 4 та ч.6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Способами захисту в т. ч. є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної шкоди.
Частина 1 ст. 22 ЦК України передбачає, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування.
Відповідно до преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
У відповідності до ст. 6 вказаного Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону, особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду..
Згідно до ч. 1 ст. 22.1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 22.1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, страховик у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові), або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконати інші умови договору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Згідно до ст. 990 ЦК України та ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
За змістом Закону (ст.ст.9, 22-31, 35, 36), настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, у тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України: «Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку».
Згідно ч. 5 статті 1187 цього Кодексу особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у пункті 8 його постанови від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», судам роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, що її завдала, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
За загальним правилом відповідальність несе особа, яка завдала шкоди. Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з ч.2 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми.
Згідно з п.35.1. ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Відповідно до п.35.2. ст.35 Закону до заяви додаються: а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).
Частиною 36.1 статті 36 Закону передбачено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний.
Згідно ст. 36.5 вищевказаного Закону, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Загальна сума вимоги за шкоду, заподіяну власнику автомобіля «Фіат», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 45 704 гривень 57 копійок.
До загальної суми заборгованості нараховуються (попередній розрахунок наведено у додатках): пеня, три проценти річних та інфляційні втрати за користування чужими коштами за весь час прострочення згідно ст. 625 ЦК України;
Сума нарахування заборгованості за невиплату страхового відшкодування за період з 10.07.2019 року по 10.01.2020 року складає: 8 019 грн., з яких: пеня - 7 334 грн., 3 % річних - 685,57 грн.
За таких обставинах, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім цього у відповідності зі ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в користь позивача судові витрати.
Позивач просить вирішити питання про стягнення витрат понесених на професійну правничу допомогу. На підтвердження вказаних витрат надано: копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію квитанцій до прибуткового касового ордеру від 05.12.2019 р. на суму 3200 грн., договір № 55/19 про надання правової допомоги, акт приймання-передачі послуг від 27.12.2019 року. Суд вважає, що такий розмір витрат слід задовольнити і стягнути із відповідача на користь позивача суму витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 27, 81, 141, 174, 175-177, 264. 265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 16, 22, 526, 536, 625, 979, 988, 990, 1166, 1187, 1192 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.Бі.Ай-Кооп», про виплату страхового відшкодування - задовольнити;
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.Бі.Ай-Кооп» на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 45 704 (сорок п'ять тисяч сімсот чотири) гривні 57 копійок;
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.Бі.Ай-Кооп» на користь ОСОБА_1 3 % річних та пеню за прострочення виплати відшкодування в розмірі 8 019 (всім тисяч дев'ятнадцять) гривень 57 копійок;
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.Бі.Ай-Кооп» на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані із проведенням та складанням висновку про вартість ремонту та збитку в розмірі 2 150 (дві тисячі сто п'ятдесят) гривень;
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.Бі.Ай-Кооп» на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» судовий збір в розмірі 769 (сімсот шістдесят дев'ять) гривень;
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.Бі.Ай-Кооп» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 3 200 (три тисячі двісті) гривень;
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова група «Ю.Бі.Ай-Кооп» (адреса: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 5/13, код ЄДРПОУ 31113488);
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя Володимир ГРЕБЕНЮК