печерський районний суд міста києва
Справа № 757/35623/24-к
пр. 1-кс-31131/24
15 серпня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника власника майна ОСОБА_4 ,
власника майна ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління протидії кримінальним правопорушенням у сфері кібербезпеки, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12023000000002263 від 07.12.2023,
09.08.2024 до провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління протидії кримінальним правопорушенням у сфері кібербезпеки, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні № 11202300000002263 від 07.12.2023.
Прокурор в судовому засіданні просив повернути клопотання для доопрацювання.
Власник майна та її представник не заперечували проти повернення клопотання прокурору.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження, заслухавши клопотання представника сторони обвинувачення про повернення клопотання, дійшов наступного висновку.
Кримінальним процесуальним законодавством не передбачено повернення клопотання про арешт майна за заявою слідчого/прокурора.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Проте, відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 7 КПК України та ч. 1 ст. 26 КПК України, однією із загальних засад кримінального провадження є диспозитивність, яка полягає у вільному використанні сторонами кримінального провадження своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Частиною 6 статті 9 КПК України передбачено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Разом з тим, слідчим суддею встановлено що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог встановлених чинним КПК України,
Виходячи з принципу диспозитивності кримінального провадження, враховуючи викладені обставини та волевиявлення сторони обвинувачення, яка не підтримує клопотання у тому вигляді, в якому воно подане, слідчий суддя приходить переконання, що клопотання про арешт майна, підлягає поверненню заявнику, що у відповідності до п. 19 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 26, ч. 3 ст. 172, ч. 2 ст. 185 КПК України, є його правом.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 7, ч. 6 ст. 9, 26, 40, 107, 136, 170, 172, 185 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління протидії кримінальним правопорушенням у сфері кібербезпеки, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12023000000002263 від 07.12.2023, повернути прокурору, встановивши строк 72 години для усунення недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1