печерський районний суд міста києва
Справа № 757/39993/24-к
пр. 1-кс-34630/24
27 вересня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням представника Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження №62023000000000305 від 07.04.2023,
В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 в порядку ст. 174 КПК України в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.06.2023 у справі №757/26517/23-к, а саме на повітряне судно (вертоліт) Мі-2МСБ-1, заводський номер НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3.
Мотивуючи означене клопотання, заявник вказує, що слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62023000000000305 від 07.04.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 114-1 КК України. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва №757/26517/23-к від 28.06.2023 в рамках зазначеного кримінального провадження накладено арешт на вертоліт Мі-2МСБ-1, заводський номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , експлуатантом якого є АТ «Мотор Січ». Відповідно до протоколу огляду вказаного вертольота від 02.10.2023, складеного старшим слідчим Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, зазначене повітряне судно передано на відповідне зберігання військової частини НОМЕР_1 . З метою виконання бойових завдань із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в умовах правового режиму воєнного стану наказом командира військової частини НОМЕР_1 №59 АГД від 04.10.2023, погодженого військовою адміністрацією, прийнято рішення про примусове відчуження вказаного повітряного судна. Таким чином, для подальшого примусового відчуження та експлуатації зазначеного повітряного судна виникла необхідність у вирішенні питання про скасування арешту на вертоліт.
Представник Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 до суду надав заява про розгляд клопотання за його відсутності, одночасно просив клопотання задовольнити в повному обсязі.
Прокурор відділу Київської спеціалізованої прокурори у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 до суду надала заяву про розгляд клопотання за її відсутності, проти задоволення клопотання не заперечувала.
Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить наступного висновку.
Слідчими Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення Російською Федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000305 від 07.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.06.2023, у справі №757/26517/23 в рамках кримінального провадження № 62023000000000305 від 07.04.2023, накладено арешт на повітряне судно Мі-2МСБ-1 заводський номер НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3 (двигун правий ГЕД-350 НОМЕР_6, Двигун лівий ГТД-350 НОМЕР_7), експлуатант АТ «Мотор Січ», власник ОСОБА_5 , шляхом заборони його відчуження, заборонено Державній авіаційній службі України та іншим фізичним або юридичним особам вчиняти дії щодо реєстрації, перереєстрації, зняття з реєстрації повітряного судна Мі-2МСБ-1 заводський номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 (двигун правий НОМЕР_4 , Двигун лівий ГТД-350 № НОМЕР_5 ), експлуатант АТ «Мотор Січ».
Відповідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Натомість, під час судового розгляду встановлено, що сторона обвинувачення не заперечує проти задоволення вимог клопотання про скасування арешту майна, що свідчить про те, що на даний час відпала необхідність у подальшому застосуванні арешту.
За викладених обставин, слідчий суддя враховує процесуальну позицію учасників кримінального провадження щодо згоди із вимогами клопотання, а відтак, виходячи з принципу змагальності, відповідно до якого кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання та скасування арешту майна.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532, 535 КПК України,
Клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження №62023000000000305 від 07.04.2023 - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.06.2023 у справі №757/26517/23-к, а саме на повітряне судно (вертоліт) Мі-2МСБ-1, заводський номер НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1