Справа № 752/19975/24
Провадження № 1-кс/752/7609/24
27 вересня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
слідчого судді ОСОБА_1
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову дізнавача відділу дізнання Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 від 30.05.2024 року про закриття кримінального провадження №12024105010000593,-
До Голосіївського районного суду м. Києва надійшла зазначена скарга.
Подана скарга обґрунтована тим, що 20.05.2024 року на підставі заяви потерпілого - ОСОБА_4 відділом дізнання Голосіївського УП ГУНП у м. Києві відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР за №12024105010000593 та розпочато досудове розслідування за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
05.09.2024 року ОСОБА_4 отримав, на його прохання, на електронну скриньку копію постанови про закриття кримінального провадження №12024105010000593 від 30.05.2024.
Як вбачається з постанови про закриття кримінального провадження від 30.05.2024 №12024105010000593, легке тілесне ушкодження ОСОБА_4 було заподіяно внаслідок «необережної вини», тому не є караним та з огляду на це кримінальне провадження необхідно закрити у зв'язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Вважає, що вказане рішення є передчасним та не відповідає фактичним обставинам справи. Під час здійснення досудового розслідування дізнавачем не було вчинено усіх слідчих дій направлених на збирання доказів, зокрема, не отримані результати медичного дослідження ОСОБА_4 , не допитано у якості потерпілого ОСОБА_4 , не допитано свідків події, не допитано іншого учасника ОСОБА_6 , а також не вчинено інші заходи задля встановлення істини у справі.
На підставі зазначеного просить скасувати постанову від 30.05.2024 про закриття кримінального провадження №12024105010000593.
Від адвоката ОСОБА_3 надійшла заява в якій просив слухати скаргу в його відсутність, вимоги скарги підтримує та просить їх задовольнити.
Уповноважена особа Голосіївського УП ГУНП у м.Києві в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про день, час та місце розгляду скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності учасників кримінального провадження.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування судового засідання не здійснювалося.
Слідчий суддя, дослідивши скаргу та матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про задоволення скарги з таких підстав.
Встановлено, що 28.03.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером №12024105010000593, уповноваженою службовою особою Голосіївського УП ГУНП у м. Києві були внесені відомості про кримінальне правопорушення.
30.05.2024 року дізнавач відділу дізнання Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_7 виніс постанову про закриття кримінального провадження №12024105010000593 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із відсутністю складу в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України.
У пункті 18 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що слідчий суддя - це суддя суду першої інстанції до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
За змістом ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування визначений ст. 306 КПК України. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави. За результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора слідчий суддя постановляє ухвалу, передбачену ч. 2 ст. 307 КПК України.
Розглядаючи скаргу на постанову про закриття кримінального провадження, слідчий суддя перевіряє дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження та підстави прийняття такого рішення.
Підстави та порядок закриття кримінального провадження врегульовані ст. 284 КПК України.
Абзац другий частини четвертої статті 284 КПК України визначає, що слідчий, дізнавач приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9, 9-1 частини першої цієї статті, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру. Отже, слідчий є учасником кримінального провадження, який уповноважений прийняти рішення про закриття кримінального провадження, в якому жодній особі не повідомлялося про підозру, за наявності для цього визначених КПК України підстав.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, на підставі якого слідчий виніс оскаржувану постанову, визначено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Вимоги до змісту постанови слідчого як процесуального рішення визначені у ч. 5 ст. 110 КПК України. Постанова має складатися з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Перевіривши зміст постанови дізнавача відділу дізнання Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_7 від 30.05.2024 про закриття кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що ця постанова не містить усі відомості (елементи), передбачені для такого процесуального рішення. Наведені слідчим у постанові мотиви і обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя вважає недостатніми для винесення постанови про закриття кримінального провадження.
Закриття кримінального провадження, відповідно до положень глави 24 КПК України, є формою закінчення досудового розслідування, яка застосовується в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, або при наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після проведення всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором зібраних та перевірених доказів, які стосуються цього провадження, в їх сукупності.
Так, з метою виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, прийняттю слідчим рішення про закриття кримінального провадження має передувати вжиття ним всіх можливих заходів в порядку, передбаченому КПК України, для з'ясування обставин, які мають значення для кримінального провадження.
Змістом досудового розслідування є діяльність слідчого, спрямована на збирання, дослідження, оцінку, перевірку і використання доказів, попередження, запобігання та розкриття злочинів, встановлення об'єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону, охорону прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.
Основним засобам збирання доказів, а отже - основним засобом всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, досягнення його завдань, є проведення слідчих дій.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 223 КПК України слідчими (розшуковими) є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для їх проведення є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
У ч. 1 ст. 91 КПК України закріплено, що доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Доказами в кримінальному провадженні, згідно зі ст. 84 КПК України, є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст. 85 КПК України)
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належить законність, публічність (п. 2, 18 ч. 1 ст. 7, ст. 9, 25 КПК України).
Засада законності, відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України, визначає, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Публічність у кримінальному провадженні полягає у тому, що слідчий зобов'язаний в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Дізнавач відділу дізнання Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_7 , приймаючи 30.05.2024 року рішення про закриття кримінального провадження, недотримався зазначених засад кримінального провадження.
В постанові не вказано інформацію щодо проведених у кримінальному провадженні слідчих дій.
З огляду на наведене вбачається, що дізнавач відділу дізнання ОСОБА_7 виніс оскаржувану постанову не здійснивши у кримінальному провадженні всіх необхідних і можливих слідчих (розшукових) дії для перевірки обставин, які, на думку заявника, вказують на вчинене кримінальне правопорушення.
Отже, за наведених обставин висновок про те, що за результатами досудового розслідування встановлено відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, є передчасним та таким, що не відповідає вимогам законності та вмотивованості, з огляду на невжиття дізнавачем всіх належних заходів щодо встановлення та дослідження обставин, які мають значення для кримінального провадження.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для задоволення скарги.
Керуючись ст. 284, 303, 306, 307, 309, 372, 392 КПК України,
Скаргу задовольнити.
Скасувати постанову дізнавача відділу дізнання Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_7 від 30.05.2024 про закриття кримінального провадження №12024105010000593, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.03.2024.
Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1