Справа №712/11408/24
Провадження №1-кс/712/4783/24
26.09.2024 м. Черкаси
Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні у залі суду у м. Черкаси клопотання старшого слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №62023100140000591 від 29.11.2023 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Бутівка Зміївського району Харківської області, українця, громадянина України, військовослужбовця, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України
про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
До Соснівського районного суду м. Черкаси надійшло клопотання старшого слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023100140000591 від 29.11.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_4 підозрюється у тому, що він будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, у військовому званні «солдат», діючи з прямим умислом, з мотивів тимчасово не виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово ухилитися від її проходження, у порушення вимог ст.ст. 11, 16, 49, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, та ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, в умовах воєнного стану 05.08.2023 о 08 год 00 хв не з'явився вчасно на службу з лікувального закладу до військової частини НОМЕР_1 та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів до повернення до військової частини, за наявності реальної можливості для цього, поки 11.08.2023 звернувся за медичною допомогою до КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» де перебував на стаціонарному лікуванні до 15.08.2023. Після чого, 16.08.2023 о 08 год 00 хв діючи з прямим умислом, з мотивів тимчасово не виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово ухилитися від її проходження, в умовах воєнного стану не з'явився вчасно на службу з лікувального закладу до військової частини НОМЕР_1 та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів до повернення до військової частини, за наявності реальної можливості для цього, поки 17.08.2023 звернувся за медичною допомогою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де перебував на стаціонарному лікуванні до 25.08.2023, після чого, 25.08.2023 звернувся за медичною допомогою до Національного військово-медичного клінічного центру « ІНФОРМАЦІЯ_3 » де перебував на стаціонарному лікуванні 28.08.2023, після чого 29.08.2023 о 08 год 00 хв, діючи з прямим умислом, з мотивів тимчасово не виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово ухилитися від її проходження, в умовах воєнного стану не з'явився вчасно на службу з лікувального закладу до військової частини НОМЕР_1 та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів до повернення до військової частини, за наявності реальної можливості для цього, поки 27.11.2023 усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинений злочин, добровільно та з власної ініціативи прибув до розташування військової частини НОМЕР_1 , тобто був відсутній на службі у період з 05.08.2023 по 10.08.2023, 16.08.2023 та з 29.08.2023 по 26.11.2023.
25 вересня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України підтверджується сукупністю доказів зібраних у ході досудового розслідування.
Як зазначено у клопотанні, відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
У клопотанні вказано, що на теперішній час є достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 , знаходячись на волі буде: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; може вчинити інші злочини чи продовжити вчиняти злочин, у якому підозрюється.
Вказані ризики обґрунтовуються тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, який відповідно ч.5 ст.407 КК України карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
Також у клопотанні зазначено, що підозрюваний ОСОБА_4 під час проходження останнім військової служби під особистий розпис були доведені вимоги КК України, у тому числі положення ст.407-409 КК України, таким чином останній продовжує на даний час вчиняти кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється та про наслідки вчинення якого його було неодноразово попереджено.
Ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що підозрюваний, перебуваючи на волі, зможе вільно спілкуватися зі співслужбовцями військової частини, та розуміючи тяжкість покарання зможе впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження шляхом вмовлять, погроз чи шантажу з метою зміни останніми раніше наданих показань на його користь чи відмови від надання показань з метою уникнення ним кримінальної відповідальності.
Посилаючись на неможливість застосування до ОСОБА_4 більш м'яких запобіжних заходів, які б забезпечили запобіганню зазначених в клопотанні ризиків та належної процесуальної поведінки підозрюваним з огляду на положення ч.8 ст.176 КПК України, слідчий за погодженням з прокурором звернувся з даним клопотанням до суду.
У судовому засіданні прокурор на задоволенні клопотання наполягав повністю з підстав, викладених у клопотанні, вказавши, що вік, стан здоров'я, сiмейний стан не перешкоджають перебувати підозрюваному під вартою.
Підозрюваний та його захисник проти задоволення клопотання заперечували, вказавши, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 та виконання ним процесуальних обов'язків.
Вивчивши клопотання, заслухавши позиції сторін кримінального провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов до наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що у провадженні Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023100140000591 від 29.11.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
25 вересня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Частиною другою ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Згідно з ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одними із заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (п.9 ч.2 ст.131 КПК України).
Відповідно до ст.132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Положеннями ст.194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п.1-3 ч.1 даної статті та відповідно до ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання будь-яким спробам перешкоджання проведенню досудового розслідування та судового провадження (ризики). Крім того, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри вчинення особою кримінального правопорушення (ст.177 КПК України).
Стаття 178 КПК України зобов'язує суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, визначених у статті 177 КПК України, на підставі наданих сторонами матеріалів кримінального провадження оцінити в сукупності всі обставини, що можуть вплинути на прийняття цього рішення, перелік яких, крім іншого, міститься у частині 1 вказаної норми.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують таку ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться у клопотанні слідчого, прокурора. Частина 5 вищевказаної статті передбачає, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Згідно зі статтею 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосовується виключно у випадках, передбачених частиною 2 статті 183 КПК України.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Водночас частиною восьмою статті 176 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Згідно з п.4 ч.1 ст. 178 КПК України під час обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, включаючи міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Відповідно до практики ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», п.32, Series A, № 182).
У справі «Кавала проти Туреччини» (заява 28749/18, рішення від 10.12.2019) Європейський Суд з прав людини констатував, що не потрібно, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред'явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування
Зазначене свідчить про те, що на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя не може надавати оцінку «обґрунтованості підозри» в розрізі оцінки всіх доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення.
При цьому, обґрунтованість підозри ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України підтверджується сукупністю доказів зібраних у ході досудового розслідування.
Вирішуючи питання про існування ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя зауважує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризик можливого переховування від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується відсутністю у підозрюваного стійких соціальних зв'язків в місці його проживання. З огляду на наведене вбачається, що у разі не обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останній, усвідомлюючи те, що він підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, матиме реальну можливість переховуватися від органу досудового розслідування, суду та/або змінити місце проживання. Невідворотність покарання за злочини вже саме по собі є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 матиме реальну можливість здійснювати незаконний вплив на них шляхом вмовлянь, погроз чи шантажу з метою змiни останніми раніше наданих показань на його користь чи відмови від надання показань з метою уникнення ним кримінальної відповідальності.
Відсутність зобов'язань перед третіми особами, загроза кримінальної відповідальності і невідворотність покарання за кримінальне правопорушення, життєві потреби є чинниками, які можуть сприяти намірам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні.
Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, обґрунтовується тим, що на даний час дослідження обставин кримінального провадження триває (здійснюється досудове розслідування), та ОСОБА_4 шляхом зловживання процесуальними правами, може затягувати досудове розслідування, що може виражатись у неявці за викликами до слідчого та прокурора.
Ризик можливого вчинення іншого кримінального правопорушення, обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, під час проходження останнім військової служби під особистий розпис були доведені вимоги КК України, у тому числі положення ст.407-409 КК України, таким чином останній продовжує на даний час вчиняти кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється та про наслідки вчинення якого його було неодноразово попереджено.
Таким чином, у ході розгляду даного клопотання встановлено ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а обґрунтованість підозри у вчиненні тяжкого злочину стверджується доданими до клопотання матеріалами, які на даному етапі містять достатньо доказів про обґрунтованість підозри.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
З огляду на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, при цьому враховуючи, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеними, зважаючи на характер інкримінованого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_4 може вчиняти дії щодо переховування від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Таким чином, на підставі викладеного вище для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та заявленим у судовому засіданні, слідчий суддя вважає доведеним необхідність обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, оскільки, на його переконання, саме такий вид запобіжного заходу, забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та надасть можливість органу досудового розслідування досягти завдань, передбачених ст.2 КПК України.
Слідчий суддя враховує доводи сторони захисту щодо обрання більш м'якого запобіжного заходу, проте зауважує, що частиною восьмою статті 176 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Крім того, вивченням даних про особу підозрюваного встановлено, що доказів того, що стан його здоров'я перешкоджає триманню під вартою слідчому судді стороною захисту не надано, з огляду на це слід вважати, що таких перешкод не має.
Доведеність винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалося, оскільки це є предметом встановлення в ході досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.
За наведених обставин слідчий суддя вважає, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим з урахуванням ризиків та обставин встановлених слідчим суддею, які впливають на суспільний інтерес.
При цьому, беручи до уваги вимоги абзацу восьмого частини четвертої ст.183 КПК України, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ч.5 ст.407 КК України під час дії воєнного стану, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.177,178 КПК України, не визначає розмір застави.
Згідно з ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесят днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Керуючись ст. ст. 177-183, 193, 194, 196, 197, 309, 369 - 372, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, в межах строку досудового розслідування, без визначення застави.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 24.09.2024.
Строк дії ухвали - по 22.11.2024, включно.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти діб.
Повний текст ухвали проголошено 30.09.2024.
Слідчий суддя ОСОБА_7