Справа № 712/9650/24
Провадження № 3/712/3332/24
27 вересня 2024 року, суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Рябуха Ю.В., за участі адвоката Волосовського В.В., розглянувши матеріали справи відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого: АДРЕСА_1 , працюючого директором ТОВ «Стар Плюс», відомості про ідентифікаційний номер відсутні,
у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ст. 124, 122-4, ч. 1 ст.130 КУпАП,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 704450 від 09.08.2024р.,
ОСОБА_1 , 09.08.2024 року о 20 год. 10 хв. в м. Черкаси, на перехресті вул. Хоменка - вул. Смілянська, керуючи автомобілем Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 (власник ОСОБА_2 ), не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, що призвело до зіткнення з автомобілем Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_2 ( власник ОСОБА_3 ) під керуванням водія ОСОБА_3 , чим порушив п. 13.3 ПДР України. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Він же,згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД№704376 від 09.08.2024 р., 09.08.2024 року о 20 год. 10 хв. в м. Черкаси, на перехресті вул. Хоменка - вул. Смілянська, керуючи автомобілем Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 (власник ОСОБА_2 ), скоївши дорожньо-транспортну пригоду, а саме здійснив зіткнення з автомобілем Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_2 ( власник ОСОБА_3 ) під керуванням водія ОСОБА_3 , що рухався в попутному напрямку, після чого місце пригоди залишив, чим порушив п. 2.10 а ПДР України.
Він же, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №704449 від 09.08.2024 р., ОСОБА_1 09.08.2024 року о 20 год. 10 хв. в м. Черкаси, по вул. Луценка, 3, керував автомобілем Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 (власник ОСОБА_1 ), з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння, в установленому законом порядку, водій відмовився, під час ведення безперервної відео фіксації на нагрудну б/к НОМЕР_3 , 472484, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Від керуванням автомобілем відсторонений шляхом залишення автомобіля на місці події.
ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився, адвокат Волосовський В.В., який представляє його інтереси вину свого довірителя за ст. 124, 122-4 КУпАП визнав, за ч. 1 ст.130 КУпАП не визнав, з підстав викладених у письмовому клопотанні.
Досліджені матеріалами справи, а саме:
- дані протоколів про адміністративне правопорушення серії ААД № 704450, серії ААД № 704376, та серії ААД № 704449 від 09.08.2024р.; пояснення учасників ДТП; пояснення ОСОБА_4 ; копієя паспорта ОСОБА_1 ; акт огляду; направлення на медогляд водія; рапортм інспектора поліції; схема місця ДТП від 09.08.2024р.; витяг з ІПНП; довідка облікових даних; диски з відеозаписом.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Враховуючи вищевикладене, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124,122-4 КУпАП, визнається адвокатом, в зв'язку з чим необхідно застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах, передбачених санкцією ст.122-4 КУпАП.
Що стосується вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд дійшов наступного. В обґрунтування складання протоколу серії ААД № 704449 від 09.08.2024 року за ч.1 ст. 130 КУпАП в ньому зазначено, що «09.08.2024 року о 20 год.10 хвилин в м. Черкаси вул. Луценко 3 водій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 керував ТЗ Wolksvagen Passat д.н.з НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився при веденні безперервної відео фіксації на бодікамери 470287, 472484. Від керування ТЗ відсторонений, ТЗ залишений на місці події. Чим порушив вимоги п.2.5 ПДР» Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; 2) передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; 3) відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Зміст діяння викладеного в протоколі серії ААД № 704449 від 09.08.2024 року не відповідає змісту ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме невірним є зазначення: « ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 керував ТЗ Wolksvagen Passat д.н.з НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці.», оскільки відповідальність передбачено зокрема за «керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння». До того ж формулювання «з явними ознаками алкогольного сп'яніння» є припущенням та оціночним судженням, яке не свідчить про перебування особи саме в стані алкогольного сп'яніння в його юридичному визначенні. Таким чином, фабула адміністративного правопорушення, яке нібито вчинив ОСОБА_1 , не відповідає змісту ч. 1 ст. 130 КУпАП, а суд в свою чергу позбавлений можливості здійснювати її уточнення, виправлення чи доповнення, оскільки це перебуває поза його компетенцією. Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень. Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших. Наведене вказує на те, що при розгляді зазначеного вище правопорушення повинні застосовуватись принципи кримінального судочинства. У зв'язку з цим при наданні оцінки доказам та вирішенні питань про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, законності та обґрунтованості судового рішення, суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням. В рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 р., заява № 926/08), серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом. Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення. Конкретність пред'явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів. Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.
З огляду на зазначене, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачена, позбавляючи статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Крім того, суду надано СD диск з відеозаписами подій за 09.08.2024 року. У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП України обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. В даному випадку відеозапис є електронним доказом, а тому його копія, надана суду має бути обов'язково засвідчена електронним цифровим підписом автора або особи уповноваженої на виготовлення наданої копії. Водночас цей відеозапис не засвідчено електронним цифровим підписом будь-якої особи, що є підставою для визнання його неналежним та недопустимим доказом. Вищевикладене вище свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Указані обставин свідчать про те, що факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, в порушення ст. 266 КУпАП, не задокументований у встановленому порядку. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України (остаточне рішення від 17.06.2011 р.) суд при оцінці доказів керується критерієм доведенняпоза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів. У своєму рішенні від 10.02.1995 року, у справі Алене де Рібермон проти Франції Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин. Зазначене узгоджується і з прецедентною практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом» (рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), п.43 (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey) Згідно правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення». Дана позиція окрім Закону та практики ЄСПЛ узгоджуються і з судовою практикою під час розгляду судами аналогічних справ. Це: Постанова Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.05.2019 року справа № 711/3738/19; Постанова Полтавського районного суду Полтавської області від 07.12.2023 року по справі № 545/3976/23. Відповідно до ст. 245 КУпАП під час провадження в справах про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Вимогами ст. ст. 278, 280 КУпАП встановлено, що при підготовці до розгляду справи суд вирішує, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи, а при розгляді справи суд зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні тощо. Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених цим законом. Відповідно до п.22 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно п.1 ст. 247 КпАП України, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, коли відсутній склад адміністративного правопорушення. Враховуючи вищевикладене, суддя вважає за необхідне, на виконання вимог п. 1 ст. 247 КУпАП, розпочате провадження у справі відносно ОСОБА_1 в частині вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 124, 122-4, 130 ч.1, 247, ст. 308 КУпАП,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення в межах санкції ст. 122-4 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 3400грн.
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП закрити за відсутності його діях складу адміністративного правопорушення.
У разі несплати ОСОБА_1 штрафу не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови стягнути з ОСОБА_1 подвійний розмір штрафу, а саме 6800 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп., який зарахувати на рахунок: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; Код за ЄДРПОУ: 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Постанова судді може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя Соснівського
районного суду м.Черкаси Ю.В.Рябуха