Справа № 707/3900/23
2-др/703/20/24
30 вересня 2024 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Биченка І.Я.,
за участю
секретаря судового засідання Литвин Г.Т.,
представника відповідача адвоката Бердника В.В. (в режимі відеконференцзв'язку),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Сміла заяву представника відповідача адвоката Бердника В.В., подану в інтересах відповідача ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №707/3900/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №Z06.00606.005563607 від 07 серпня 2019 року у розмірі 119870 гривень 52 копійки, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 червня 2024 року, залишеним в силі постановою Черкаського апеляційного суду від 27 серпня 2024 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» відмовлено повністю.
02 липня 2024 року до суду надійшла заява представника відповідача адвоката Бердника В.В. про ухвалення додаткового рішення щодо компенсації понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн. та витрат по сплаті судового збору за подачу заяви про перегляд заочного рішення в сумі 484,48 грн.
04 липня 2024 року до суду надійшло заперечення ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на заяву про ухвалення додаткового рішення. У вказаних заперечення товариство просило відмовити у задоволенні заяви представника відповідача адвоката Бердника В.В., оскільки заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними та неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Водночас вказана справа відноситься до категорії малозначних справ.
Ухвалою від 03 липня 2024 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області повернув без розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 27 серпня 2024 року ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 липня 2024 року скасовано, матеріали справи направлено для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.
В судове засідання з'явився представник відповідача адвокат Бердник В.В., який підтримав заяву про ухвалення додаткового рішення в повному обсяг та просив її задоволити. Крім того, просив стягнути понесені відповідачем витрати у розмірі 484,48 грн. по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 липня 2024 року Учасники справи в судове засідання не з'явились.
Позивач у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення просив розгляд справи проводити за відсутності його представника..
Відповідно до ч.4 ст.270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Суд, розглянувши матеріали справи в межах поданої заяви, приходить до наступного.
Положеннями статті 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Статтею 15 ЦПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 58 ЦПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.1 ст. 60 ЦПК України).
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.
Частиною 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність закріплено перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги: договір про надання правової допомоги, довіреність, ордер, доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України ).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо в т.ч. судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належить, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Під час розгляду справи по суті, до закінчення судових дебатів, представник відповідача заявив про наявність судових витрат, що відповідні докази понесення таких витрат буде надано суду після ухвалення рішення протягом визначеного законом строку.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу в матеріалах справи наявні договір про надання правової допомоги №1/03/24 від 04 березня 2024 року, укладений ОСОБА_1 з адвокатом Бердником В.В., додаткова угода до договору №1/03/24 від 19 березня 2024 року, платіжна інструкція від 23.03.2024 про оплату згідно договору №1/03/24.
Відповідно до п. 1.1 договору про надання правової допомоги від 04 березня 2024 року сторони обумовили, що предметом договору на час його дії є надання адвокатом правової (правничої) допомоги, пов'язаної із захистом його прав та інтересів у справі №707/3900/23 за позовом ТОВ «ФК «європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та наданні таких юридичних послуг: надання клієнту консультацій і роз'яснень з питань, що стосуються предмету договору; складання запитів, заяв, скарг, заперечень, підготовка, підписання та подача відповідних заяв з доданими доказами, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво інтересів клієнта в суді (в разі проведення судових засідань з участю сторін (їх представників)), а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами з метою виконання умов договору; інші види послуг, які пов'язані з адвокатською діяльністю та виконанням цього договору.
Розмір гонорару та порядок проведення оплати гонорару визначається за домовленістю сторін шляхом укладання додаткової угоди до цього договору. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт (п.3.1. договору).
Як вбачається із додаткової угоди до договору №1/03/24 від 19 березня 2024 року, сторони у відповідності з розділом 3 договору погодили наступний розмір гонорару за надання правової допомоги клієнту та порядок його сплати: 20000 грн., які клієнт сплачує протягом 20 днів після підписання додаткового угоди (п. 1 додаткової угоди).
Згідно з п.2 додаткової угоди сторони погодили, що розмір гонорару є фіксованим та не залежить від об'єму необхідних робіт, пов'язаних з наданням правової допомоги (отримання доказів, підготовкою, складанням та подачею заяв (клопотань) та доказів до суду, кількості судових засідань (в разі проведення судових засідань з участю сторін (їх представників) і т.п.) і охоплює всі необхідні дії, необхідні для захисту прав та інтересів клієнта, що пов'язані з предметом договору.
З платіжної інструкції №0.0.3547572591.1 від 23 березня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 було сплачено адвокату Берднику В.В. 20000 грн. згідно договору №1/03/24 про надання правової допомоги від 04.03.2024.
Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов'язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Суд зазначає, що обов'язок доведення неспівмірності витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у даному випадку, на позивача.
У запереченнях позивача міститься, зокрема, вимога щодо відмови представнику відповідача у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, яка мотивована невідповідності критерію співмірності та розумності.
Враховуючи критерії реальності адвокатських послуг, характер виконаної адвокатом роботи, а також критерії розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, керуючись принципами справедливості та верховенства права, також враховуючи письмові заперечення позивача, суд вважає, що заявлені представником відповідача судові витрати пов'язані з розглядом справи та направлені на оплату послуг наданої правничої допомоги в сумі 20 000 гривень є значно завищеними та не співмірними зі складністю справи.
Відтак, враховуючи вищевикладене, при вирішенні питання про відшкодування витрат, пов'язаних з правничою допомогою, суд приймає доводи сторони позивача щодо неспівмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт та, враховуючи характер спірних правовідносин, необхідний і фактично наданий обсяг правової допомоги, виходячи з принципів розумності, виваженості і справедливості, суд дійшов до висновку, що вимоги заяви слід задовольнити частково, стягнувши з позивача на користь відповідача 15000,00 грн в рахунок відшкодування судових витрат, пов'язаних з витратами на правничу допомогу.
Щодо розподілу судових витрат по оплату судового збору, суд зазначає наступне.
За змістом ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до платіжної інструкції від 17.07.2024 ОСОБА_1 сплатив також 484 грн. 48 коп. судового збору за апеляційною скаргою на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 липня 2024 року.
Зважаючи на те, що в позові рішенням суду відмовлено в повному обсязі, понесені відповідачем судові витрати по сплаті судового збору на підставі ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з позивача.
Керуючись ст.89, 134, 137, 141, 270, 273 ЦПК України, суд
вирішив:
Заяву представника відповідача адвоката Бердника В.В., подану в інтересах відповідача ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №7037/3900/23 задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 15000 грн. 00 коп. понесених ним витрат на правничу допомогу та 968 грн. 96 коп. понесених витрат на сплату судового збору, а всього 15968 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 (дев'яносто шість) коп.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: І. Я. Биченко