Справа № 703/4125/24
2/703/1370/24
01 жовтня 2024 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Прилуцького В.О., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін в залі суду в м.Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Смілянська Хлодня» про зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить суд зобов'язати ТОВ «Завод Смілянська Хлодня» здійснити дії - подати звітність щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суми заробітної плати позивача за IV квартал 2023 року.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що був офіційно працевлаштований на ТОВ «Завод Смілянська Хлодня», з 16 листопада 2022 року, на посаді юрисконсульта, за основним місцем роботи. З вказаної посади був звільнений 30 листопада 2023 року, за угодою сторін. В період з 10 лютого 2024 року позивачем був здійснений моніторинг особистого кабінету порталу електронних послуг на сайті Пенсійного фонду України та встановлено, що відповідач не подав звіт по платі єдиного соціального внеску за IV квартал 2023 року. Внаслідок вказаної бездіяльності з боку відповідача у позивача відсутнє підтвердження щодо сплати єдиного соціального внеску за IV квартал 2023 року, а також, не зараховано до страхового стажу 2 місяці - жовтень і листопад 2023 року. З метою вирішення порушеного питання в рамках чинного законодавства, позивач звернувся із заявою від 28 лютого 2024 року та листом від 15 травня 2024 року до Головного управління ДПС у Черкаській області. Листами ГУ ДПС у Черкаській області повідомило, що з метою об'єктивного розгляду заяви, було направлено письмовий запит на адресу відповідача про надання інформації та її документального підтвердження. На вказаний запит відповідач надав відповідь про неможливість подання звітності в зв'язку з викраденням (втратою) первинних документів, на підставі яких складається звітність, з посиланням на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 січня 2024 року та протокол обшуку від 22 січня 2024 року. Також, ГУ ДПС у Черкаській області повідомило, що оскільки відповідач надав відповідь на запит в повному обсязі та у встановлені терміни, підстави для проведення документальної позапланової перевірки відповідача відсутні. Відтак його право на соціальний захист порушується, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 серпня 2024 року постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву до суду не подав, будь-яких клопотань чи заяв про неможливість подання відзиву у встановлений судом строк від відповідача не надходило.
Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд враховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву, зважаючи на те, що позивач не висловив своїх заперечень проти заочного розгляду справи, розгляд справи проведено в порядку заочного розгляду, передбаченого гл. 11 ЦПК України, про що судом постановлено ухвалу.
Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 був працевлаштований на ТОВ «Завод Смілянська Хлодня» з 16 листопада 2022 року на посаді юрисконсульта, за основним місцем роботи, згідно наказу №243/к/тр від 16 листопада 2022 року.
З вказаної посади був звільнений 30 листопада 2023 року, за угодою сторін, згідно п.1 ст. 36 КЗпП України, згідно наказу №275/к/тр від 28 листопада 2023 року.
З реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування вбачається, що відповідач не подав звіт по платі єдиного соціального внеску за IV квартал 2023 року та у позивача відсутнє підтвердження щодо сплати єдиного соціального внеску за IV квартал 2023 року, а також, не зараховано до страхового стажу 2 місяці - жовтень і листопад 2023 року.
ОСОБА_1 звернувся із заявою від 28 лютого 2024 року та листом від 15 травня 2024 року до Головного управління ДПС у Черкаській області.
Листами вих.№424/Л/23-00-24-06-10 від 27 березня 2024 року та вих.№882/Л/23-00-24-06-10 від 19 червня 2024 року ГУ ДПС у Черкаській області повідомило, що з метою об'єктивного розгляду заяви, було направлено письмовий запит на адресу ТОВ «Завод Смілянська Хлодня» про надання інформації та її документального підтвердження.
Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу зобов'язання відповідача нарахувати та сплатити єдиний соціальний внесок за ОСОБА_1 як найманого працівника.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхування за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій.
У відповідності до ч.1, 2 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Відповідно до частини 2 ст. 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Частинами 4, 5 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», передбачено, що єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача; єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
За приписами ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску; у разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Частиною 4 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п'ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застрахована особа має право вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту права на вчинення певних дій позивач, в силу ст. 12 ЦПК України, зобов'язана довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
Таким чином, відповідач є страхувальником, також є платником єдиного внеску, а позивач є застрахованою особою, але не є платником єдиного внеску.
Згідно з п.1 ч.1 ст.12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Пенсійний фонд України відповідно до докладених завдань, зокрема, формує та веде реєстр (облік) застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч.1 ст.12 вказаного Закону завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.14 Закону податкові органи зобов'язані здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.
Згідно із ч. 2, 3, 4 ст.25 Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів . Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Частиною четвертою ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що обчислення єдиного внеску за минулі періоди здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування'встановлено, що платниками єдиного внеску зокрема є роботодавці.
Пунктами 1, 2 та 4 ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування'передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно ч. 3 ст. 6 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування'обов'язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5-1 та 16 частини першої статті 4 цього Закону.
Відповідно до ч. 8 ст. 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.
Згідно ч. 10 ст.9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування'днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу або на єдиний рахунок - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на вказані рахунки.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерствафінансів України від 20.04.2015 року № 49 (далі Інструкція).
Згідно з п.п. 1 п. 1 розділу ІІ Інструкції платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані ним роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з п.п. 1 п. 3 розділу ІV Інструкції обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними в підпунктах 1, 2 (крім тих, які є страхувальниками для осіб, зазначених у абзацах третьому, п'ятому-сьомому підпункту 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції) пункту 1 розділу II цієї Інструкції обчислення єдиного внеску зазначеною категорією платників здійснюється щомісяця на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.
Згідно з п.п. 6 п. 3 розділу ІV Інструкції нараховані за відповідний календарний місяць суми єдиного внеску сплачуються платниками не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок.
Звертаючись до суду за захистом своїх прав як особи застрахованої відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач подав суду виписку з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про індивідуальні відомості застрахованої особи, облік якого веде Пенсійний фонд України (довідка форми ОК-5), з якої, зокрема, вбачається, що за період з жовтня 2023 року по листопад 2023 року не відображені відомості про перерахований ЄСВ, що необхідно для визначення розміру пенсії ОСОБА_1 .
Суд вважає порушеним право позивача, передбачене ст. 46 Конституції України, і відновлення цього права можливе зобов'язанням відповідача подати звітність щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суми заробітної плати позивача за IV квартал 2023 року.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Суд вважає порушеним право позивача, передбачене ст. 46 Конституції України, і відновлення цього права можливе шляхом зобов'язання відповідача подати звітність щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суми заробітної плати позивача за IV квартал 2023 року.
Виходячи із викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстави для задоволення позову.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 247, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Смілянська Хлодня» про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Смілянська Хлодня» (код ЄДРПОУ 40817035, місцезнаходження - 20731, Черкаська область, Черкаський район, селище Холоднянське, вулиця Отамановського Валентина, будинок 24-Б) здійснити дії - подати звітність щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суми заробітної плати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за IV квартал 2023 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Смілянська Хлодня» (код ЄДРПОУ 40817035, місцезнаходження - 20731, Черкаська область, Черкаський район, селище Холоднянське, вулиця Отамановського Валентина, будинок 24-Б), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1211 грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий: В. О. Прилуцький