Справа № 553/3737/22
№ провадження 1-кп/646/16/2024
30 вересня 2024 року м.Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова
у складі колегії: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові матеріали кримінального провадження № 12022221140000565 з обвинувальним актом відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
за участю: прокурора - ОСОБА_6
потерпілої - ОСОБА_7 ,
представника потерпілої - ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
обвинуваченої - ОСОБА_5 ,
В провадженні Червонозаводського районного суду м. Харкова знаходиться кримінальне провадження № 12022221140000565 з обвинувальним актом відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 на строк 60 днів, посилаючись на те, що строк дії попередньої ухвали суду про продовження відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спливає, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, на теперішній час залишаються підстави вважати, що обвинувачена може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, що свідчить про те, що заявлені ризики не зменшилися та існує неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Обвинувачена ОСОБА_5 та її захисник адвокат ОСОБА_9 в судовому засіданні заперечували проти задоволення заявленого прокурором клопотання, оскільки останнім недоведені ризики передбачені ст. 177 КПК України.
З'ясувавши думку інших учасників судового процесу, судом встановлено наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченої під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який передбачено покарання до 15 років позбавлення волі, на даний час встановлений за ухвалою суду строк тримання під вартою спливає. ОСОБА_5 раніше не судима, має двох неповнолітніх дітей, не має постійного місця роботи.
При вирішенні питання про продовження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає встановленою наявність існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, оскільки санкція ч. 1 ст. 115 КК України передбачає сувору міру покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, та усвідомивши, яке покарання їй загрожує обвинувачена може переховуватися від суду та виїхати за кордон в умовах військового стану. Також, суд вважає доведеним ризик незаконного впливу на свідків по кримінальному провадженню, які на даний час не допитані судом, та з якими обвинувачена знайома.
Отже, з врахуванням тяжкості злочину, який відноситься до категорії особливо тяжкого злочину проти життя особи, яке визнається в України найвищою соціальною цінністю, а також враховуючи суспільну небезпеку кримінального правопорушення, стану здоров'я та віку обвинуваченої, сімейного стану, суд вважає, що інші більш м'які запобіжні заходи будуть недостатні для запобігання ризикам, передбаченим п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та є необхідність у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої на 60 днів.
Дані ризики не зникли та не зменшилися, оскільки судовий розгляд продовжується.
Крім того, суд зазначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але на даній стадії судового розгляду та тяжкості можливого покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі доведеності вини та визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення за рішенням суду, з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та рішень Європейського Суду з прав людини «Прокопенко проти України» та «Лабітта проти Італії», суд приходить до висновку про наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченої.
Виходячи з вище наведеного, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої до шістдесяти днів - до 28 листопада 2024 року - підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 196, 197, 199, 331, 350 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до шістдесяти днів - до 28 листопада 2024 року.
Копію ухвали для виконання надіслати до Державної установи « Харківський слідчий ізолятор».
Строк дії ухвали встановити до 28 листопада 2024 року.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особами, що перебувають під вартою - у той же строк, з дня отримання копії ухвали. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали складено та проголошено 01 жовтня 2024 року о 09 годині 00 хвилин.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді : ОСОБА_2
ОСОБА_3