Справа № 646/7063/24
№ провадження 2/646/2688/2024
01 жовтня 2024 року м.Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова
у складі : головуючого судді - Клімової С.В.,
за участю секретаря - Герко Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія « Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд,-
Позивач, ТОВ ФК « Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою суду від 25.06.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
25.07.2024 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з перебуванням його на службі в ЗСУ.
На підтвердження цьому надав довідку з Військової частини НОМЕР_1 № 2020 від 14.07.2024 року. Зважаючи на це відповідач вважає, що правові підстави для обов'язкового зупинення провадження у справі у даному випадку мають місце.
Представник позивача правом на участь в судовому засіданні не скористався, зазначивши у позовній заяві про розгляд справи за його відсутності.
За даних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає за можливе клопотання відповідача про зупинення провадження розглянути у даному судовому засіданні за відсутності учасників справи, оскільки їх неявка не перешкоджає цьому. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, інших учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, що передбачено ст.223 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вимоги клопотання, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі з таких підстав.
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Зупинення провадження у справі це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час розгляду справи з визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому її розгляду, та передбачити усунення яких неможливо. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
Так, згідно із п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Отже, процесуальний закон пов'язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а із фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Правова позиція з цього приводу висловлена Верховним Судом у постанові від 21 грудня 2022 року у справі №456/2541/19.
Вказана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. При цьому, сторона процесу має право заявити таке клопотання, але має мотивувати «об'єктивну неможливість розгляду справи».
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що військове формування це створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об'єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв'язку та кібербезпеки; органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України. Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.
Відповідно до п.12 Положення, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Результат аналізу п.12 Положення дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом оформлюється письмовими наказами по особовому складу.
Як слідує з довідки з Військової частини НОМЕР_1 № 2020 від 14.07.2024 року ОСОБА_1 дійсно з 26.12.2022 року по теперішній час перебуває на військовій службі по мобіліззації у в/ч НОМЕР_1 згідно наказу командира частини № НОМЕР_2 від 26.12.2022 року.
Разом з тим, до клопотання не долучено копії наказу по особовому складу на підтвердження перебування на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Крім того суд зазначає, що відповідачем не надано жодного документу на підтвердження, що він позбавлений можливості прибувати до суду у судові засідання або проведення судового розгляду справи за його участі в режимі відеоконференції.
Також у клопотанні про зупинення провадження у справі відповідачем не зазначено про те, які саме докази або пояснення має намір надати відповідач завдяки особистій участі в судовому засіданні, оскільки відповідач не позбавлений права на проведення розгляду справи за його участі в режимі відеоконференції.
Разом з тим, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, №30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).
У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи».
У постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі № 6-1957цс16 зазначено, що «межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі».
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для зупинення провадження у справі.
Керуючись ст.ст.210, 251, 259, 260 ЦПК України, суд -
У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі у зв'язку з перебуванням його на службі в ЗСУ - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 15-денний строк, з дня винесення ухвали, у разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя С.В. Клімова