Справа № 646/4054/24
№ провадження 2/646/2045/2024
25.09.24 м.Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова
у складі: головуючого судді Барабанової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Ільченко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позиваОСОБА_2 - адвоката Лисенка Андрія Олександровича, до акціонерного товариства «СЕНС БАНК», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро Вячеславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
встановив:
16.04.2024 представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Лисенко Андрій Олександрович звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати виконавчий напис, який вчинив 22.09.2020 Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, що зареєстрований в реєстрі за № 3807 про стягнення з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерне товариство "Сенс Банк", код ЄДРПОУ 23494714, заборгованості за кредитним договором № 839/3/27/38/7-377 від 21.08.2007 року в розмірі 158993,66 гривень таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22.09.2020 Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович вчинив виконавчий напис № 3807 про звернення стягнення з позичальника ОСОБА_2 на користь стягувача Акціонерне товариство "Сенс Банк" заборгованості за Кредитним договором № 839/3/27/38/7-377 від 21.08.2007 року в розмірі 158993,66 грн.
На підставі Виконавчого напису, Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро Вячеславович (далі - Приватний виконавець) 23.11.2020 відкрив виконавче провадження № НОМЕР_2.
Позивач вважає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, через що був змушений звернутись до суду із відповідним позовом, оскільки:при вчиненні виконавчого напису було порушено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України;сума заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією є необґрунтована, оскільки позивача було визнано банкрутом, а заборгованість за Кредитним договором вважається погашеною.
Позивач вказує, що документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Слід зауважити суду, що постановою Господарського суду Харківської області у справі № Б-39/59-09 від 09.04.2009 року визнано банкрутом ФОП ОСОБА_2 , відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Фоміна Г.В.
Зі змісту ухвали Господарського суду Харківської області у справі № Б-39/59-09 від 10.05.2012 року ліквідатором здійснена оцінка вказаного майна банкрута та його продаж на аукціоні на загальну суму 208000,00 грн.
Крім того, до ліквідаційної маси включені грошові кошти в сумі 500,00 грн., які знаходилися в касі боржника до початку ліквідаційної процедури.
Зазначені кошти були направлені на часткове погашення заборгованості заставного кредитора - АКБ "Укрсоцбанк" в сумі 169907,26 грн., кредиторів ОСОБА_1 в сумі 148,54 грн. та ФОП ОСОБА_5 в сумі 4,20 грн., оплату послуг ліквідатора та на погашення витрат по здійсненню ліквідаційної процедури.
Банкрут не має можливості погасити заборгованість перед кредиторами у звязку з недостатністю активів, які можна було б направити на її погашення.
У відповідності до п. 6 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги кредиторів не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
Таким чином, вимоги за кредитним договором є безпідставні, оскільки вважаються фактично погашеними.
Таким чином, відповідачем було введено в оману Приватного нотаріуса щодо наявності заборгованості за Кредитним договором, а останній вчинив виконавчий напис нотаріуса, хоча сума заборгованості за Кредитним договором погашена в повному обсязі.
Стаття 5 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріус зобов'язаний відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам;
Крім того, Міністерство Юстиції листом вих. № 5235/19.5.6/32-20 від 25.06.2020 року «Щодо вчинення виконавчих написів нотаріусів» звертав увагу Міжрегіональних управлінь Міністерства Юстиції на те, що вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями не вбачається за можливе.
Листом № 29/6 від 14 травня 2021 року Нотаріальна палата України звернулася до Міністра юстиції України з проханням привести Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29.06.1999 №1172 у відповідності до ухваленого судового рішення. Таке було направлено у зв'язку з тим, що зазначеним користуються недобросовісні кредитори, які звертаються за вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, які нотаріально не посвідчувалися.
Представник відповідача в свою чергу звернувся до приватного нотаріуса, а той виніс оспорюваний виконавчий напис "не звертаючи увагу" на незаконність даної дії.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Відповідно до ст. 5 Закону, нотаріус, зокрема, зобов'язаний: здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги; сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду.
У зв'язку з викладеним, позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою судді Червоноазводського районного суду м. Харкова від 08.04.2024 позовну заяву залишено без руху.
26.04.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01.05.2024 відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
15.05.2024 представником позивача подано заяву про забезпечення позову.
Після відкриття провадження у справі судом встановлено, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою без додержання вимог, викладених уст.175,177 ЦПК України, у зв'язку з чим ухвалою судді Червоноазводського районного суду м. Харкова від 16.05.2024 позовну заяву залишено без руху.
Враховуючи, що вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху були виконані, недоліки усунені, ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01.07.2024 позовну заяву прийнято до провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано в Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Тараса Володимировича (адреса місцезнаходження: 76000, Івано-Франківський р., м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, буд. 12, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) матеріали справи щодо виконавчого напису, який вчинив 22.09.2020 року Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович та зареєстрований в реєстрі за № 3807, а також копії сторінок з реєстру нотаріальних дій які містять інформацію про час та факт вчинення нотаріальної дії, яку здійснив Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович.
Також вказаною ухвалою витребувано у Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича (адреса робочого місця: 61003, м. Харків, вул. Університетська, 33, оф. 7, е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_2, а саме: виконавчого напису, який вчинив 22.09.2020 року Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, що зареєстрований в реєстрі за №3807 та кредитного договору №839/3/27/38/7-377 від 21.08.2007.
Крім того, ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01.07.2024 заяву представника позивача Лисенка А.О. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Лисенка Андрія Олександровича до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро Вячеславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволено.
Зупинено стягнення у виконавчому провадженні НОМЕР_2, на підставі виконавчого напису №3807, виданого 22.09.2020 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. стосовно позивача ОСОБА_2 , до завершення розгляду даної справи судом та набрання рішенням суду законної сили.
16.07.2024 на виконання ухвали суду від 01.07.2024, від приватного виконавця Кудряшова Д.В. надійшли належним чином завірені копії матеріалів виконавчого напису №3807 від 22.09.2020 та кредитного договору №839/3/27/38/7-377.
06 серпня 2024 року представник відповідача звернувся до суду із відзивом на позовну заяву, в якому представник заперечував проти задоволення позовної заяви, посилаючись на таке.
Сторона позивача у позові стверджує, що приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області ЛИЧУК Т.В. вчинив оспорюваний виконавчий напис нотаріуса щодо правочину, який нотаріально не був посвідчений.
З моменту укладання Кредитного Договору і до моменту вчинення оспорюваного виконавчого напису нотаріуса діяла норма, зазначена в п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 №1172 (далі - Перелік 1172) в редакції 10.12.2014, яка дозволяла вчинення виконавчого напису нотаріуса щодо правочинів, які не були нотаріально посвідченими.
У зв'язку з тим, що захист прав кредитора за вказаний період дозволяв вчинення виконавчого напису нотаріуса по Кредитному Договору, тому сторона відповідача вважає, що мала право на вчинення вказаної нотаріальної дії.
Позивач стверджує, що безспірною є заборгованість в разі направлення стягувачем боржнику вимоги про заборгованість згідно правочину. У ситуації із вчиненням оспорюваного виконавчого напису нотаріуса, AT «Сенс Банк» не надали приватному нотаріусу Івано-Франківського нотаріального округу Івано-Франківської області ЛИЧУКУ Т.В. вимоги про повідомлення позивача у цій справі про наявність заборгованості по Кредитному Договору.
В обґрунтування цієї тези сторона позивача не надала жодного доказу.
Серед матеріалів позову, відсутня позиція приватного нотаріуса Івано-Франківського нотаріального округу Івано-Франківської області ЛИЧУКА Т.В. щодо цієї тези.
Частиною першою ст. 81 ЦГІК визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 77 ЦПК передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обірунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За нормами ст. 80 ЦПК достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Сторона відповідача не зобов'язана доказувати позицію свого опонента, якщо він не вчиняє цього.
На підставі викладеного слід прийти до висновку, що теза про недотримання AT «Сенс Банк» та приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Івано-Франківської області ЛИЧУКОМ Т.В. процедури вчинення виконавчого напису нотаріуса через неповідомлення боржника про претензію до нього з боку кредитора не доведена достатніми доказами.
Крім того, відповідач у справі не погоджується з розміром витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн. На думку відповідача, прийнятна сума відшкодування витрат на правничу допомогу не може складати більше 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 коп.) у випадку задоволення позовних вимог.
Виконавчий напис нотаріуса пред'явлений до виконання і приватний виконавець виконавчого округу Харківської області КУДРЯШОВ Д.В. відкрив виконавче провадження 23.11.2020 року та в цей же день направив сторонам рекомендованою кореспонденцією Постанову про відкриття провадження з ідентифікаторами доступу. Тобто, сторона позивача повинна була дізнатися про порушення своїх прав не пізніше грудня 2020 року
Позовна заява у цій справі датована 15.04.2024. Згідно інформації із сайту Єдиного державного реєстру судових рішень, Червонозаводським районним судом м. Харкова матеріали цього позову отримані 16.04.2024.
Тобто, позов судом був отриманий більше ніж через 3 роки від дня коли сторона позивача могла довідатись про порушення свого права.
Доказів, крім своїх пояснень, про необізнаність до 2024 року про вчинення з 22.09.2020 виконавчого напису нотаріуса, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Івано-Франківської області ЛИЧУКОМТ.В. від 22.09.2020 року за № 3807, сторона позивача не надала жодного.
У зв'язку з викладеним, представник відповідача просив застосувати строк позовної давності до позову ОСОБА_2 до AT «Сенс банк», треті особи - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області ЛИЧУК Тарас Володимирович та приватний виконавець виконавчого округу Харківської області КУДРЯШОВ Дмитро Вячеславович про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса, вчинений 22.09.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області ЛИЧУКОМ Т.В. і зареєстрований в реєстрі за № 3807 про стягнення заборгованості за кредитним договором №839/3/27/38/7-377 від 21.08.2007 року, отриманого Червонозаводським районним судом м. Харкова 16.04.2024 року і розгляд якого здійснюється в рамках судового процесу по цивільній справі № 646/4054/24 та відмовити в задоволенні його вимог.
У разі не застосування позовної давності до позову у цій справі, то його (позов) по цивільній справі № 646/4054/24 вважати безпідставним та у задоволенні його вимог відмовити.
Представник відповідача та позивача в судове засідання не з'явилися, просили розгляд справи проводити за їх відсутності, кожен, окремо наполягав на свої позиції.
Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та правовідносини сторін.
З матеріалів справи вбачається, що 22.09.2020 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем вчинений виконавчий напис за реєстр. № 3807про стягнення з ОСОБА_2 на користь стягувача Акціонерне товариство "Сенс Банк" заборгованості за Кредитним договором № 839/3/27/38/7-377 від 21.08.2007 в розмірі 158993,66 доларів США (на день вчинення цього напису, згідно офіційного курсу гривні щодо курсу валют 28,20 грн., становить 4 483 621, 21 грн.) і 1 500, 00 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 105 519, 16 доларів США; прострочена заборгованість за комісією та процентами - 53 474,50 доларів США; строкова заборгованість за сумою кредиту - 0 доларів; строкова заборгованість за комісією та процентами - 0 доларів; штрафні санкції - 0 доларів; штрафні санкції - 0 доларів; суми плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису - 1 500,00.
За вказаним виконавчим написом, приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д.В., 23.11.2020 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2. Згідно вказаної постанови приватного виконавця постановлено стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь Акціонерного товариства "Альфа Банк" заборгованості в розмірі -158 993,66 доларів США (на день вчинення цього напису, згідно офіційного курсу гривні щодо курсу валют 28,20 грн., становить 4 483 621, 21 грн.) і 1 500, 00 грн.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України. Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 (далі - Порядок).
Так, згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку, що, здійснюючи свою діяльність, нотаріус не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.
Перевірка безспірності боргу є обов'язком нотаріуса. Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі за № 6-887цс17 суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Такий ж самий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18).
Крім того при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому, цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Із спірного виконавчого напису вбачається, що приватний нотаріус вчинив нотаріальну дію, відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 і вказана постанова не відносить кредитний договір до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Відповідні зміни до Постанови та віднесення кредитного договору до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, були внесені Постановою Кабінету Міністрів України за №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року (Велика Палата Верховного Суду постановою 20.06.2018 відмовила в перегляді ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14), постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та не чинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
На даний час постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 №826/20084/14 є чинною.
Згідно п.16 Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2000 №32/5, нормативно-правовий акт, рішення про державну реєстрацію якого скасовано, не є чинним з дня його виключення з державного реєстру, крім випадків визнання нормативно-правових актів нечинними судом.
Згідно ч.1 ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Таким чином, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14 набрала законної сили цього ж дня - 22.07.2017, отже і постанова Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» також втратила чинність з цього дня.
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 22.09.2020, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Тому, діючим на момент вчинення виконавчого напису та на сьогодні є Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 в редакції до Постанови Кабінету Міністрів від 26.11.2014 №622, тобто без розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Таким чином, на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису приватний нотаріус не мав права керуватись розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку та вчиняти виконавчий напис на підставі кредитного договору.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі №757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №910/10374/17 викладено висновок про те, що порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Оскільки, з дослідженого у судовому засіданні кредитного договору укладеного між сторонами, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, вбачається що він не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Із врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що приватний нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не перевірив умови, за наявності яких можна вчинити виконавчий напис на підставі договору, який не було посвідчено нотаріально, чим порушив норми Закону України про нотаріат та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, чинного на момент вчинення нотаріальних дій.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Зі змісту наведених правових норм вбачається покладення процесуального обов'язку на кожну із сторін довести належними доказами наявність або відсутність тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінюючи доводи сторін стосовно посилання на практику судів касаційної інстанції, суд, виходячи з встановлених в ході розгляду обставин, вважає, що саме наведена вище практика, яка покладена в основу даного рішення, є найбільш релевантною до правовідносин у цій справі, а тому саме ці висновки Верховного Суду повинні бути застосовані у даній справі.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Щодо доводів відповідача про застосування строку позовної давності звернення із позовними вимогами у цій справі, суд дійшов такого висновку.
Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ч. 1ст. 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261ЦК України).
Початок позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Вказаний висновок щодо строку позовної давності наведено в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 457/462/16-ц, провадження № 61-21807св19.
З даним позовом представник позивача звернувся 16 квітня 2024 року. Враховуючи, що відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, про застосування наслідків пропуску позовної давності у даній справі не зроблено заяви іншої сторони, підстав для вирішення питання щодо поновлення цього строку суд не розглядає та, як на окрему підставу для відмови у позові - не посилається.
Також, суд наголошує на тому, що 2 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID19)» (далі Закон №540-ІХ), яким розділ ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19),строки,визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину».
Тобто на період дії карантину обчислення процесуальних строків зупиняється.
Крім того, слід зазначити, що згідно п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Так, Указом Президента України №64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 24 лютого 2022 року було введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, Указом Президента України №133/2022 було продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 26 березня 2022 року строком на 30 діб, Указом Президента України №259/2022 від 18.04.2022, було продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, Указом Президента України №341/2022 від 17.05.2022, було продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 25 травня 2022 року строком на 90 діб, Указом Президента України від 12 серпня 2022 року, строк дії воєнного стану продовжено з 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, Указом Президента України №757/2022 від 16.11.2022 строк дії воєнного стану продовжено з 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, Указом Президента №58/2023 від 06.02.2023 строк дії воєнного стану продовжено з 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, Указом Президента №254/2023 строк дії воєнного стану продовжено з 20 травня 2023 року строком на 90 діб, Указом Президента №451/2023 строк дії воєнного стану продовжено з 18.08.2023 строком на 90 діб, Указом Президента № 734/2023 від 06.11.2023, строк дії воєнного стану продовжено з 15.11.2023 строком на 90 діб, Указом Президента №49/2024 від 05.02.2024 строк дії воєнного стану продовжено до 13.05.2024, Указом Президента № 271/2024 від 06.05.2024 строк дії воєнного стану продовжено з 14.05.2024 строком на 90 діб, тобто до 12 серпня 2024 року та Указом Президента № 469/2024 від 23.07.2024 строк дії воєнного стану продовжено з 12.08.2024 строком на 90 діб, тобто до 09 листопада 2024 року.
Таким чином, загальна позовна давність (три роки) на даний час не сплинула і триватиме щонайменше аж до закінчення дії воєнного стану в Україні, а отже позивачем строк на звернення до суду із відповідною позовною заявою пропущено не було.
Розподіл судових витрат суд проводить відповідно дост.141 ЦПК України.
Оскільки позов задоволено, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір за подання позову, а також заяви про забезпечення позову до суду, то з відповідача слід стягнути судовий збір на користь позивача в сумі 1 453,44 гривень.
Також позивачка прохала суд стягнути з відповідача, понесені нею витрати в сумі 8 000,00 гривень на професійну правничу допомогу адвоката у суді у зв'язку із розглядом цивільної справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат, зокрема: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В постанові Верховного Суду від 01.04.2020 (справа № 640/4013/17-ц) зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін..), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Так, позивачем до суду для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подано:
- копію ордеру від 12.04.2024 на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи) уповноваженою законом на надання безоплатної правової допомоги №1 від 03.04.2024;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 15.12.2017 серії ДП № 3576.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01)).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Всупереч вищезазначеному, суду не надано договору про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Акту приймання-передачі виконаних робіт, що містить детальний опис робіт та їх детальний розрахунок.
Неподання розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, що є підставою для відмови в стягненні витрат на правову допомогу.
Вказана позиція відповідає висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20).
Керуючись ст.ст. 87,88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 77, 81, 141, 259, 263-266, 268 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_2 - адвоката Лисенка Андрія Олександровича, до акціонерного товариства «СЕНС БАНК», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро Вячеславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис за реєстр. № 3807 від 22.09.2020,вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем про стягнення з про стягнення з ОСОБА_2 на користь стягувача Акціонерне товариство "Сенс Банк" заборгованості за Кредитним договором № 839/3/27/38/7-377 від 21.08.2007 року в розмірі 158 993,66 доларів США (на день вчинення цього напису, згідно офіційного курсу гривні щодо курсу валют 28,20 грн., становить 4 483 621, 21 грн.).
Стягнути з акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1 453 (одна тисяча чотириста п'ятдесят) грн. 44 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
відповідач: акціонерне товариство «СЕНС БАНК», місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ: 23494714.
3-я особа: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, місцезнаходження за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, буд. 12.
3-я особа: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро Вячеславович, місцезнаходження за адресою: м. Харків, вул. Університетська, 33, оф. 7.
Суддя: В.В.Барабанова