Справа № 346/5310/24
Провадження № 2/346/2106/24
01 жовтня 2024 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Сольський В.В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
30.09.2024 року до Коломийського міськрайонного суду надійшла вищевказана позовна заява.
Розглядаючи питання про відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про непідсудність справи Коломийському міськрайонному суду Івано-Франківської області, вищевказана позовна заява підлягає направленню за підсудністю до іншого суду за таких підстав.
Згідно з ч.1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч. 2 ст. 28 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Місцем проживання позивача та відповідача в даному випадку являється зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання, яке стосовно фізичної особи визначається відповідно до положень ст. 29 ЦК та ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Як вбачається із відповіді № 817629 від 01.10.2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру, місце проживання відповідача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно відповіді № 817656 від 01.10.2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру, місце проживання позивачки зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .
Звертаючись до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, заявниця додає до заяви довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 13.09.2023, згідно якої, вона є внутрішньо переміщеною особою та фактично проживає за адресою (у місті Коломия).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 07.02.2022 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не належить до переліку документів, до якого вноситься інформація про зареєстроване місце перебування особи.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що надана позивачкою довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не є документом, який підтверджує зареєстроване місце проживання/перебування заявниці за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки підтверджує лише факт внутрішнього переміщення особи та взяття її на облік.
Тому, на думку суду, у даній справі слід застосовувати загальну норму про підсудність цивільної справи за зареєстрованим місцем проживання відповідача.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Суд зазначає, що направлення справи за підсудністю є обов'язком, а не правом суду у разі, якщо справа належить до територіальної юрисдикції іншого суду. Крім цього, направлення справи за підсудністю не є обмеженням позивача у праві доступу до правосуддя, оскільки учасники справи не позбавлені можливості приймати участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції або через уповноваженого представника, а також подавати заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Недотримання правил юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Згідно з нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини» інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…) .
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дана справа територіально не підсудна Коломийському міськрайонному суду Івано-Франківської області і підлягає передачі за підсудністю до Тульчинського районного суду Вінницької області.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 30-32, 258, 260, 352-355 ЦПК України,
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу передати на розгляд за підсудністю до Тульчинського районного суду Вінницької області (23600, м. Тульчин, вул. Перемоги, буд. 16).
Передачу справи здійснити в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 31 ЦПК України, а саме не пізніше п'яти днів після закінчення строку на оскарження ухвали, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду з дня її постановлення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або постановлення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Сольський В. В.