Справа № 344/17667/24
Провадження № 1-кс/344/7105/24
30 вересня 2024 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про продовження строку тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 22024090000000113, -
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором, в обґрунтування якого зазначив, що слідчим відділом Управління здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024090000000113 від 02.08.2024 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 05.07.2024 ОСОБА_6 в месенджері «Телеграм» отримав замовлення від користувача « ОСОБА_7 » на пошкодження та знищення авто військових шляхом підпалу за грошову винагороду. З метою досягнення злочинної мети, ОСОБА_6 12.07.2024 запропонував своєму родичу ОСОБА_5 допомогти йому у підпалі транспортних засобів, на що той погодився.
Таким чином, житель с. Княжолука, Калуського району, Долинської ТГ Івано-Франківської області ОСОБА_5 , знаючи, що у службовому користуванні військовослужбовців перебувають транспортні засоби, які використовуються для виконання покладених на підрозділи Збройних Сил України та інших військових формувань завдань, умисно, з корисливими мотивами, за попередньою змовою з ОСОБА_6 , вирішив перешкодити законній діяльності відповідних військових формувань шляхом пошкодження та знищення таких транспортних засобів. За підпал транспортних засобів ОСОБА_6 пообіцяв грошову винагороду ОСОБА_5 в розмірі 50 відсотків від суми, що буде сплачена.
Цього ж дня ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підшукали автомобілі, які за очевидними ознаками належать або використовуються військовослужбовцями ЗСУ чи інших військових формувань.
Далі, 13.07.2024, близько о 02 год. 15 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи по АДРЕСА_1 , тримав велосипеди, на яких ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прибули на місце вчинення злочину, а ОСОБА_6 в цей час облив легкозаймистою речовиною, яку виготовив самостійно та підпалив автомобіль марки «Grand Cherokee», нз. EJ55 RLX, який перебував у користуванні в/ч ЗСУ НОМЕР_1 . За виконання вказаного завдання ОСОБА_6 отримав від « ОСОБА_7 » гроші в сумі 40000 грн., які були перераховані на банківську картку, що належить його родичу ОСОБА_8 . В подальшому, ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_6 гроші в сумі 20000 грн.
У подальшому, ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_6 , діючи умисно, 04.08.2024 прибули до будинку за адресою: АДРЕСА_2 неподалік якого знаходились 2 автомобіля з маркуванням, характерними для автомобілів Збройних Сил України. Того ж дня, близько 02 год 46 хв ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, облив легкозаймистою речовиною, яку виготовив ОСОБА_6 згідно рекомендації «Роми», шляхом змішування бензину з маслом, автомобіль марки «Mitsubishi», реєстраційний номер « НОМЕР_2 », який був переданий від БО «Благодійний фонд «БО Турбота» до в/ч ЗСУ НОМЕР_3 . В той же час, ОСОБА_6 облив легкозаймистою речовиною, яку виготовив самостійно згідно рекомендації «Роми», шляхом змішування бензину з маслом, та підпалив автомобіль марки «NISSAN NAVARA AVENTURA», реєстраційний номер « НОМЕР_4 EWS», який був переданий від БО «Спілка підприємців теле та кіноіндустрії» до в/ч ЗСУ НОМЕР_5 .
Перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань полягає у вчиненні діяння, яке виражається у пошкодженні або знищенні транспортних засобів, що використовуються підрозділами ЗСУ чи інших формувань, що у свою чергу ускладнює або унеможливлює здійснення законної діяльності ЗСУ та іншими військовими формуваннями або істотному знижує її ефективність.
Умислом ОСОБА_5 прямо охоплювались дії, спрямовані на перешкоджання діяльності ЗСУ. При цьому, ОСОБА_5 усвідомлював об'єктивно існуючу небезпеку свого діяння та бажав настання передбачуваних суспільно небезпечних наслідків.
05.08.2024 року ОСОБА_5 в порядку п. 3 ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події, протоколом затримання, протоколами обшуків, протоколами оглядів мобільного телефону ОСОБА_6 , протоколами оглядів мобільного телефону ОСОБА_5 , іншими матеріалам кримінального провадження в їх сукупності.
06 серпня 2024 року підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, строком на 60 днів - до 02 жовтня 2024 року включно.
Так, для завершення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, зокрема:
- отримати висновок судової пожежно-технічної експертизи та долучити вказані матеріали до кримінального провадження;
- завершити проведення судової експертизи нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів;
- завершити проведення судової авто-товарознавчі експертизи;
- провести допити свідків та додаткові допити підозрюваного у даному кримінальному провадженні;
- провести розсекречення негласних слідчих (розшукових) дій;
- провести інші слідчі та процесуальні дії, у яких виникне необхідність;
- виконати вимоги ст.ст. 290, 291 КПК України.
У відповідності до ст. 12 КК України: злочин, передбачений ч. 1 ст. 114-1 КК України, цього Кодексу відноситься до категорії тяжкого злочину, санкція статті якого передбачає покарання за його вчинення - позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Згідно із вимогами ч. 6 ст. 176, п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1 - 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- п. 1 переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки вищевказана особа усвідомлює про можливість покарання за вчинення злочину;
- п. 2 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- п. 3 незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
- п. 4 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні злочину проти основ національної безпеки України. В свою чергу, ОСОБА_5 , знаючи інших співучасників, перебуваючи на волі, може розголошувати останнім інформацію про хід досудового розслідування та приховувати докази їхніх злочинних дій;
- п. 5 вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України та зможе вчинити інші кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України або продовжити здійснювати вищевказане кримінальне правопорушення.
Враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину вчиненого проти основ національної безпеки України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, то застосування до нього іншого більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення, обрання більш м'якого запобіжного не являється за можливе.
На підставі вищевикладеного а також неможливість запобігання цих ризиків шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, просить клопотання задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задовольнити.
В судовому засіданні підозрюваний та його захисник заперечили з приводу поданого клопотання. Посилаючись на не доведення ризиків, та враховуючи міцні соціальні зв'язки підозрюваного, та те, що він сприяє розкриттю злочину, просили застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до норм ст. 183 КПК України Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання, а також те, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
В той же час згідно з ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, а ч. 2 даної статті зазначає про можливість продовження строку досудового розслідування.
Ст. 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
05.08.2024 року ОСОБА_5 в порядку п. 3 ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 вчинений проти основ національної безпеки України, та відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого відповідно до ч. 1 ст. 114-1 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
06 серпня 2024 року підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,на строк 60 днів - до 02 жовтня 2024 року включно.
Так, відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події, протоколом затримання, протоколами обшуків, протоколами оглядів мобільного телефону ОСОБА_6 , протоколами оглядів мобільного телефону ОСОБА_5 , іншими матеріалам кримінального провадження в їх сукупності.
Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
В той же час 02.10.2024 року закінчується строк дії застосованого щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою слідчий суддя повинен з'ясувати конкретні причини тривалого тримання особи під вартою, чи недопущеного безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.
Однак стороною кримінального провадження з боку обвинувачення доведено наявність об'єктивних обставин, які в свою чергу перешкоджають завершенню досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, у зв'язку з чим ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 30.09.2024 продовжено строк досудового розслідування кримінального провадження № 22024090000000113 до 05.12.2024 року.
З точки зору ч. 2 ст. 177 КПК України, в якій визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Тобто, саме виклад обставин, які дають змогу обґрунтовано підозрювати особу у скоєнні злочину, та зробити висновок про наявність ризиків, обґрунтування неможливості запобігти ризикам при застосуванні більш м'яких запобіжних заходів та обґрунтування обов'язків.
Вважається, що застосування запобіжних заходів вже можливо при наявності ризиків. Ризик же в свою чергу це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які не зменшилися та які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, слідчий суддя враховує, що відповідно до ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
При вирішенні клопотання, слідчим суддею також враховується тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, його обставини та наслідки, а також те, що злочин у якому підозрюється ОСОБА_5 вчинений проти основ національної безпеки України під час дії воєнного стану, і саме наведені вище обставини у їх сукупності, а також дані про особу підозрюваного підтверджують існування ризиків передбачених ст.177 КПК України та дають можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити уникненню цих ризиків та забезпечити процесуальну поведінку підозрюваного.
В той же час обставини, які зазначені стороною захисту, не можуть бути підставами для відмови в задоволенні даного клопотання та застосування менш суворого запобіжного заходу, оскільки такі не виключають наявність обґрунтованої підозри та встановлених в судовому засіданні ризиків, а запропонований запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та не буде достатнім для запобігання зазначеним вище ризикам.
У рішенні "Марченко проти України" Європейського суду суд з прав людини повторює, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.
Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, слідчий суддя бере до уваги вищезазначену правову позицію Європейського суду з прав людини, а також керується ч.4 ст.183 КПК України, у відповідності до якої при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.114-1 КК України, і приходить до висновку, що жоден із інших - альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Отже, враховуючи вищенаведене, відсутність підстав для зміни чи скасування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та те, що строк тримання останнього під вартою закінчується 02.10.2024 року, вважаю, що клопотання слід задовольнити, продовжити строк тримання його під вартою в межах строку досудового розслідування - до 28.11.2024 року, включно без визначення розміру застави.
Керуючись ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, ст.ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 205, 219, 309, 376, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 28 листопада 2024 року, включно.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Про прийнятерішення повідомити заінтересованих осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1