30 вересня 2024 року м. Рівне №460/3210/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі, - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії від 01.03.2024 та зобов'язання повторно розглянути заяву від 23.02.2024 про призначення пенсії за віком та зарахувати до загального страхового стажу періоди роботи з 02.04.1984 по 31.12.1998 та з 19.08.1986 по 27.09.1986.
Позовні вимоги мотивовані тим, що орган Пенсійного фонду порушив право позивача на належний соціальних захист та справедливий і гарантований державою рівень пенсійного забезпечення.
Ухвалою суду від 27.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказано, що підтверджений належними документами страховий стаж позивача становить 15 років 10 місяців 18 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши заяви по суті, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, в їх сукупності суд встановив таке.
31.08.2023 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області (за принципом екстериторіальності) розглянуто вказану заяву та прийнято рішення від 07.09.2023 №172750004897, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу роботи 29 років.
Так, у вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 15 років 04 місяці. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано період роботи згідно запису №3 трудової книжки серії НОМЕР_1 по 31.12.1998, оскільки відсутня дата та номер і номер наказу про зарахування на роботу, період навчання згідно свідоцтва від 15.10.1986 №0733523, оскільки не зазначено, що присвоєно кваліфікацію.
Позивач не заперечує той факт, що запис №3 здійснено некоректно, що стало підставою для звернення до Корецького районного суду Рівненської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 19.01.2024 у цивільній справі №563/2039/23, яке набрало законної сили 20.02.2024, встановлено факт, що трудова книжка серії НОМЕР_2 , заповнена 25.04.1981 належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запис №3 трудової книжки правильно вважати 02 квітня 1984 року.
З огляду на це, 23.02.2024 позивач повторно звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком, яка за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
За результатами розгляду такої заяви відповідачем-2 прийнято рішення №172750004897 від 01.03.2024 про відмову у призначенні пенсії позивачу за відсутності необхідного страхового стажу.
У цьому рішенні заначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 з 0ХІ.198 по 31.12.1998, оскільки некоректно зазначена дата прийняття на роботу, відсутні номер та дата наказу на прийняття та не зазначено назву підприємства. Також не враховано період навчання відповідно до свідоцтва № НОМЕР_3 , оскільки не зазначено кваліфікацію.
Про зміст рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом №1700-0206-8/12690 від 05.03.2024 відповідач 1 повідомив позивача.
Позивач, вважаючи порушеним його право на пенсійне забезпечення, звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
За змістом ч.1 ст.9 Закону №1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
В силу ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
За погодженням між сторонами позивач досяг необхідного пенсійного віку (60 років) та з позиції відповідачів у позивача недостатньо страхового стажу, з визначеного законодавством не менше 29 років.
Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону з 1 січня 2004 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).
Відповідно до вимог ч.1 ст.56, ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Таким чином, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до п.1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі № 235/805/17, від 06.12.2019 у справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 у справі №242/2536/16-а.
На момент заведення трудової книжки позивача та внесення відповідних записів була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Госкомтруда СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі -Інструкція № 162).
В подальшому, діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.
Підпунктом 1.1. Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
Відповідно до вимог Інструкції № 162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Подібні правові приписи містить і чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58, пунктом 2.4 якої передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з пунктом 2.6 Інструкції №58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).
Аналізуючи зазначені вище положення, суд дійшов висновку, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням. Більше того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» №301 від 27.04.1993, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
За змістом позовної заяви спір виник з приводу відмови позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058-IV у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Зміст спірного рішення про відмову у призначенні пенсії свідчить, що органом Пенсійного фонду до страхового стажу позивача не зараховано, зокрема, періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 з 0.ХІ.198 по 31.12.1998, оскільки некоректно зазначена дата прийняття на роботу, відсутні номер та дата наказу на прийняття та не зазначено назву підприємства.
Отже, підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу вищевказаних періодів трудової діяльності слугували неточності в записах трудової книжки позивача, зокрема відсутність усіх необхідних відомостей, тобто некоректного її заповнення.
Судом встановлено, що у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 , зокрема, містяться запис №1 від 19.04.1980 про зарахування позивача в Корецький бурякзавод різноробочим будівельної бригади згідно з наказом від 22.04.80 №70 о/к, запис №2 від 25.04.1981 про звільнення у зв'язку з призовом на службу в ЗС СРСР згідно з наказом від 28.04.81 №124, запис №3 від «0.ХІ.198» про прийняття позивача водієм; запис № 4 від 07.04.1987 присвоєно кваліфікацію водія 2 класу згідно з наказом №281 від 06.ХІ.1987; запис №5 від 29.06.1995 про переведення позивача їздовим МТФ №1 згідно наказу №76 від 27.06.99; запис №6 від 05.06.1996 про переведення позивача бригадиром МТФ №1 згідно наказу №96 від 05.06.98; запис №7-8 про реорганізацію Корецького бурякорадгоспу в КСП Агрофірму «Користівська», КСП Агрофірму «Користівська» перейменовано в СВК «Користівський» згідно наказу №941 від 05.09.96 та протоколу №1 від 31.12.99; запис №9 від 02.08.2004 про звільнення позивача по ст.40 п.1 КЗпП України та ст.25 п.1 Закону України згідно наказу №3 від 02.08.2004.
Так, дійсно запис №3 містить некоректні відомості щодо дати прийняття на роботу, відсутні номер та дата наказу, на підставі якого вчинено запис та відсутня назва організації.
Разом з цим, суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення документації на підприємстві, а тому допущені неточності посадовою особою підприємства при заповненні трудової книжки, не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з його трудового стажу та позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист при вирішенні питань з призначення пенсії за віком.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на особисті права останнього.
Таким чином, доводи відповідачів, щодо не зарахування до загального трудового стажу позивача спірного періоду роботи є безпідставними, оскільки відповідальність за правильність ведення трудових книжок покладена на власника підприємства, установи чи організації або уповноважений ним орган, а не на працівника.
Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства, не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Разом з тим, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Однак, органом Пенсійного фонду України не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж позивача.
Натомість, позивач самостійно звернувся до архівних установ з метою отримання документів для підтвердження його трудового стажу.
Так, згідно з архівною довідкою від 21.09.2022 №732 видати відомості про розмір заробітної плати та кількість відпрацьованих людино-днів за 1980-2004 роки неможливо, оскільки по фонду Агрофірма «Користівська» книги наказів не передані, ОСОБА_1 не значиться.
Окрім цього, позивач звертався до Корецького районного суду Рівненської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 19.01.2024 у цивільній справі №563/2039/23, яке набрало законної сили 20.02.2024, встановлено факт, що трудова книжка серії НОМЕР_2 , заповнена 25.04.1981 належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запис №3 трудової книжки правильно вважати 02 квітня 1984 року.
Отже, позивачем вживалися заходи для підтвердження наявного трудового стажу.
При цьому, суд зауважує, що відповідно до частини 4 пункту 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Таким чином, якщо поданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії документів було не достатньо, то пенсійний орган був зобов'язаний повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково.
У сукупності викладеного, суд дійшов висновку, що позивачу безпідставно не зараховано до страхового стажу, що дає право на пенсію, періоди роботи з 02.04.1984 по 31.12.1998.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 19.08.1986 по 27.09.1986, суд зазначає таке.
Перелік видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначено статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з пунктом д частини третьої статті 56 Закон України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Статтею 38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" визначено, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Відповідно до п. 8 Порядку №637 (в редакції, чинній на день звернення із заявою про призначення пенсії) час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Таким чином, час навчання у навчальних закладах підтверджується, зокрема, свідоцтвами.
Зі спірного рішення судом встановлено, що підставою неврахування до страхового стажу позивача періоду навчання згідно з свідоцтвом № НОМЕР_3 , є відсутність інформації про присвоєння кваліфікації.
Суд не погоджується з даним твердженням відповідача, оскільки в матеріалах справи міститься свідоцтво №0733523, видане Корецькою автошколою, відповідно до якого позивач у період з 19.08.1986 по 27.09.1986 навчався за програмою підготовки водіїв транспортних засобів категорії "Е", що фактично свідчить про присвоєння позивачу кваліфікації водія категорії "Е".
Таким чином, відповідачем-2 було протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період його навчання з 19.08.1986 по 27.09.1986 в Корецькій автошколі, з підстав відсутності інформації про присвоєння кваліфікації.
Суд звертає увагу на те, що статтею 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії та зарахування періодів роботи до страхового стажу особи.
Відповідно до приписів розділу IV Порядку № 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію (п. 4.1). Після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п. 4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п. 4.3).
Подана заява про призначення пенсії за віком відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яким прийнято спірне рішення про відмову в призначенні даного виду пенсії та не зараховано до страхового стажу позивача відповідні періоди роботи та навчання.
Отже, саме ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яке розглядало заяву позивача від 23.02.2024 та протиправно не зарахувало до страхового стажу періоди роботи, є повноважним територіальним органом Пенсійного фонду України, визначеним за принципом екстериторіальності, який повинен усунути допущену ним помилку, та вчинити дії зобов'язального характеру для відновлення порушеного права позивача.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
За наведеного, у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області слід відмовити.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
В силу приписів статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1211,20грн. підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2, як суб'єкта владних повноважень, яким прийнято протиправне рішення.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01.03.2024 №172750004897 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.02.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення за результатами її розгляду, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 02.04.1984 по 31.12.1998 та період навчання в Корецькій автошколі з 19.08.1986 по 27.09.1986.
В задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області витрати у виді судового збору у сумі 1211,20грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 30 вересня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26,м. Дніпро,Дніпропетровська обл.,49094, ЄДРПОУ/РНОКПП 21910427)
Суддя Н.С. Гудима