30 вересня 2024 року м. Рівне №460/203/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 26.10.2023 в частині відмови та не зарахування до страхового стажу періодів роботи і періодів догляду за дитиною та зобов'язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи та догляду за дитиною.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до вимог ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", подавши усі необхідні документи, однак отримав рішення про відмову у призначенні пенсії з посиланням на відсутність необхідного страхового стажу. Дану відмову позивач вважає незаконною, а своє право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку порушеним.
Ухвалою суду від 09.01.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки страховий стаж позивача складає 17 років 6 місяців 8 днів, при необхідному 24 роки.
Учасники справи не зверталися із клопотаннями про розгляд справи в судовому засіданні, оформленими відповідно до вимог статті 167 КАС України. Суд наголошує, що за змістом статті 162 КАС України у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, позаяк заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Отже, заявлене у відзиві відповідача клопотання про розгляд справи в судовому засіданні за участі його представника не підлягало судом вирішенню по суті.
Ухвалою суду від 30.09.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі в справі третіх осіб.
Оскільки розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, то відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши заяви по суті, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Кам'яне-Случанське Сарненського району Рівненської області. Зареєстроване місце проживання з 11.03.1997 - АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Сарненським РВ УМВС України в Рівненській області.
Позивач має статус громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 18.04.1993.
Довідкою від 16.08.2023 №2-551, виданою Вирівською сільською радою підтверджується, що позивач дійсно з 09.06.1987 по 10.10.1987, з 13.12.1989 по 07.01.1994, з 27.03.1995 по даний час зареєстрований та постійно проживає в с.Кам'яне-Случанське Сарненського району Рівненської області, яке відноситься до 3-ї зони радіаційного забруднення після аварії на ЧАЕС.
18.09.2023 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За принципом екстериторіальності заява та додані до неї документи були передані до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для вирішення питання про призначення пенсії.
Так, 22.09.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за результатами розгляду заяви позивача прийнято рішення №172650007401 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
19.10.2023 позивач повторно звернувся до органу Пенсійного фонду про призначення йому пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви позивача про призначення пенсії за віком разом з доданими документами здійснено структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та 26.10.2023 останнім прийнято рішення №172650007401 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
У цьому рішенні вказано, що вік заявника становить 54 роки 1 місяць 25 днів, страховий стаж - 17 років 6 місяців 8 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.01.1990 по 02.04.1990, оскільки в записі про звільнення наявні виправлення, період з 17.05.1993 по 17.09.1993 в колгоспі «Україна» згідно із записами №8-9 трудової книжки від 29.12.1989 серія НОМЕР_3 , оскільки відсутні відомості про встановлений мінімум та фактичну кількість відпрацьованих вихододнів, період з 14.03.2001 по 25.05.2001 згідно із записами №12-13 трудової книжки від 29.12.1989 серія НОМЕР_3 , оскільки роботу не підтверджено індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного страхування, відсутня інформація про сплату внесків, період догляду за постраждалою дитиною до досягнення нею 12 років, ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки відсутня сплата страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного страхування.
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області листом від 30.10.2023 повідомило позивача про відмову у призначенні пенсії.
Не погоджуючись з правомірністю вказаного рішення в частині не зарахування до страхового стажу періодів роботи та догляду за дитиною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислуги років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави щодо тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).
Зокрема, частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи по 31 грудня 2017 року мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Водночас, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 55 Закону №796-XII, визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
В силу ч.1 ст.55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (абзац п'ятий пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ).
Частиною 3 статті 55 Закону №796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року (ч.2 ст.55 Закону №796-XII).
Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 3 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 2 повні роки (з 26.04.1986 по 01.01.1993) проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто на момент звернення із заявою до відповідача, позивачу виповнилось повних 54 роки.
Як вже зазначалося раніше, підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-XII слугував факт відсутності необхідного страхового стажу - 24 роки.
Відповідач вказує, що згідно з поданими документами страховий стаж позивача становить 17 років 6 місяців 8 днів.
Водночас, відповідачем не зараховано до страхового стажу згідно із записами трудової книжки від 29.12.1989 серія НОМЕР_3 , зокрема, такі періоди роботи: з 01.01.1990 по 02.04.1990, з 17.05.1993 по 17.09.1993 та з 14.03.2001 по 25.05.2001.
Надаючи оцінку підставам незарахування до страхового стажу позивача зазначених періодів роботи, суд керується і виходить з такого.
Частинами 1, 2, 3 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).
До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII).
Частиною 1 статті 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (надалі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 :
- з 01.09.1984 по 07.07.1987 навчався в Березнівському СПТУ №4 (диплом №121495 від 07.07.1987);
- з 10.11.1987 по 25.11.1989 проходив строкову військову службу (військовий квиток НОМЕР_4 );
- з 01.01.1990 по 02.04.1990 працював в Сарненському райбуткомбінаті (запис №1-2, наказ №121-К від 29.12.89, наказ №25-К від 29.05.1990);
- з 20.06.1991 по 11.12.1992 працював в Сарненському гранітному кар'єрі (запис №3-5, наказ №105-Л від 20.06.91, наказ №122-Л від 11.12.92);
- з 14.12.1992 по 01.04.1993 працював на Ясногірському гранкар'єрі (запис №6-7, наказ №107-о від 25.12.1992, наказ №28-0 від 03.05.93);
- з 17.05.1993 по 27.09.1993 працював в колгоспі «Україна» Лозовського району (запис №8-9, згідно договору);
- з 28.09.1993 по 23.03.1995 працював в колгоспі «Україна» Лозовського району (запис №10-11, протокол №8 від 30.09.1993, протокол №12 від 23.01.1995);
- з 14.03.2001 по 25.05.2001 працював в ДСП «Чайка» філія «Дударків» (запис №12-13, наказ №15к від 12.03.01, наказ №23к від 25.05.01);
- з 01.01.2003 по 21.06.2005 працював в ССОК Кам'яне-Случанський (запис №14-15, наказ №7 від 01.01.2003, наказ №18 від 21.06.2005);
- з 03.06.2008 по 23.06.2008 отримував виплату допомоги по безробіттю в Сарненському районному центрі зайнятості (запис №16-17, наказ №080603 від 03.06.08, наказ №080818 від 18.08.08);
- з 06.06.2019 по 06.01.2020 та з 13.07.2020 по 30.08.2021 працював в СГПП «Маяк» (запис №18-19, наказ №21 від 05.06.2019, наказ №43 від 24.12.2019, запис №20-21, наказ №18 від 11.07.2020, наказ №38 від 30.08.2021).
Вказані записи виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності у датах, завірені підписом та печаткою роботодавців.
Станом на час початку ведення трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 29.12.1989 порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (далі -Інструкція №162).
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 глави 1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно з п.2.2, 2.3 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться:
відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;
відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства;
відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
У разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівникові у цьому необхідну допомогу. У разі потреби адміністрація підприємства видає робітникам та службовцям на їхнє прохання завірені виписки відомостей про роботу з трудових книжок. (п.п.2.5, 2.6 Інструкції №162).
При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п.4.1 Інструкції №162).
Аналогічні норми визначено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58).
Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, працівник не несе відповідальності за правильність заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особою самостійно. Більше того, недоліки заповнення трудової книжки, навіть якщо вони мають місце, не є підставою вважати відсутніми чи недоведеними відповідні періоди трудового стажу. Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19.
Суд зауважує, що записи у трудовій книжці позивача не містять недопустимих виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст. Тому, суд вважає, що відсутні підстави для неврахування при визначенні періоду страхового стажу періоду трудової діяльності позивача з 01.01.1990 по 02.04.1990.
Що стосується періоду роботи позивача з 17.05.1993 по 27.09.1993, який не зараховано, оскільки відсутня кількість встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі в колгоспі, суд виходить з такого.
Згідно із пунктом "а" статті 3 Закону №1788-XII право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України. При цьому, ч.1 ст.56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Частиною 2 статті 56 Закону №1788-XII встановлено, що при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до п.п.5, 6 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, до трудової книжки колгоспника заносились наступні дані, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
Як встановлено судом зі змісту трудової книжки позивача, останній працював з 17.05.1993 по 27.09.1993 в колгоспі «Україна» Лозовського району згідно договору.
З розрахунку стажу позивача видно, що наступний період, який був зарахований пенсійним органом є 28.09.1993, тому не зважаючи на посилання у рішенні відповідача про не зарахування періоду з 17.05.1993 по 17.09.1993, фактично пенсійний орган не зарахував саме період з 17.05.1993 по 27.09.1993.
Суд зазначає, що для неврахування до трудового стажу при його обчисленні часу роботи у колгоспі або певного його періоду необхідно встановити і підтвердити факти невиконання членом колгоспу встановленого у господарстві мінімуму трудової участі, а також те, що невиконання встановленого мінімуму трудової участі відбулось саме з вини цього члена колгоспу за відсутності поважних причин.
У трудовій книжці позивача відомості про невиконання ним під час роботи в колгоспі встановленого мінімуму трудової участі, в тому числі без поважних причин, відсутні. Таким чином, відмова щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду з 17.05.1993 по 27.09.1993 є безпідставною і необґрунтованою.
Щодо періоду роботи з 14.03.2001 по 25.05.2001 згідно із записами трудової книжки від 29.12.1989 серія НОМЕР_3 , оскільки роботу не підтверджено індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного страхування, відсутня інформація про сплату внесків, суд звертає увагу на таке.
Так, відповідно до записів трудової книжки від 29.12.1989 серія НОМЕР_3 , позивач 14.03.2001 прийнятий тимчасово на роботу в будівельну бригаду робочим в ДСП «Чайка» філію «Дударків» (наказ №15к від 12.03.01) та 25.05.2001 звільнений згідно з ст.36 п.2 КЗпП України, закінчення строку договору (наказ №23к від 25.05.01).
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно з статтею 20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
За змістом вищезазначених норм обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 травня 2021 року у справі № 343/659/17.
Суд зазначає, що фактично внаслідок невиконання роботодавцем позивача обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам у сфері соціального захисту.
Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків.
Зазначене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 144/669/17, від 20 березня 2019 року у справі № 688/947/17 та від 01 березня 2021 року у справі № 423/757/17.
Отже, відсутність у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування інформації про сплату страхових внесків не є підставою для незарахування зазначеного вище періоду роботи позивача.
Крім цього, за змістом позову позивач вказує, що відповідачем до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.06.2004 по 23.07.2004 та з 30.08.2004 по 21.06.2005.
Судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки позивача, останній у період з 01.01.2003 по 21.06.2005 працював в ССОК Кам'яне-Случанський на посаді лісника.
Відповідні записи у трудовій книжці містять посилання на накази, на підставі яких вони вчинені, печатку та підпис відповідальної особи підприємства.
Однак, згідно з розрахунком стажу (форма РС-право) відповідачем до страхового стажу зараховано лише період з 01.01.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.05.2004, з 24.07.2004 по 29.08.2004.
Поряд з цим, ні спірне рішення, ні відзив на позовну заяву не містять обґрунтувань та підстав для не врахування позивачу повного періоду роботи в ОСОБА_2 до страхового стажу.
Таким чином, дії відповідача щодо не зарахування в повному обсязі стажу роботи позивача в ССОК Кам'яне-Случанський, за наявними в трудовій книжці записами є протиправними та такими, що тягнуть за собою несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів позивача.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду догляду за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до 12 років, суд зазначає таке.
Пунктом 13 статті 30 Закону № 796-XII передбачено, що потерпілим дітям, зазначеним у пунктах 1-6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років.
Відповідно до пункту 11 Порядку №637 час догляду одного з батьків за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку встановлюється на підставі:
- свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть);
- посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи або довідки про видачу такого посвідчення;
- заяви особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- документів про те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював.
Судом встановлено, що згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_6 , ОСОБА_3 є дитиною, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи.
Мати дитини з 01.09.1997 по даний час працює у Вирівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, яку перейменовано на Вирівський ліцей Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області, що підтверджується записами трудової книжки НОМЕР_7 .
До заяви про призначення пенсії позивачем було додано заяву про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою п. 13 ст. 30 Закону 796-ХІІ. У якій також зазначено, що мати дитини не заперечує щодо того, щоб позивач скористався такою пільгою.
Крім того, суд встановив, що згідно з відомостями трудової книжки, позивач у періоди догляду за дитиною з 22.05.2009 по 14.09.2010, з 23.05.2012 по 12.05.2012, з 01.10.2018 по 05.06.2019, з 07.01.2020 по 12.07.2020 не працював.
За наведеного, на переконання суду, відповідач протиправно не зарахував до загального стажу роботи позивача періоди догляду за дитиною до досягнення нею віку 12-ти років, як постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС.
В сукупності встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що спірне рішення відповідача в частині відмови позивачу в зарахуванні до його страхового стажу періодів роботи і догляду за дитиною є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення.
Таким чином, позов підлягає до задоволення.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 26.10.2023 №172650007401 від 26.10.2023 в частині відмови та не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.01.1990 по 02.04.1990, з 17.05.1993 по 27.09.1993, з 14.03.2001 по 25.05.2001, з 01.06.2004 по 23.07.2004, з 30.08.2004 по 21.06.2005 та періоду догляду за дитиною, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, а саме: з 22.05.2009 по 14.09.2010, з 23.05.2012 по 12.02.2015, з 01.10.2018 по 05.06.2019, з 07.01.2020 по 12.07.2020.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1990 по 02.04.1990, з 17.05.1993 по 27.09.1993, з 14.03.2001 по 25.05.2001, з 01.06.2004 по 23.07.2004, з 30.08.2004 по 21.06.2005 та період догляду за дитиною, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, а саме: з 22.05.2009 по 14.09.2010, з 23.05.2012 по 12.02.2015, з 01.10.2018 по 05.06.2019, з 07.01.2020 по 12.07.2020.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 30 вересня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_8 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, буд. 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл.,29013, ЄДРПОУ/РНОКПП 21318350)
Суддя Н.С. Гудима