про повернення заяви без розгляду
30 вересня 2024 року м. Рівне №460/16934/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, розглядаючи заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заробітної плати,
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 постановлено:
«Адміністративний позов ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заробітної плати - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо невиплати ОСОБА_1 винагороди державному виконавцеві в розмірі 102867,79 грн.
Зобов'язати Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду державного виконавця в розмірі 102867 (сто дві тисячі вісімсот шістдесят сім) грн 79 (сімдесят дев'ять) коп (сума вказана без утримання обов'язкових платежів та зборів)».
Додатковим рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі № 460/16934/23 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заробітної плати задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 суму витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 (нуль) коп за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів). У стягненні суми витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 17000 грн відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2024 року у справі №460/16934/23 апеляційні скарги Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) залишено без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року та додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі № 460/16934/23 - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі №460/16934/23 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року, додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2024 року у справі № 460/16934/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заробітної плати.
14 серпня 2024 року позивачу виданий виконавчий лист щодо зобов'язання Західного міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду державного виконавця в розмірі 102867 (сто дві тисячі вісімсот шістдесят сім) грн 79 (сімдесят дев'ять) коп (сума вказана без утримання обов'язкових платежів та зборів).
20 вересня 2024 року позивач подав до суду заяву у порядку статті 383 КАС України.
Заява обґрунтована тим, що у відповіді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) № 01-20/24/82 від 06.09.2024 на адвокатський запит, що отримана 12.09.2024 (згідно трекінгу поштового відправлення) повідомлено, що кошти для добровільного виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 по справі №460/16934/23, про зобов'язання Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду державного виконавця в розмірі 102867 (сто дві тисячі вісімсот шістдесят сім) грн 79 (сімдесят дев'ять) коп. (сума вказана без утримання обов'язкових платежів та зборів) та додаткового рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 у справі №460/16934/23 про стягнення на користь ОСОБА_1 суму витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 (нуль) коп. - відсутні. Позивач зазначає, що Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Львів) порушує закон про виконання рішення суду. Станом на день звернення із заявою, рішення суду не виконано.
Відповідач подав до суду заперечення проти заяви, де зазначив, що звернення рішення суду до примусового виконання є обов'язковою передумовою для подання заяви у порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду. Враховуючи зазначене та на підставі частини 6 статті 383 КАС України дана заява підлягає залишенню без задоволення.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.
За приписами частини першої статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до частини другої статті 383 КАС України, у такій заяві зазначаються:
1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;
2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
5) номер адміністративної справи;
6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;
7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання;
8) інформація про хід виконавчого провадження;
9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;
10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
За приписами частини третьої статті 383 КАС України, на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.12.2021 у справі №9901/235/20 (провадження № 11-414заі21) виснувала, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Практика Європейського суду з прав людини (справи «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції») говорить, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.
Відповідно до Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 129), суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 1291 Основного Закону України).
Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України.
Так, стаття 14 КАС України передбачає, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Слід зазначити, що рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Боржник може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.
Згідно із частиною четвертою статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Таким законом в Україні є Закон №1404-VIII.
Частина перша статті 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII).
За статтею 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; ; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; . На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.
Заяву, зазначену в частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. . У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Велика Палата звернула увагу на те, що визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до статті 383 КАС України, зокрема надання інформації про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою.
Указана стаття (383 КАС України) передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі КАС України «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.
Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.
Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов'язує суб'єкта владних повноважень здійснити його виконання.
У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону № 1404-VIII, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
У спірному випадку позивач надав суду копію заяви про відкриття виконавчого провадження, адресовану Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, щодо примусового виконання виконавчого листа Рівненського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 у справі №460/16934/23, та копію фіскального чеку про надіслання такої заяви від 21.08.2024.
Тобто, позивач не вчинив належні дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону №1404-VIII.
Тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
Тому заява позивача в порядку статті 383 КАС України підлягає поверненню без розгляду.
Керуючись статтями 248, 294, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заробітної плати - повернути без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 30 вересня 2024 року.
Суддя К.М. Недашківська