ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"30" вересня 2024 р. справа № 300/4659/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про
визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати у день звільнення з військової служби усіх належних грошових сум;
зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні з військової служби за період з 21.06.2018 по 22.05.2024, але не більше як за шість місяців, виходячи із розміру середньоденного грошового забезпечення за два останні місяці служби перед звільненням.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач здійснив несвоєчасний розрахунок при звільненні позивача 21.06.2018, оскільки остаточний розрахунок та виплату грошового забезпечення на виконання судових рішень у справах №809/1162/18, №300/3803/21, №300/8653/21, №300/5132/23 було здійснено - 22.05.2024. Тому відповідно до ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України, відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 18,19).
Ухвала про відкриття провадження надіслана та доставлена відповідачу 17.06.2024 в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 21).
Правом подати відзив на позов відповідач не скористався.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
Згідно витягу із наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 (по особовому складу) від 21 червня 2018 року №146-ОС старшого лейтенанта ОСОБА_1 , звільнену з військової служби наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14 травня 2018 року №100-ОС за пп. "а" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" 21 червня 2018 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с.16).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду по справі №809/1162/18 від 03.09.2018, яке набрало законної сили 04.10.2018, зобов'язано Чернівецький ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку зі звільненням в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Виплата на виконання вказаного рішення здійснена 22.10.2018 (а.с. 14).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду по справі №300/3803/21 від 20.11.2021, яке набрало законної сили 27.04.2022, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 05.01.2016 до 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січня 2008 року та за період з 01.03.2018 до 26.06.2018 із застосуванням базового місяця березня 2018 року. Виплата на виконання вказаного рішення здійснена 13.05.2022 (а.с. 13).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду по справі №300/8653/21 від 19.01.2023, яке набрало законної сили 21.02.2023, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за період з 2013 по 2018 роки; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити, з урахуванням виплачених сум, ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій". Виплати на виконання вказаного рішення здійснені 18.02.2023, 21.04.2023, 24.03.2023 (а.с. 10-12).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду по справі №300/5132/23 від 17.01.2024, яке набрало законної сили 19.02.2024, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 24.07.2013 по 05.01.2016 із застосуванням базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року із урахуванням виплаченої суми та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб. Виплата на виконання вказаного рішення здійснена 22.05.2024 (а.с. 9).
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення своєчасного повного розрахунку при звільненні з військової служби, просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 21.06.2018 по 22.05.2024, але не більше як за шість місяців, виходячи із розміру середньоденного грошового забезпечення за два останні місяці служби перед звільненням.
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (частина 1).
Частиною 2 статті 117 Кодексу законів про працю України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
У пункті 2.2. Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року в справі №4-рп/2012 визначено, що всі суми, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
В постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року в справі №810/451/17 та від 26 лютого 2020 року в справі №821/1083/17 викладена правова позиція відповідно до якої під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Статтею 116 Кодексу законів про працю України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 Кодексу законів про працю України.
Таким чином, з моменту звільнення у роботодавця виникає обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов'язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 Кодексу законів про працю України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто, реальне виконання цього обов'язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові).
Суд зазначає, що підстави виникнення, проходження і припинення служби визначені не трудовим, а спеціальним законодавством, за приписами якого повинні розглядатися спори з участю публічних службовців. У разі відсутності відповідних положень у конституційному або адміністративному законодавстві суд може додатково застосувати трудове законодавство, якщо така можливість передбачена у спеціальному законі.
У разі, коли така можливість застосування трудового права у спеціальному законі не передбачена, то за правилами частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує закон, який регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), навівши у рішенні відповідні доводи.
Оскільки нормами спеціальних законів, які стосуються проходження військової служби, не врегульовані питання строків при розрахунку, відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, суд згідно з положеннями статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України застосовує до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України.
Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Як зазначено вище, відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Як встановлено, на підставі наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 (по особовому складу) від 21 червня 2018 року №146-ОС старшого лейтенанта ОСОБА_1 , звільнену з військової служби наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14 травня 2018 року №100-ОС за пп. "а" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" 21 червня 2018 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с.16).
Тоді як на виконання судових рішень відповідачем здійснено виплати позивачу 13.05.2022, 18.02.2023, 21.04.2023, 24.03.2023, 22.05.2024 (а.с.9-15), проте не виплачено позивачу його середній заробіток за час затримки з вказаних виплат в день фактичного розрахунку. Суд зазначає, що фактично остаточний розрахунок здійснений відповідачем 22.05.2024 на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду по справі №300/5132/23 від 17.01.2024, яке набрало законної сили 19.02.2024.
Оскільки відповідачем після вирішення спору не було проведено нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки, то відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні з даних виплат.
При цьому, суд зазначає, що спір про розміри належних звільненому працівникові сум вирішено і такий спір відсутній станом на момент звернення позивача із даною позовною заявою.
Таким чином, застосуванню у даному випадку підлягають норми частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України, а саме у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Водночас, позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 21.06.2018 по 22.05.2024, але не більше як за шість місяців, виходячи із розміру середньоденного грошового забезпечення за два останні місяці служби перед звільненням, з приводу чого суд зазначає наступне.
Враховуючи вимоги статті 117 Кодексу законів про працю України та Порядку від 08.02.1995 №100, оскільки спір у справі №300/5132/23 вирішено на користь позивача, обчислення середнього заробітку позивача за час затримки по день фактичного розрахунку повинен здійснити відповідач, у тому числі і встановлення та обчислення періоду за який повинно бути здійснене таке нарахування.
Оскільки станом на момент вирішення справи таке нарахування не здійснене, вказане свідчить про відсутність спору між сторонами з вказаного приводу, а вимога про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 21.06.2018 по 22.05.2024 є передчасною, оскільки відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні обчислення середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку при звільненні будуть порушені.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення, слід визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку з виплати індексації грошового забезпечення з 24.07.2013 по 05.01.2016 із застосуванням базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року із урахуванням виплаченої суми та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, виплаченої на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду по справі №300/5132/23 від 17.01.2024, яке набрало законної сили 19.02.2024 та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку з виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду по справі №300/5132/23 від 17.01.2024.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 21.06.2018 по 22.05.2024 але не більше як за шість місяців, виходячи із розміру середньоденного грошового забезпечення за два останні місяці служби перед звільненням слід відмовити, як передчасної.
У відповідності до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в розмірі 1000,00 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку з виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду по справі №300/5132/23 від 17.01.2024.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку з виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду по справі №300/5132/23 від 17.01.2024.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.