Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 вересня 2024 року Справа№200/5134/24
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Череповського Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (письмове провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, 158-б, ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
26.07.2024 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - Відповідач), в якому просила:
визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 20490012) щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) в призначенні пенсії, та в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 з 01.12.1982 року по 02.04.2000 року, протиправними;
скасувати рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 2649(1012) № 050750002642 від 27.06.2024 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 20490012) зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 з 01.12.1982 року по 02.04.2000 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 20490012), повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) про призначення пенсії передбаченої ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня настання права на пенсію.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Відповідач своїм рішення №050750002642 від 27.06.2024 року відмовив Позивачу у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю трудового стажу. Зокрема до загального страхового стажу не було зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 з 01.12.1982 року по 02.04.2000 року, оскільки наявне виправлення у даті прийняття та у даті звільнення
Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії та не зарахування до загального стажу періодів його роботи такими, що суперечать Конституції України, Законам України, тому звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні без повідомлення сторін).
Відповідачем до суду надано відзив на адміністративний позов, в якому вказано, що До страхового стажу позивача не зараховано період роботи згідно з трудовою книжкою від 10.07.1982 серії НОМЕР_2 з 01.12.1982 по 02.04.2000, оскільки наявне виправлення у даті прийняття на роботу та даті звільнення з роботи.
Пунктом 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58 визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до положень розділу 2 Інструкції № 58 до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення тощо. Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. З кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).
Відповідно до пункту 2.26. Інструкції № 58 записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Відповідно до пункту 2.27. Інструкції № 58 запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.
У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 у випадках, коли в трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи до 01.01.2004 приймаються виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Просив відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України, згідно паспорта серії НОМЕР_4 .
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 , Позивач в спірний період працював:
01.12.1982 року прийнята в радгосп «Шахтар» на роботу в центральну контору в.о. бухгалтера, нак. №151/к від 30.11.1982р.;
17.05.1983 року призначено тимчасово в.о. бухгалтера відділ № 1;
10.10.1986 року призначено бухгалтером відділення № 3;
02.04.2000 року звільнено від праці та виключено з членів КСП за власним бажанням, розпорядження №16рс від 31.03.2000р.
В трудовій книжці серії НОМЕР_2 наявне виправлення в записі №3 про прийняття на роботу «01.12.1982», в записі №8 про звільнення з роботи «02.04.2000».
20.06.2024 року позивач звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком.
Заява позивача про призначення пенсії була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, за результатом якої прийнято рішення № 050750002642 від 27 червня 2024 року про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу.
З рішення вбачається, що Вік заявника 61 рік 2 місяці 14 днів. Страховий стаж особи становить 16 років 1 місяць 18 днів.
За даними документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 з 01.12.1982 по 02.04.2000 (записи 3-8), оскільки наявне виправлення у даті на прийняття та даті на звільнення. Необхідно надати уточнюючу довідку.
Відповідно до розрахунку стажу до страхового стажу Позивача було зараховано зокрема період з 30.11.1982 по 01.05.1984 (Догляд за дитин. до 3 років), з 01.01.1999 по 22.03.2000, не було зараховано до страхового стажу період з 02.05.1984 по 31.12.1998, з 23.03.2000 по 02.04.2000.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Згідно ст. 3 Конституції України, Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 1 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 16 Закону №1058-IV, застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: […] з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; […].
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: […] з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; […].
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання ст. 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердив Порядок № 637.
Згідно п. 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).
В п. 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
У відповідності до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 20 Порядку встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
При цьому даний порядок підтвердження трудового стажу є обов'язковим в разі відсутності в трудовій книжці відомостей про роботу, але в трудовій книжці позивача є необхідні записи за спірний період, які завірені печаткою підприємства. Даний порядок не вимагає будь-який інших підтверджень.
Як вбачається з трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 наявне виправлення в записі №3 про прийняття на роботу «01.12.1982», в записі №8 про звільнення з роботи «02.04.2000».
Вказані обставини слугували підставою для не зарахування позивачу спірних періодів роботи.
Пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена Наказом Міністерства праці України N 58 від 29.07.1993, передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Суд зазначає, що обов'язок з належного оформлення трудової книжки законом покладено на страхувальника.
Разом з тим, трудова книжка позивача містить записи про періоди роботи на відповідних посадах і у наведений період часу, що є належним доказом роботи позивача.
Крім того суд звертає увагу, що виправлення у трудовій книжці та відсутність назви підприємства, на якому працював позивач, не спростовує наявність у нього стажу роботи, а отже юридичний факт роботи позивача протягом спірного періоду часу є підтвердженим належними та допустимими доказами.
За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періодів роботи до страхового стажу за порушення, вчинені підприємствами, на яких він працював.
Таким чином, відповідачем не доведено правомірність прийняття своїх дій щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу спірного періоду роботи.
Також, суд наголошує, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов'язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 307/541/17 року, який виклав у постанові від 19.12.2019 року.
Поряд з цим, в постанові Верховного Суд від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 суд касаційної інстанції підтримав висновок, згідно якого, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, в свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення, неналежний порядок ведення та заповнення будь-якої документації з вини підприємства.
Існуючий недолік не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист, що також відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 та від 06.03.2018, 29.03.2019, у справі № справа № 548/2056/16-а, у справі № 754/14898/15-а.
Таким чином період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 з 01.12.1982 року по 02.04.2000 року підлягає зарахуванню до страхового стажу Позивача.
Щодо вимоги Позивача про визнання протиправними дії Відповідача щодо відмови в призначенні пенсії, суд вважає що така вимога у повній мірі охоплюється скасуванням рішення Відповідача про відмову Позивачу в призначенні пенсії.
Оскільки, самі по собі дії Відповідача не тягнуть для Позивача настання будь-яких негативних наслідків, відповідно, такий спосіб захисту, як визнання їх протиправними, жодним чином не сприятиме відновленню прав Позивача. Тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цієї вимоги Позивача.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
У відповідності до ч.ч. 3, 8 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Разом із позовною заявою позивачем надано квитанцію № 2419-9141-3978-1747 від 16.07.2024 року про сплату судового збору в сумі 1211,20 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що 1211,20 грн судового збору підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, 158-б, ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 26490012) № 050750002642 від 27.06.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, 158-б, ЄДРПОУ 20490012), повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 20.06.2024 року про призначення пенсії передбаченої ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня настання права на пенсію, зарахувавши період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 з 01.12.1982 року по 02.04.2000 року до її страхового стажу.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, 158-б, ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Є.В. Череповський