Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у проведенні судового засідання
з повідомленням (викликом) сторін
30 вересня 2024 року Справа №200/5317/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (надалі - ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач), про:
- визнання протиправними дій щодо припинення виплати пенсії з 01.06.2016 року;
- зобов'язання нарахувати та виплатити призначену пенсію за віком з 01.06.2016 року.
Ухвалою суду від 29 серпня 2024 року відкрито провадження по справі, керуючись статті 12, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи.
10 вересня 2024 року від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому останній просив суд постановити ухвалу про обов'язковість особистої участі позивача у судовому засіданні для надання пояснень за адміністративним позовом в режимі відеоконференції, розглянути справу в судовому засіданні з повідомленням сторін та визнати явку позивача до суду обов'язковою.
Клопотання обґрунтовано тим, що виплату пенсії позивачу припинено з 01.06.2016, позовна заява подана поштовим відправленням. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи місце реєстрації: АДРЕСА_1 . Відповідно до інформації Уповноваженого Верховної ради з прав людини, що постійно висвітлюється на офіційному сайті органу за лінком https://ombudsman.gov.ua, наразі на тимчасово окупованій території Донецької та Луганської областях, АР Крим та м. Севастополь показники захворюваності, госпіталізації та смерті, спричинені коронавірусною хворобою є критичними, в результаті чого мешканці таких територій позбавлені можливості отримати своєчасну та належну медичну допомогу. Таким чином, у разі смерті позивача, він може не бути зареєстрований відповідно до чинного законодавства України.
У зв'язку із вищезазначеним, та беручи до уваги той факт, що Головне управління не має правових підстав отримувати інформацію з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно- телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, а сам позивач не звертався за поновленням йому виплати пенсії з 01.06.2016, Головне управління не може підтвердити або спростувати факт смерті позивача.
На підставі викладеного, приймаючи до уваги той факт, що ОСОБА_1 є особою похилого віку, проживає на тимчасово окупованій території України, з метою забезпечення принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відповідач вважає необхідним провести розгляд справи № 200/5317/24 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та визнати явку позивача до суду обов'язковою.
Розглянувши вищевказане клопотання, вивчивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до норм частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Нормами частини 4 даної статті також встановлено, що суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
На підставі частини першої, четвертої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Згідно з нормами частини четвертої статті 79 КАС України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Відповідно до частини 1 ст. 80 КАС України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Зі змісту поданого відповідачем клопотання не вбачається, що ті докази, які він просить витребувати, стосуються предмета доказування у даній справі, та відповідачем самостійно було вчинено усіх залежних від нього заходів щодо отримання запитуваних доказів. Крім того, відповідачем взагалі не визначено який саме доказ ним не може бути подано.
Щодо посилань відповідача на можливу смерть позивача, суд зазначає, що чинним законодавством не встановлено обов'язок суду щодо встановлення факту смерті позивача. Крім того, згідно норм КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Також, на підставі частини 1 статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Як зазначено у частині 4 статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Згідно з частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
У відповідності до частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Як вбачається з приписів пункту 2 частини 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в тому числі справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дана адміністративна справа є справою щодо оскарження фізичною особою дій відповідача, як суб'єкта владних повноважень, в частині здійснення пенсійних виплат, а отже підпадає під дію пункту 2 частини 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, застосування судом принципу офіційного з'ясування усіх обставин справи має здійснюватись судом виключно щодо з'ясування обставин за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Оскільки заявлене відповідачем клопотання не стосується обставин, за яких на думку позивача відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів, то відповідно у суду немає правових підстав для його задоволення та визнання явку позивача до суду обов'язковою.
Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для розгляду даної адміністративної справи з повідомленням осіб.
Крім того представник відповідача просить суд провести судове засідання в режимі відеоконференції.
Як слідує з вимог ч. 2 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.
Проте, оскільки справа розглядається за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, проведення судового засідання в режимі відеоконференції не вбачається можливим.
Керуючись, ст.ст. 12, 248, 263, 260 КАС України Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про витребування доказів, розгляд справи у судовому засідання з повідомленням сторін, визнання явки позивача обов'язковою та проведенням судового засідання в режимі відеоконференції - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Чучко