Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 вересня 2024 року Справа№200/5238/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення
(виклику) сторін адміністративний позов ОСОБА_1
до відповідача Головного Управління Державної міграційної служби України в
Донецькій області в особі Слов'янського відділу Головного Управління Державної
міграційної служби України в Донецькій області
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області в особі Слов'янського відділу Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (ЄДРПОУ 37841728, юридична адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Університетська, буд. 58) про визнання протиправною бездіяльності Слов'янського відділу Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області щодо ненадсилання до Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області заяви про оформлення набуття ОСОБА_2 громадянства України внаслідок визнання батьківства разом з додатками для прийняття рішення, зобов'язання Слов'янського відділу Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області надіслати до Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області заяву про оформлення набуття ОСОБА_2 громадянства України внаслідок визнання батьківства разом з додатками.
Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що заява про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_2 з додатками подана у відповідності до положень п. 70 Порядку № 215, тому вважає протиправною бездіяльність Слов'янського відділу Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області щодо ненадсилання до Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області заяви про оформлення набуття ОСОБА_2 громадянства України внаслідок визнання батьківства разом з додатками для прийняття рішення.
Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У відзиві на адміністративний позов відповідач вказав на його безпідставність та зазначив, що з аналізу норм законодавства України, що регламентують набуття громадянства України дитиною, мати якої є іноземкою або особою без громадянства, а батьком визнано громадянина України вбачається, що позивачем не було надано належним чином оформленим обов'язкового пакету документів, а саме відсутні: копія свідоцтва про народження дитини; документ, який підтверджує, що мати дитини є іноземкою або особою без громадянства.
Вказує, що відповідно до пункту 5 Порядку №215 заяву та інші документи з питань громадянства заявник подає особисто, та позивач повторно для здійснення процедури набуття до Слов'янського відділу ГУ ДМС у Донецькій області особисто не звертався, натомість надіслав заяву про оформлення набуття ОСОБА_2 громадянства України разом з додатками засобами поштового зв'язку.
Зазначає, що позивач звернувся до відповідача не у спосіб визначений Порядком №215, відповідно у відповідача відсутні обґрунтовані підстави для прийняття вмотивованого рішення щодо оформлення належності ОСОБА_2 до громадянства України.
Враховуючи наведене, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з'ясував наступні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 .
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 від 02.07.2008 року, у графі «мати» визначено - ОСОБА_3 , громадянка Російської Федерації, у графі «батько» - інформація не зазначена.
Згідно рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02.11.2022 року у справі № 688/2293/22, яке набуло законної сили 27.01.2023 року, ОСОБА_1 визнаний батьком ОСОБА_2 .
03.07.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Слов'янського відділу Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області зз заявою про оформлення набуття дитиною громадянства України внаслідок визнання батьківства. До заяви додані: дві фотокартки (розміром 35 x 45 мм); копію свідоцтва про народження дитини та оригінал для огляду; копію свого паспорта громадянина України; копію рішення суду про визнання батьківства; документ, який підтверджує, що мати дитини є іноземкою є копія свідоцтва про народження де це і зазначено; заяву ОСОБА_2 про згоду на набуття громадянства України.
Листом Слов'янського відділу ГУ ДМС у Донецькій області від 20.08.2024 року ОСОБА_1 повідомлений, що Пунктом 70 Порядку визначено перелік документів, необхідних для здійснення процедури набуття громадянства України дитиною, мати якої є іноземкою або особою без громадянства, а батьком визнано громадянина України (частина перша статті 15 Закону). Один із батьків або інший законний представник дитини подає такі документи: а) заяву про оформлення набуття дитиною громадянства України внаслідок визнання батьківства; б) дві фотокартки (розміром 35 x 45 мм) дитини, якщо їй виповнилося 7 років; в) копію свідоцтва про народження дитини; г) копію паспорта громадянина України або іншого передбаченого статтею 5 Закону документа, що підтверджує перебування батька дитини у громадянстві України. Якщо документи для оформлення набуття громадянства України дитиною внаслідок визнання батьківства подає мати або інший законний представник дитини, які не мають можливості одержати копію документа, що підтверджує перебування батька дитини у громадянстві України, ними може бути подано декларацію про належність батька дитини до громадянства України; д) копію рішення суду про визнання батьківства; е) копію документа, який підтверджує, що мати дитини є іноземкою або особою без громадянства; є) заяву дитини віком від 14 до 18 років про згоду на набуття громадянства України.
Встановлено, що надіслані поштою документи надані не в повному обсязі, а саме: відсутні оригінали свідоцтва про народження дитини з перекладом на українську мову, документа, який підтверджує, що мати дитини є іноземкою або особою без громадянства, а також копія паспорта громадянина України та копія рішення суду про визнання батьківства, тому Слов'янський відділ ГУ ДМС у Донецькій області не приймає до розгляду надіслану заяву та повертає її разом з доданими документами.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Стаття 4 Конституції України передбачає, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначає Закон України «Про громадянство України».
Стаття 1 Закону України «Про громадянство України» надає визначення таких понять: громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України; особа без громадянства - особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином; реєстрація громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи; проживання на території України на законних підставах проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні.
В свою чергу згідно статті 2 Закону України «Про громадянство України» законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах:
1) єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України;
2) запобігання виникненню випадків безгромадянства;
3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України.
Конвенція про скорочення безгромадянства від 30.08.1961 року, до якої Україна приєдналася 11.01.2013 року, Європейська конвенція про громадянство від 06.11.1997, ратифікована Законом України Про ратифікацію Європейської конвенції про громадянство від 20.09.2006 №163-V, до основних принципів внутрішнього регулювання відносять необхідність уникнення безгромадянства та неможливість безпідставного позбавлення громадянства жодної особи.
Стаття 3 Закону України «Про громадянство України» визначає, що громадянами України є, зокрема, особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Статтею 6 Закону України «Про громадянство України» визначено підстави набуття громадянства України, відповідно до якої громадянство України набувається:
1) за народженням;
2) за територіальним походженням;
3) внаслідок прийняття до громадянства;
4) внаслідок поновлення у громадянстві;
5) внаслідок усиновлення;
6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя;
7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;
8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;
9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;
10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Аналізуючи положення статті 6 Закону України Про громадянство України суд зазначає, що даний Закон розмежовує поняття та підстави належності до громадянства України та набуття громадянства України.
Так, частиною 1 ст.8 Закону України «Про громадянство України» визначено, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.
Згідно ч.7 ст.8 Закону України «Про громадянство України» датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.
Пунктом 4 ч.1 ст.24 Закону України «Про громадянство України» визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження щодо прийняття рішень про оформлення набуття громадянства України особами з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 - 10 статті 6 цього Закону.
Так, пунктом 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №360, визначено, що Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Згідно пп.4 та 10 п.4 Положення ДМС відповідно до покладених на неї завдань приймає відповідно до законодавства рішення про встановлення належності до громадянства України, оформлення набуття громадянства України та їх скасування; здійснює оформлення і видачу громадянам України документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, тимчасово затримує та вилучає такі документи у передбачених законодавством випадках.
Пунктом 7 Положення визначено, що ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.
Отже, особа має право набути громадянство за територіальним походженням, зокрема, у тому випадку, якщо хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і така особа є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.
У позовній заяві позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив про те, що відповідач протиправно та необґрунтовано відмовив у оформленні набуття громадянства України, оскільки позивачем надані всі необхідні документи, які надають право набути громадянство України внаслідок визнання батьківства.
Указом Президента України від 27.03.2001 №215 затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі-Порядок №215, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, відповідно до п.1 розділу І Порядку №215 для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку.
У випадках, передбачених законодавством України, за подання заяви та інших документів з питань громадянства сплачується державне мито або консульський збір, документ про сплату якого подається разом із заявами та іншими документами з питань громадянства.
Пунктом 2 розділу І Порядку №215 передбачено, що заяви з питань громадянства оформлюються: про оформлення набуття громадянства України особою, яка проживає на території України, - на ім'я начальника головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі за місцем проживання особи. Відповідно до п.3 розділу І Порядку №215 заява з питань громадянства подається у письмовій формі з зазначенням дати її складання та підписується заявником. Пунктом 4 розділу І Порядку №215 визначено, що заяви та інші документи з питань громадянства подаються: особою, яка проживає в Україні на законних підставах, - до управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення за місцем проживання особи в Україні.
Пунктом 5 розділу І Порядку №215 передбачено, що заяву та інші документи з питань громадянства заявник подає особисто.
За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява та інші документи з питань громадянства на прохання заявника можуть подаватися іншою особою або надсилатися поштою.
Відповідно до п. 70 Розділу ІІ визначено перелік документів, необхідних для здійснення процедури набуття громадянства України дитиною, мати якої є іноземкою або особою без громадянства, а батьком визнано громадянина України (частина перша статті 15 Закону). Один із батьків або інший законний представник дитини подає такі документи:
а) заяву про оформлення набуття дитиною громадянства України внаслідок визнання батьківства;
б) дві фотокартки (розміром 35 x 45 мм) дитини, якщо їй виповнилося 7 років;
в) копію свідоцтва про народження дитини;
г) копію паспорта громадянина України або іншого передбаченого статтею 5 Закону документа, що підтверджує перебування батька дитини у громадянстві України. Якщо документи для оформлення набуття громадянства України дитиною внаслідок визнання батьківства подає мати або інший законний представник дитини, які не мають можливості одержати копію документа, що підтверджує перебування батька дитини у громадянстві України, ними може бути подано декларацію про належність батька дитини до громадянства України;
д) копію рішення суду про визнання батьківства;
е) копію документа, який підтверджує, що мати дитини є іноземкою або особою без громадянства;
є) заяву дитини віком від 14 до 18 років про згоду на набуття громадянства України.
Згідно положень пунктів 89 і 90 Порядку №215 територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого подано документи щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.
Територіальний орган Державної міграційної служби України перевіряє відповідність оформлення документів щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов'язує належність особи до громадянства України.
Якщо документи оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов'язує належність особи до громадянства України, керівник територіального органу Державної міграційної служби України або його заступник приймає рішення про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України.
З наведених норм Порядку №215 вбачається, що вказаним нормативним актом встановлена чітка процедура оформлення органами ДМС набуття особами громадянства України, яка включає: приймання документів від заявника, перевірку відповідності оформлення поданих документів вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон України «Про громадянство України» пов'язує його набуття, і прийняття відповідного рішення.
Як встановлено судом, підставою відмови є ненадання позивачем належним чином оформленим обов'язкового пакету документів, а саме відсутні копії свідоцтва про народження дитини; документ, який підтверджує, що мати дитини є іноземкою або особою без громадянства.
В пункті 70 «в» Порядку № 215 законодавцем визначено, що для оформлення набуття громадянства України дитиною, мати якої є іноземкою або особою без громадянства, а батьком визнано громадянина України (частина перша статті 15 Закону), один із батьків або інший законний представник дитини подає копію свідоцтва про народження дитини.
Як встановлено судом, оригінал свідоцтва про народження виданий на території РФ та викладений російською мовою, тому при зверненні до відповідача позивачем додано копію перекладу свідоцтва про народження НОМЕР_3 , виданого відділом ЗАЦС по м. Балашову та Балашовському району від 02.07.2008 року, актовий запис про народження № 513; в графі «Батько» в прізвищі, ім'я та по батькові - прочерки;, ця копія є нотаріально засвідченим перекладом з оригіналу свідоцтва.
Як визначено ч. 1 ст. 75 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування та посадові особи консульських установ України, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих юридичними особами, за умови що ці документи не суперечать закону, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.
Відповідно ч. 1 ст. 79 Закону України «Про нотаріат», нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
Таким чином, суд вважає, що копія свідоцтва про народження (переклад), яка засвідчена нотаріально, відповідає вимогам п. 70 Порядку № 215.
Щодо документу, який підтверджує, що мати дитини є іноземкою або особою без громадянства, суд враховує наступне.
Як вбачається зі свідоцтва про народження ОСОБА_2 , мати дитини є іноземкою, а саме громадянкою Російської Федерації.
Враховуючи той факт, що законодавець не вказав вичерпного переліку документів щодо підтвердження того, що мати дитини є іноземкою або особою без громадянства, суд зазначає, що свідоцтво про народження дитини, де вказано, що мати дитини є громадянкою Російської Федерації, тобто іноземкою, є належним документом щодо підтвердження цього.
Щодо посилань відповідача на те, що заява про оформлення набуття громадянства України була подана позивачами не особисто, а засобами поштового зв'язку, суд враховує наступне.
Суд зазначає, що в силу вимог пункту 5 розділу І Порядку №215 заяву та інші документи з питань громадянства заявник подає особисто.
Відповідно до пункту 5 Порядку №215 заяву та інші документи з питань громадянства заявник подає особисто. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява та інші документи з питань громадянства на прохання заявника можуть подаватися іншою особою або надсилатися поштою
Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства пред'являється документ, що посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном та подаються копії таких документів.
Суд звертає увагу на те, що абз.2 п.5 розділу І Порядку №215 не встановлено вичерпного переліку поважних причин, про що свідчить частка «тощо» в переліку поважних причин, за наявності яких подання документів з питань громадянства до територіальних органів Державної міграційної служби України може здійснюватись шляхом звернення засобами поштового зв'язку.
У зв'язку з цим, суд не погоджується з позицією відповідача щодо недотримання позивачем вимог Порядку №215 у зв'язку із поданням відповідних документів засобами поштового зв'язку.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Враховуючи наведене, суд вважає, що належним та необхідним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у розгляді заяви про оформлення набуття ОСОБА_2 громадянства України внаслідок визнання батьківства разом з додатками для прийняття рішення, з зобов'язанням Слов'янського відділу Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області надіслати до Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області заяву про оформлення набуття ОСОБА_2 громадянства України внаслідок визнання батьківства разом з додатками.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності дій щодо відмови позивачу у розгляді заяви про оформлення набуття ОСОБА_2 громадянства України внаслідок визнання батьківства разом з додатками для прийняття рішення в розумінні зазначеної норми Закону.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про громадянство України», Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області в особі Слов'янського відділу Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (ЄДРПОУ 37841728, юридична адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Університетська, буд. 58) про визнання протиправною бездіяльності Слов'янського відділу Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області щодо ненадсилання до Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області заяви про оформлення набуття ОСОБА_2 громадянства України внаслідок визнання батьківства разом з додатками для прийняття рішення, зобов'язання Слов'янського відділу Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області надіслати до Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області заяву про оформлення набуття ОСОБА_2 громадянства України внаслідок визнання батьківства разом з додатками - задовольнити частково.
Визнати протиравними дії Слов'янського відділу Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у розгляді заяви про оформлення набуття ОСОБА_2 громадянства України внаслідок визнання батьківства разом з додатками для прийняття рішення.
Зобов'язати Слов'янський відділ Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області надіслати до Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області заяву ОСОБА_1 про оформлення набуття ОСОБА_2 громадянства України внаслідок визнання батьківства разом з додатками.
В задоволенні іншої частини адміністративного позову - відмовити.
Стягнути зі Слов'янського відділу Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (ЄДРПОУ 37841728, юридична адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Університетська, буд. 58) на користь Державного бюджету України витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 968 грн. 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Т.В. Давиденко