Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 вересня 2024 року Справа №200/4568/24
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши у письмовому провадженні клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 16.11.2017 року по 28.02.2018 року включно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 16.11.2017 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 14724 гривні 64 копійки;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 11.11.2021 року включно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4463 гривні 15 копійок в місяць за період з 01.03.2018 року по 11.11.2021 року включно у загальній сумі 198 015 гривень 09 копійок відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
12 липня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
19 липня 2024 року від відповідача до суду надійшло клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду на підставі п. 2 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Клопотання відповідача про залишення позову без розгляду обґрунтовано тим, що 04 липня 2024 року представник за довіреністю ОСОБА_2 у власному Електронному кабінеті Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи сформував, підписав кваліфікованим електронним підписом та направив до Донецького окружного адміністративного суду первинну заяву у форматі електронного документа, до якої долучив в якості додатку електронну копію паперової позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, проте електронна копія паперової позовної заяви містить лише графічне відтворення підпису представника позивача, а кваліфікований електронний підпис представника позивача засвідчує лише відповідність електронної копії позовної заяви оригіналу паперової позовної заяви.
Підроблення представником позивача власноручного підпису легко розпізнати по наступним ознакам: підписи представника позивача під позовною заявою та доданим клопотанням (клопотаннями) з процесуальних питань виконані абсолютно ідентично, що неможливо відтворити за умови власноручного підписання документів; при збільшенні відображення підпису стає помітним, що тло навколо підпису відрізняється за кольором від решти забарвлення сторінки.
При цьому представник відповідача посилається на те, що представник позивача ОСОБА_2 неодноразово звертається до різних адміністративних судів з позовними заявами від імені колишніх військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України та під час розгляду одного з таких позовів Київським окружним адміністративним судом виявлено, що на поданій до суду позовній заяві відсутній власноручний підпис представника позивача, який подав позов, а міститься його відтворення. З огляду на це ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року по справі №320/42687/23, адміністративний позов повернуто з посиланням на пункт 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України як такий, що не підписаний особою, яка його надала.
На думку відповідача, при створенні електронних копій позовних заяв та клопотань, представник позивача доставляє у графічному редакторі зображення свого підпису, об'єднує зображення різних документів в одному файлі, який зберігає в форматі .pdf. Потім цей файл представник позивача приєднує до первинної заяви у форматі електронного документі у Електронному кабінеті в якості додатку, та за допомогою функціоналу підсистеми Електронний Суд направляє до відповідного окружного адміністративного суду.
Відповідач зазначає, що неможливість використання відтворення підпису замість власноручного підпису підтверджена правовим висновком, який наведений у п. 12 постанови Верховного Суду від 08.02.2023 по справі № 160/11874/22, згідно з яким нормами КАС України не передбачено випадків, коли допускається подання позовних заяв із факсимільним підписом, як і не передбачено інших способів звернення до суду, окрім особистого звернення заявника та підписання заяви уповноваженою особою, а тому подання відповідних заяв з використанням факсимільного відтворення підпису певної особи, який є фактично штампом із зображенням певного підпису фізичної особи, не відповідає вимогам КАС України та не може бути доказом волевиявлення певної особи на підписання документа.
Також відповідач посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29 лютого 2024 року по справі №466/76/22 (адміністративне провадження №К/990/33701/22), у якій до апеляційної скарги в якості додатку було долучено адвокатський ордер, якій не містив власноручного підпису адвоката, але скаржник посилався на те, що додатки до поданої апеляційної скарги також підписуються кваліфікованим електронним підписом.
Таким чином, відповідач вважає, що подана 04.07.2024 року представником позивача позовна заява не містить ані власноручного, ані кваліфікованого електронного підпису представника позивача, тобто не підписана.
Дослідивши доводи клопотання відповідача суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Відповідно до п.п. 1-3, 6 ч. 1, ч. 2 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
При цьому, ч.2 ст.160 КАС України визначено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ст. 18 КАС України, у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
Позовні та інші заяви, скарги та інші визначені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів.
Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом.
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не визначено цим Кодексом.
Особливості використання електронного підпису або засобу електронної ідентифікації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Суд проводить розгляд судової справи за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положення, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), розробляються Державною судовою адміністрацією України та затверджуються Вищою радою правосуддя після консультацій з Радою суддів України.
Відповідно до ч.ч. 7-8,10 ст. 44 КАС України, документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення).
Пунктом 5 розділу І Положення визначено, що у цьому Положенні терміни вживаються в таких значеннях:
електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію;
електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, який містить обов'язкові реквізити документа, правовий статус якого засвідчено кваліфікованим електронним підписом автора;
електронний кабінет - персональний кабінет (вебсервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) ЄСІТС, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів ЄСІТС або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу;
користувач ЄСІТС (користувач) - особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень;
паперовий документ - документ, інформація в якому зафіксована на папері, у тому числі обов'язкові реквізити документа, який засвідчений особистим підписом автора;
підписувач/підписувачі (рішення, судового рішення, іншого документа) - особа або особи, які відповідно до норм законодавства мають підписати відповідний документ.
Пунктом 8 Положення визначено, що підсистема "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - це підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (https://cabinet.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав.
Процедура реєстрації в ЄСІТС (реєстрація Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси) передбачає проходження запропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику (пункт 9 Положення).
Пунктом 24 Положення визначено, що підсистема "Електронний суд" (Електронний суд) є підсистемою ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.
Згідно з пунктом 26 Положення, електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.
Відповідно до п. 27 Положення, до створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.
Технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду.
Верховний Суд у справі № 755/1549/22 (постанова від 22 березня 2023 року) досліджував поняття електронного документу та електронного підпису.
Електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (стаття 5 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг»).
Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (частини перша та друга статті 6 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг»).
Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України “Про електронні довірчі послуги» (частина перша статті 7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг»).
У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа (частина друга статті 7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг»).
Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (частини четверта-шоста статті 7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг»).
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму (частина перша статті 8 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг»).
Створення паперового примірника електронного документа відбувається шляхом його виготовлення на папері разом з усіма обов'язковими для даного виду документа реквізитами з дотриманням встановленого законодавством порядку їх розміщення, а також з іншими наявними необов'язковими реквізитами (пункт 2 глави 6 розділу ІІ Порядку роботи з електронними документами у діловодстві та їх підготовки до передавання на архівне зберігання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2014 року № 1886/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2014 року за № 1421/26198, у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги в електронній формі).
Електронний підпис - це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис (пункт 12 частини першої статті 1 Закону України “Про електронні довірчі послуги» тут і далі у редакції, чинній на момент подання апеляційних скарг).
Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису (частина четверта статті 18 Закону України “Про електронні довірчі послуги»).
Відповідно до пункту 31 частини першої статті 1 Закону України “Про електронні довірчі послуги» перевірка - процес засвідчення справжності і підтвердження того, що електронний підпис чи печатка є дійсними.
Перевірка кваліфікованого електронного підпису чи печатки проводиться будь-якою особою з метою отримання інформації про дійсність чи недійсність кваліфікованого електронного підпису чи печатки (пункт 82 Вимог у сфері електронних довірчих послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2018 року № 992).
Суд, отримавши процесуальні документи в електронній формі, має здійснити перевірку, чи містить такий документ електронний підпис. Доступ до перевірки електронного підпису є відкритим, а тому суд має можливість та зобов'язаний достовірно встановити, що особа, яка подає процесуальний документ до суду, підписала його електронним підписом, який прирівнюється до власноручного.
Аналогічна правова позиція міститься постанові Верховного Суду від 08 червня 2023 року у справі №466/566/22.
Дослідивши матеріали адміністративної справи № 200/4568/24 в КП “ДСС», суд констатує, що пакет документів містить позовну заяву, сформовану за допомогою засобів Електронного Кабінету та підписану представником позивача, яка проте не містить викладу позовних вимог та їх обґрунтування, однак у тексті позовної заяви зазначено, що адміністративний позов з додатками підписаний ЕЦП додається.
У якості додатку по позовної заяви додано кольорову сканкопію паперової позовної заяви у форматі .рdf, яка містить відображення власноручного підпису представника позивача, виконане синім кольором.
Суд не може погодитись, що із доводами відповідача, що власноручний підпис представника позивача відтворено за допомогою факсиміле, оскільки однозначно встановити це не можливо, поряд із цим, графічне відображення власноручного підпису не переміщується відносно іншого тексту, у інший спосіб не редагується, а при збільшенні зображення відмінності тла суд не виявив, що може бути особливостями кольоропередачі окремої комп'ютерної техніки.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо посилання відповідача на висновки постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року по справі №320/42687/23, суд зазначає, що урахування висновків судів апеляційної інстанції не є обов'язковим для судів нижчої ланки про ухвалення судових рішень. Поряд із цим, Верховним Судом у справі №320/42687/23 відкрито касаційне провадження, за наслідком якого рішення Верховним Судом не прийнято.
Щодо посилання відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.02.2023 у справі № 160/11874/22 щодо неможливості використання відтворення підпису замість власноручного підпису, суд дослідивши усі процесуальні документи судів усіх інстанцій у справі у справі № 160/11874/22 дійшов висновку, що позовну заяву було подано до суду у паперовому вигляді.
Щодо посилання відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29 лютого 2024 року по справі №466/76/22 (адміністративне провадження №К/990/33701/22), у якій до апеляційної скарги в якості додатку було долучено адвокатський ордер, якій не містив власноручного підпису адвоката, але скаржник посилався на те, що додатки до поданої апеляційної скарги також підписуються кваліфікованим електронним підписом, суд зазначає, що у справі № 200/4571/24 позовна заява містить відображення власноручного підпису, тому такі висновки Верховного Суду не є релевантними.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (рішення у справі Bellet v. France від 04 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права" (рішення у справах "Bellet v. France" та "Nunes Dias v. Portugal").
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain").
Також Європейським судом з прав людини зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", №47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", № 35787/03, п. 29).
При цьому Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі П/9901/736/18 (провадження №11-989заі18) згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 560/11012/22.
Решта доводів представника відповідача висновків суду не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що про необґрунтованість клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду та відмову у його задоволенні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 240 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду на підставі ч. 2 ч. 1 ст. 240 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Т.В.Загацька