Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 вересня 2024 року Справа№200/4926/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіної Н.П., розглянувши в письмовому порядку в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Гогошу Павла Богдановича, звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» від 22 вересня 2010 року № 889 до складу сум грошового забезпечення, з якого позивачу нараховувалась та виплачувалась у 2016, 2017, 2018 роках грошова допомога на оздоровлення, передбачена ч. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу недоплачену суму грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки, у вигляді щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» від 22 вересня 2010 року № 889, в загальній сумі 8 186,34 грн.
В обґрунтування позовних вимог у позові зазначено, що з 15 вересня 2016 року по 30 червня 2018 року позивач проходила військову службу на різних посадах у військовій частині НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ), а з 30 червня 2018 року по 8 березня 2024 року проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 .
В період з 2016 року по 2018 рік відповідач здійснював нарахування і виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення без врахування щомісячної додаткової допомоги встановленої Постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ» № 889 від 22 вересня 2009 року.
За розрахунком позивача загальна сума недоплаченої їй грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки становить 8 186,34 грн (у листопаді 2016 року позивачу виплачена грошова допомога на оздоровлення у розмірі 4 444,00 грн, розмір грошового забезпечення становив 7 110,40 грн, розмір щомісячної додаткової грошової винагороди становив 2 666,40 грн; у липні 2017 року позивачу виплачена грошова допомога на оздоровлення у розмірі 4 444,00 грн, розмір грошового забезпечення становив 7 177,60 грн, розмір щомісячної додаткової грошової винагороди становив 2 691,60 грн; у лютому 2018 року позивачу виплачена грошова допомога на оздоровлення у розмірі 4 731,00 грн, розмір грошового забезпечення становив 7 542,24 грн, розмір щомісячної додаткової грошової винагороди становив 2 828,34 грн).
У зв'язку із відмовою відповідача виплатити позивачу недоплачену суму грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки позивач просить суд позов задовольнити (а.с. 1-5).
У відзиві на позов відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, обґрунтовуючи свої заперечення наступним.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» було передбачено щомісячну додаткову грошову винагороду (Постанова № 889).
Пунктом 2 Постанови № 889 визначено граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення. Щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалась військовослужбовцям відповідно до вимог Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595 (Інструкція № 595) до грудня 2016 року, яка була скасована в грудня 2016 року, та відповідно до вимог Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550 (Інструкція № 550) до березня 2018 року, яка була скасована наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».
У п. 8 Інструкції № 595 та Інструкції № 550 зазначено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до п. 30.3 Інструкції № 260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення […], на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України […].
Тобто, у розумінні Інструкції № 260, враховуючи, що грошова допомога на оздоровлення є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, до її складу не включається щомісячна додаткова грошова винагорода.
Також зазначено, що згідно з п. 1.10 Інструкції № 260 виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років із дня виникнення права на їх отримання.
Враховуючи вищенаведене, військова частина НОМЕР_1 вважає, що грошова допомога на оздоровлення за 2016 - 2018 роки позивачу виплачена в повному обсязі, у зв'язку із чим просить суд відмовити в задоволені позовної заяви ОСОБА_1 в повному обсязі (а.с. 29-31).
Ухвалою суду від 22 липня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а також зобов'язано надати суду, в тому числі: доказ на підтвердження адміністративної правосуб'єктності відповідача (витяг з ЄДРПОУ або копію свідоцтва про реєстрацію); розрахунок нарахованої та сплаченої позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки (а.с. 21-23).
29 липня 2024 року судом отримано від відповідача відзив на позов та частина витребуваних судом доказів по справі; разом із цим доказ на підтвердження адміністративної правосуб'єктності відповідача (витяг з ЄДРПОУ або копію свідоцтва про реєстрацію) та розрахунок нарахованої та сплаченої позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки суду не надано (а.с. 29-36).
Суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) є громадянкою України згідно паспорту серії НОМЕР_4 від 28 лютого 2008 року, РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; згідно довідки № 3223-7002030344 від 8 травня 2024 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 (а.с. 7-9).
Відповідач, Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , є органом державної влади та належним відповідачем у справі (а.с. 33, 29).
Як встановлено судом, позивач з 15 вересня 2016 року по 30 червня 2018 року проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , з 30 червня 2018 року по 8 березня 2024 року проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 10-12, 16-18, 34-36).
Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 7 березня 2024 року № 28 старшого солдата ОСОБА_2 , помічника відділення поштового зв'язку військової частини НОМЕР_3 військової частиниА0355 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ звільнена наказом командира військової частини НОМЕР_7 (по особовому складу) від «03» березня 2024 року № 62-РС звільнено з військової служби у запас відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» підпункту «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років); 8 березня 2024 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а з продовольчого забезпечення - з 9 березня 2024 року (а.с. 12).
Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 25 квітня 2024 року (вих. № 0693/188/331) військова частина НОМЕР_3 знаходиться на всіх видах забезпечення в тому числі на фінансовому у військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 11).
5 липня 2024 року керуючий Адвокатським бюро «Павло Гогоша» в інтересах позивача звернувся із адвокатським запитом до Військової частини НОМЕР_7 (оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), в якому просив надати відомості про всі види та розміри грошового забезпечення позивача, включаючи усі премії, надбавки, інші види виплат, індексацію грошового забезпечення, матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань. Також просив повідомити складові грошового забезпечення, з якого позивачу нараховувалась грошова допомога на оздоровлення за 2016 - 2018 роки (а.с. 13-14).
У відповідь на адвокатський запит 5 липня 2024 року відповідач листом від 16 липня 2024 року (вих. № 542) повідомив, що грошова допомога на оздоровлення за 2016-2018 роки позивачу виплачувалась в розмірі грошового забезпечення без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди. До листа додано довідку від 16 липня 2024 року (вих. № 971) про розмір грошового забезпечення позивача за період з 15 вересня 2016 року по 8 березня 2024 року (а.с. 15-18).
Відповідно до довідки відповідача від 16 липня 2024 року № 971 про нараховане грошове забезпечення позивачу за період з 15 вересня 2016 року по 8 березня 2024 року, останній була виплачена допомога на оздоровлення: у листопаді 2016 року - 4 444,00 грн, у липні 2017 року - 4 444,00 грн, у лютому 2018 року - 4 713,90 грн (а.с. 16-18, 34-36).
Розрахунок грошової допомоги на оздоровлення відповідачем суду не надано, разом із цим за поясненням відповідача зазначена допомога нараховувалась позивачу в розмірі грошового забезпечення без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди (а.с. 15, 29-31).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати їй допомоги для оздоровлення у 2016 - 2018 роках без врахування при розрахунку її розміру грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) передбачено: соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За приписами ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з ч.ч. 3-4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Пунктом 1 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям виплачується, зокрема, грошова допомога на оздоровлення в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Порядок виплати військовослужбовцям грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (чинна на момент існування спірних правовідносин) (далі - Постанова № 889) закріплено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Пунктом 1 Постанови № 889 встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду в наступних розмірах:
1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
2) військовослужбовцям Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у пп. 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; […].
Згідно із п. 2 постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої п. 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Наказом Міністерства оборони України від 11 червня 2008 року № 260 було затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, яка визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби (яка була чинною до 20 липня 2018 року) (далі - Інструкція № 260).
Пунктами 30.1. та 30.3. розділу ХХХ Інструкції № 260 було встановлено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до пунктів 33.1.-33.3. розділу ХХХІІІ Інструкції № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги. Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Наказом Міністра оборони від 15 листопада 2010 року № 595 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (яка була чинною до 16 грудня 2016 року) (далі - Інструкція № 595).
Згідно із п.п. 3, 4 Інструкції № 595 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений). Виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов'язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення, і до дня їх звільнення від виконання обов'язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов'язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників)).
Відповідно до п. 5 Інструкції № 595 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць […].
Пунктом 8 Інструкції № 595 встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік (п. 9 Інструкції № 595).
Наказом Міністра оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (яка була чинною до 20 липня 2018 року) (далі - Інструкція № 550).
Згідно з п. 5 Інструкції № 550 винагорода виплачується як окремий платіж разом (одночасно) з грошовим забезпеченням.
Відповідно до п. 8 Інструкції № 550 грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з положеннями п. 9 Інструкції № 550 розміри винагороди встановлюються наказами Міністра оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони (Головного управління розвідки Міністерства оборони) в Державному бюджеті України на відповідний рік.
Суд зауважує, що згідно з ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України та керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, а так само керівниками розвідувальних органів України.
Таким чином, вказаною нормою Закону № 2011-XII Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення видів виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції.
Виходячи зі змісту вказаних норм законодавства, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягають саме норми Закону № 2011-XII, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення чи суперечать вимогам зазначеного Закону.
Наведене узгоджується з висновками, які були вказані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17.
У постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що структура грошового забезпечення військовослужбовців визначена законом, а тому не може бути звужена нормами підзаконних нормативно-правових актів.
З огляду на це, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Інструкції № 260 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується грошова допомога на оздоровлення, щомісячної додаткової грошової винагороди, а також норми Інструкції № 550 та Інструкції № 595 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення (якими є, серед інших, допомога на оздоровлення) щомісячної додаткової грошової винагороди.
Питання щодо складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду.
Так, у постанові від 6 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків.
Згідно з ч.ч. 2-3 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять, зокрема: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
При цьому грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня та вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Оскільки додаткова грошова винагорода має щомісячний характер, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
Зі змісту Постанови Кабінету Міністрів України № 889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам, притаманним щомісячним додатковим видам грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
Наведене узгоджується з правовими позиціями, які були викладені Верховним Судом у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 826/11679/17 та у постанові від 29 листопада 2019 року у справі № 822/112/18, а також Великою Палатою Верховного Суду у згаданій вище постанові від 6 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17.
З огляду на норми Закону № 2011-XII, Постанови № 889 та наведені вище висновки Верховного Суду, дана щомісячна додаткова грошова допомога мала бути врахована відповідачем під час обчислення розміру допомоги на оздоровлення позивачу, нарахованої їй у 2016 - 2018 роках.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу у 2016 - 2018 роках допомоги на оздоровлення, розрахованої із розміру грошового забезпечення, у складі якого не було враховано щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889.
На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889 до складу сум грошового забезпечення, з якого позивачу нараховувалась у 2016, 2017, 2018 роках грошова допомога на оздоровлення, передбачена ч. 1 ст. 10-1 Закону № 2011-XII.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу недоплачену суму грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки, суд зазначає, що згідно із ч.ч. 1-2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: […] 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; […] 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, […] від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Беручи до уваги встановлені судом обставини, суд висновує, що позовні вимоги позивача і в цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену суму грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки в конкретній сумі (у визначеній позивачем сумі - 8 186,34 грн), суд зазначає, що дані вимоги є передчасними, так як станом на час розгляду даної справи відсутні докази на підтвердження того, що при обрахунку розміру допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 і з в р а х у в а н н я м у складі грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, відповідач здійснить це обрахунок в неправильній сумі.
Як наслідок, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Таким чином, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» позивач є звільненою від сплати судового збору.
Згідно ч. 2 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, тому в силу вимог ст. 139 КАС України питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку у 2016, 2017, 2018 роках ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої ч. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, без урахування у складі грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої ч. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, за 2016, 2017, 2018 роки із врахуванням у складі грошового забезпечення при розрахунку зазначеної допомоги щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, та виплатити перераховану допомогу на оздоровлення - із урахуванням раніше виплачених сум допомоги на оздоровлення за вказані роки.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.П. Волгіна