Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 вересня 2024 року Справа№200/4624/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.04.2024 року №631/05-99-07- 04, на суму штрафних санкцій в розмірі 1930 грн; №632/05-99-07-04 на суму штрафних санкцій в розмірі 5100 грн; №633/0599-07-04 на суму штрафних санкцій в розмірі 10000 грн. та №634/05-99-07-04 на суму штрафних санкцій в розмірі 17000 грн, які було до нього застосовані; стягнення витрат на правову допомогу адвоката в сумі 8000 грн (вісім тисяч гривень).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків позовної заяви.
В установлений судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без виклику учасників справи.
За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином за допомогою програмного забезпечення «Електронний суд».
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 12 березня 2024 року працівниками відповідача було проведено фактичну перевірку його магазину, за результатами якої було встановлено: факт проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування, найменування підакцизних товарів із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, цін товару та обліку їх кількості, а саме 11 03.2024 року об 11.33 години у магазині був проданий підакцизний товар: 1 пачка сигарет за ціною 110 грн, у чеку не зазначена назва товару сигарет, тобто порушено п.11 ст.3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; не проведення продавцем ОСОБА_2 розрахункових операцій через РРО та невидача відповідного розрахункового документу, а саме 12.03.2024 року о 13.20 годині був реалізований підакцизний товар 10 пачок сигарет «CAMEL yellov» за ціною 105 грн, 8 пачок сигарет «PARLAMENT aqua blue» за ціною 110 грн внаслідок чого порушено пункти 1,2 статті 3 «ЗУ про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; факт реалізації алкогольних напоїв 08.03 2024 року о 7 годині 24 хвилини без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а саме було здійснено продаж 1 пляшки слабоалкогольного напитку який згідно коду УКТ ЗЕД 220890 є алкогольним напоєм за ціною 25 грн, таким чином порушено вимоги статті 15 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, конячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» від 19.12.1995 року №481/95-ВР (із змінами та доповненями); факт реалізації тютюнових виробів за ціною вищою від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби встановлені виробниками, а саме: 12.03.2024 року о 13 годині 20 хвилин у магазині в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 був реалізований підакцизний товар 8 пачок сигарет«CAMEL yellov» за ціною 105 грн, 8 пачок сигарет «PARLAMENT aqua blue» за ціною 110 грн, вказана ціна на пачці CAMEL yellov - 94,29 грн, з урахуванням 5% акцизного податку сигарети повинні коштувати 99 грн, тобто порушено вимоги ст.11-1 ЗУ від 19.12.1995 року №481/95-ВР (із змінами та доповненями). За виявленими порушенням відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій на загальну суму 34030 грн. Зазначив, що перевірка була проведена відповідачем із порушенням податкового законодавства, що є достатньою підставою для визнання спірних податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування. Стосовно реалізації алкогольних напоїв 08.03.2024 року без одержання ліцензії зазначив, що даний факт не могло бути встановлено перевіркою, оскільки остання розпочалася 12 березня 2024 року. Крім того, 30 квітня 2024 року Добропільським міськрайонним судом було закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.164 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Крім того, у акті перевірки неможливо встановити на яку загальну суму проведено контрольну розрахункову операцію щодо реалізації тютюнових виробів. При цьому, розрахункові документи не були виявлені саме під час перевірки, а порушення, на яке посилається відповідач в додатку до акту перевірки, відповідно інформаційних ресурсів ДПС відображене станом на 11.03.2024 року. Дані, на які посилається відповідач, що внесені у базу даних системи обліку даних СОД РРО, та за своєю суттю є податковою інформацією, не є належним доказом податкового правопорушення і сама по собі її наявність не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності, а може бути лише використана як підстава для подальшої перевірки певних обставин. Спірні податкові повідомлення-рішення від 03.04.2024 року №631/05-99-07-04, на суму штрафних санкцій в розмірі 1930 грн.; №632/05-99-07-04 на суму штрафних санкцій в розмірі 5100 грн; №633/0599-07-04 на суму штрафних санкцій в розмірі 10000 грн та №634/05-99-07-04 на суму штрафних санкцій в розмірі 17000 грн вважає протиправним, просив задовольнити позов.
Відповідачем через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що фактична перевірка господарської одиниці - магазину за адресою: АДРЕСА_1 була проведена з 12.03.2024 по 15.03.2024 за період діяльності з 01.04.2023 по 15.03.2024. 12.03.2024 продавцю ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) ОСОБА_3 був вручений наказ на проведення фактичної перевірки від 07.03.2024 №41-п про що свідчить підпис у направленнях на проведення фактичної перевірки №36,37 від 07.03.2024року. За результатами перевірки встановлено, що відповідно інформаційних ресурсів ДПС України та по чековій інформації, яка надійшла до ДПС України з реєстратора розрахункових операцій MINI - T 400ME, фіскальний номер 3000739965, заводський номер НОМЕР_2 , зареєстрованого ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на магазин: - встановлено факт проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування підакцизних товарів із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, цін товару та обліку їх кількості, а саме 11.03.2024 о 11 годині 33 хвилини у магазині був проданий підакцизний товар: 1 пачка сигарет за ціною 110,00 грн. (фіскальний чек 9954). Розрахункова операція проведена через РРО без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД , у чеку не зазначена назва товару сигарет, тобто порушено 11 статті 3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями); - непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, а саме продавцем ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 12.03.2024 о 13 годині 20 хвилині у магазині, в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) був реалізований підакцизний товар - 10 пачок сигарет «CAMEL yellov» за ціною 105,00 грн., 8 пачок сигарет «PARLIAMENT aquablue» за ціною 110,00 грн. Розрахункова операція на повну суму покупки 1930,00 грн. не проведена через РРО та не наданий відповідний розрахунковий документ, тобто порушено пункти 1,2 статті 3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями); - встановлено факт реалізації алкогольних напоїв 08.03.2024 о 7 годині 24 хвилині здійснював реалізацію алкогольних напоїв без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а саме 08.03.2024 о 7 годині 24 хвилині ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у магазині не маючи відповідної ліцензії здійснив продаж 1 пляшки слабоалкогольного напитку, який згідно коду УКТ ЗЕД 220890 є алкогольним напоєм, за ціною 25,00 грн. за пляшку, що підтверджено фіскальним чеком № 9942. Позивачем порушено вимоги статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 року №481/95-ВР. Також перевіркою встановлено: факт реалізації тютюнових виробів за ціною вищою від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби встановлені виробниками або імпортерами , таких тютюнових виробів , а саме 12.03.2024 о 13 годині 20 хвилині магазині за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) був реалізований підакцизний товар - 8 пачок сигарет «PARLIAMENT aquablue» за ціною 110,00 грн, 10 пачок сигарет «CAMEL yellov» за ціною 105,00, вказана ціна на пачці сигарет «CAMEL yellov» 94,29 грн. з урахуванням 5% акцизного податку сигарети повинні коштувати 99,00 грн., тобто порушено вимоги ст. 11 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрований як фізична особа-підприємець 02.10.2019 року, перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС у Донецькій області (Покровсько-Добропільське управління, Добропільська ДПІ (м.Добропілля)), основним видом діяльності за кодом КВЕД є 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
Відповідач - Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області (ЄДРПОУ ВП 44070187) є суб'єктом владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.
07.03.2024 року Головним управлінням Державної податкової служби у Донецькій області видано наказ №41-п «Про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 », відповідно до якого на підставі вимог статті 191, статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 80.2.2, 80.2.5, пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України вирішено провести фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з 07.03.2024 року тривалістю не більше 10 діб за період з 01.04.2023 року по день закінчення перевірки з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального та контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності відповідних дозвільних документів і ліцензій, вимог інших законодавчих актів, контроль за якими покладено на органи податкової служби.
На підставі вказано наказу виписано направлення на перевірку від 07.03.2024 року №36 та №37.
Вищезазначений наказ вручено, а також пред'явлено направлення на перевірку від 07.03.2024 року №36 та №37 найманому працівнику ФОП ОСОБА_1 - продавцю ОСОБА_3 12.03.2024 року.
12.03.2024 року працівниками Головного управління ДПС у Донецькій області складено опис готівкових коштів, які знаходяться на місці проведення розрахункових операцій у господарській одиниці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ФОП ОСОБА_1 , про те, що загальна сума готівкових коштів на місце проведення розрахунків складає 1940,00 грн сума коштів, яка зазначена в денному звіті РРО (у загальній сумі РК) складає 10 грн Невідповідність сум готівкових коштів складає 1930 грн. Позивач погодився із зазначеним описом, про що свідчить його підпис.
За результатами проведеної фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Донецькій області складено акт від 15.03.2024 року №425/05-99-07-04/2271806395, яким встановлено наступні порушення: відповідно інформаційних ресурсів ДПС України та по чековій інформації, яка надійшла до ДПС України з реєстратора розрахункових операцій MINI - T 400ME, фіскальний номер 3000739965, заводський номер НОМЕР_2 , зареєстрованого ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на господарську одиницю магазин за адресою: АДРЕСА_1 : - встановлено факт проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування підакцизних товарів із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, цін товару та обліку їх кількості, а саме 11.03.2024 о 11 годині 33 хвилини у магазині був проданий підакцизний товар: 1 пачка сигарет за ціною 110,00 грн (фіскальний чек 9954). Розрахункова операція проведена через РРО без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД , у чеку не зазначена назва товару сигарет, тобто порушено 11 статті 3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями); - непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, а саме продавцем ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 12.03.2024 о 13 годині 20 хвилині у магазині за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) був реалізований підакцизний товар - 10 пачок сигарет «CAMEL yellov» за ціною 105,00 грн., 8 пачок сигарет «PARLIAMENT aquablue» за ціною 110,00 грн. Розрахункова операція на повну суму покупки 1930,00 грн. не проведена через РРО та не наданий відповідний розрахунковий документ, тобто порушено пункти 1,2 статті 3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями). - встановлено факт реалізації алкогольних напоїв 08.03.2024 о 7 годині 24 хвилині здійснював реалізацію алкогольних напоїв без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а саме 08.03.2024 о 7 годині 24 хвилині ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у магазині за адресою: АДРЕСА_1 не маючи відповідної ліцензії здійснив продаж 1 пляшки слабоалкогольного напитку, який згідно коду УКТ ЗЕД 220890 є алкогольним напоєм, за ціною 25,00 грн. за пляшку, що підтверджено фіскальним чеком № 9942. ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) порушено вимоги статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 року №481/95-ВР (із змінами та доповненнями). - Також перевіркою встановлено: факт реалізації тютюнових виробів за ціною вищою від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби встановлені виробниками або імпортерами , таких тютюнових виробів, а саме 12.03.2024 о 13 годині 20 хвилині магазині за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) був реалізований підакцизний товар - 8 пачок сигарет «PARLIAMENT aquablue» за ціною 110,00 грн, 10 пачок сигарет «CAMEL yellov» за ціною 105,00, вказана ціна на пачці сигарет «CAMEL yellov» 94,29 грн з урахуванням 5% акцизного податку сигарети повинні коштувати 99,00 грн, тобто порушено вимоги ст. 11 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР (із змінами та доповненнями).
Зазначений акт вручено ФОП ОСОБА_1 15.03.2024 року, позивачем зазначено про відсутність зауважень до акту перевірки.
На підставі Акту перевірки відповідачем 03.04.2024 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 631/05-99-07-04, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за встановлене порушення пунктів 1,2 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на суму 1930 грн.; №632/05-99-07-04, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за встановлене порушення пункту 11 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на суму 5100 грн.; №633/05-99-07-04, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за встановлене порушення статті 111 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництві і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» - в частині реалізації тютюнових виробів за цінами вищими від встановлених на суму 10000 грн.; №634/05-99-07-04, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за встановлене порушення статті 15 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництві і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» - в частині реалізації алкогольних напоїв без відповідної ліцензії на роздрібну торгівлю на суму 17000 грн.
Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30.04.2024 року у справі №227/900/24 за наслідками розгляду адміністративного матеріалу, який надійшов від Головного управління ДПС у Донецькій області, для вирішення питання про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, закрито провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Зазначеною постановою встановлено, що в магазині використовується касовий апарат та продавцем магазину помилково введено код товару, у зв'язку з чим при проведені продажу безалкогольного напою, касовий апарат вибив продаж слабоалкогольного напою, що підтверджується поясненнями ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 . На підтвердження вказаного ОСОБА_1 було надано роздруківки фіскальних чеків, з яких вбачається, що код безалкогольного товару відрізняються на одну цифру з кодом алкогольного товару.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, спірною обставиною є наявність правових підстав для винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень від 03.04.2024 року № 631/05-99-07-04, №632/05-99-07-04, №633/05-99-07-04, №634/05-99-07-04.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Згідно п.п.20.1.4 п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи, в тому числі, виконують такі функції:
- здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів (п.п.19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України)
- здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (п.п.19-1.1.14 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України);
Згідно п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Тобто, до функцій контролюючих органів, відповідно до ст. 19 ПК України віднесено здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (19-1.1.14); здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального (п.п.19-1.1.16.); проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального (п.п.19-1.1.17) та інші.
За правилами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) (далі - Кодекс або ПК України або повністю назва), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
У силу вимог п.п. 75.1.3 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відтак, податковий орган наділений правом проводити перевірки, одним із різновидів яких є фактична перевірка.
На підставі п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
Абзацами 1-4 пп. 81.1 ст. 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред'явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки у випадках передбачених п. 81.1 ст. 81 ПК України.
Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов'язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18, які обов'язкові для врахування судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Суд зазначає, що судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі № 826/17123/18 відступила від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа № 804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа № 826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15) тощо.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
При цьому, виключний перелік підстав для здійснення фактичної перевірки визначений п. 80.2 ст. 80 ПК України.
Судом встановлено на підставі наказу ГУ ДПС у Донецькій області від 07.03.2024 року №41-п, що як підставу для проведення фактичної перевірки відповідачем зазначено пп. 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, якими встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (підп. 80.2.5).
Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2020 року у справі № 520/12028/18 дійшов правових висновків, відповідно до яких законодавством закріплена обов'язковість наявності у податкового органу та/або отримання ним в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків (особою) вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального у разі проведення фактичної перевірки на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.
Суд звернув увагу, що відповідачем не надано суду письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтвердили факт наявності або отримання контролюючим органом вищезазначеної інформації.
Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття наказу про проведення фактичної перевірки фізичної особи підприємця ОСОБА_1 слугувала інформація про порушення позивачем вимог законодавства.
У наказі на проведення перевірки відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.
Отже, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття наказу слугувала інформація про порушення позивачем вимог законодавства та не конкретизує суть порушення.
Оцінка правомірності наказу про проведення фактичної перевірки повинна надаватися з урахуванням достатності змісту наказу для висновків про фактичну підставу проведення відповідної перевірки. При цьому, підстава це не нумероване позначення пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, а обставини, які в цьому підпункті розкриваються та мають об'єктивно існувати. Іншими словами під підставою у підпункті 80.2.2. пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України необхідно розуміти не порядковий номер підпункту пункту статті, а безпосередньо інформацію, відомості та інші обставини. Саме така позиція викладена в постановах Верховного Суду від 01.07.2019 року у справі № 140/2181/18, від 10.07.2019 року у справі № 160/7669/18.
Верховний Суд в своїх постановах від 05.03.2019 року у справі № 820/4893/18 та від 18.12.2018 року по справі № 820/4895/18, неодноразово зазначав, що інформація, яка надходить до податкових органів, може бути підставою для проведення фактичної перевірки згідно статті 80 Податкового кодексу України, лише у тому випадку, якщо в такій йдеться посилання на конкретні порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.
Такі ж висновки викладені Верховним Судом у постанові від 28 квітня 2023 року у справі № 640/21823/19 та від 08.09.2020 року у справі № 640/21536/19.
Враховуючи викладене, відповідач не довів наявність підстав в розумінні пп. 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України для проведення фактичної перевірки позивача.
Стосовно посилання позивача на те, що те, що йому на направлявся наказ на перевірку, а також акт перевірки суд звертає увагу, то згідно абз. 7 п. 81.1 ст. 81 ПК України при пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
При вирішенні даного спору, суд звертає увагу, що у даному випадку фактична перевірка була проведена посадовими особами відповідача на підставі направлень на перевірку від 07.03.2024 №36 та від 07.03.2024 року №37, на копіях, наданих відповідачем, яких, міститься власноручний підпис найманого працівника позивача, продавчині ОСОБА_3 про те, що 12.03.2024 року о 13 год. 20 хв. їй були пред'явлені службові посвідчення посадових осіб відповідача, направлення на проведення перевірки та вручено копію наказу від 07.03.2024 №41-п.
Судом встановлено, що документи, які дають право на проведення перевірки, вручені найманому працівнику позивача, продавчині ОСОБА_3 .
Крім того, судом встановлено на підставі копії акту фактичної перевірки від 15.03.2024 року №425/05-99-07-04/ НОМЕР_1 , що при проведенні перевірки окрім ОСОБА_3 був присутній сам позивача, яким проставлено підпис про ознайомлення із зазначеним актом та про отримання його примірника.
Враховуючи зазначене, порушення процедури проведення фактичної перевірки в цій частині відсутні.
Водночас, суд зазначає, що контролюючі органи та їх посадові особи при виконанні владних повноважень, у тому числі при прийнятті наказів та проведенні перевірок, зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, та не допускати згідно зі статтею 21 Податкового кодексу України порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
Такої саме позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.05.2022 року у справі № 520/9220/18, в якій зазначив, що самого лише посилання на норму права, яка містить альтернативні підстави для вжиття юридично значущих для платника податків дій, без конкретизації підстави вжиття таких дій безпосередньо у посиланні (тобто, зазначення поруч із числовим значення норми права словесного вираження конкретної підстави для призначення саме цієї перевірки), є протиправним, оскільки позбавляє платника податків будь-якої правової визначеності щодо розуміння підстав проведення перевірки та, як наслідок, обмежує його можливості щодо захисту своїх прав та законних інтересів.
Вищевикладене є окремою та самодостатньою підставою для визнання протиправними та скасування ППР, що є предметом оскарження в цій справі.
Суд звертає увагу на правову позицію, неодноразово висловлену як Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року у справі № 21-425а14, так і у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі № 821/1157/16, від 05 лютого 2019 року у справі № 2а-10138/12/2670, від 04 лютого 2019 року у справі № 807/242/14, згідно з якою, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Верховний Суд у постанові від 23 січня 2018 року у справі № 804/12558/14 зазначив, що у випадку незаконності перевірки прийнятий за результатами її проведення акт індивідуальної дії автоматично підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Крім того, у постанові від 04 вересня 2020 року у справі № 821/1274/18 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що невиконання відповідачем вимог статей 80, 81 Податкового кодексу України, зокрема в частині наявності підстав для призначення фактичної перевірки, дотримання умов та порядку допуску до її проведення, призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, а податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками такої перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.
Зміст правозастосування постанов Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 року у справі № 460/2663/22 вказує на те, що протиправність наказу про призначення перевірки є підставою для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень навіть без визнання протиправним та скасування самого наказу про призначення перевірки.
Відповідно до усталених висновків Верховного Суду оцінка правомірності призначення і проведення перевірки надається під час розгляду справи про скасування податкового повідомлення-рішення. При цьому, у випадку встановлення допущення контролюючим органом істотних порушень під час призначення і проведення перевірки, які тягнуть за собою протиправність прийнятого рішення контролюючого органу, такі висновки можуть бути самостійною підставою для задоволення позову і скасування такого рішення.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Стосовно проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, не зазначення назви товару сигарет, що стало підставою для прийняття податкового повідомлення рішення №632/05-99-07-04 від 03.04.2024 року, суд зазначає наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначено Законом України від 06.07.1995, № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР).
Приписами п. 11 ст. 3 Закону № 265/95-ВР на суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу покладено обов'язок проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.
Згідно зі ст. 15 Закону № 265/95-ВР контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.
Приписами п. 7 ст. 17 Закону № 265/95-ВР встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
З аналізу наведених норм вбачається, що обов'язковим елементом складу податкового правопорушення, передбаченого п. 11 ст. 3 Закону № 265/95-ВР є факт проведення суб'єктом господарювання, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги) розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.
За висновками акту фактичної перевірки контролюючим органом зокрема, зазначено про реалізацію позивачем 11.03.2024 року 1 пачки сигарет за ціною 110 грн. (фіскальний чек 9954) через РРО без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, у чеку не зазначена назва товару сигарет.
Таке твердження податкового органу базувалося на почековій інформації, яка надходить до органів ДПС по дротових або бездротових каналах зв'язку до відповідного сервера, та фактично зводяться до того, що інформація щодо кодів товару УКТЗЕД у базах даних ІТС "Податковий блок" відображається в даних аналітичної системи.
Вищенаведене слугувало підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 5100,00 грн за податковим повідомленням-рішенням від 03.04.2024 року № 632/05-99-07-04.
Разом з цим, представники контролюючого органу, під час проведення перевірки, не проводили контрольної закупки вказаного товару, а тому під час проведення фактичної перевірки операції не проводились через РРО, а продавцем не отримано готівкових коштів за товар.
Разом з тим, відомості із системи АІС «Податковий блок» не дають змоги дійти беззаперечного висновку про факт вчинення порушення позивачем.
Факт вчинення правопорушення має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях суб'єкта владних повноважень, який виступає від імені Держави.
У той же час, для притягнення позивача до відповідальності за п. 7 ст. 17 Закону № 265/95-ВР необхідним є встановлення факту проведення операції через РРО, який контролюючим органом під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 не встановлено, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про проведення контрольної розрахункової операції із закупки сигарет на суму 110 грн.
У зв'язку із відсутністю належних та допустимих доказів, що підтверджують здійснення позивачем розрахункової операції через РРО, без використання режиму попереднього програмування для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 03.04.2024 року № 632/05-99-07-04 є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Стосовно проведення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій та не надання відповідного розрахункового документу, що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №631/05-99-07-04 від 03.04.2024 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Судом встановлено, що 12.03.2024 року о 13:20 посадовими особами ГУ ДПС у Донецькій області проведено контрольну розрахункову операцію на суму 1930,00 грн (купівля сигарет «CAMEL yellov» за ціною 105,00 грн - 10 пачок, та сигарети «PARLIAMENT aqua blue» за ціною 110,00 грн - 8 пачок проте така розрахункова операція проведена позивачем без застосування РРО, про що зазначено в акті фактичної перевірки №15.03.2024 №425/05-99-07-04/2271806395 та підтверджено доданим до нього Х-звітом та описом готівкових коштів, які знаходяться на місці проведення розрахункових операцій у господарській одиниці.
Докази протилежного матеріали справи не містять та позивачем до суду не надано. Крім того, суд враховує, що позивачем за наслідками проведеної фактичної перевірки зазначено про відсутність зауважень до акту перевірки, та відомості щодо проведення розрахункової операції без застосування РРО підтверджуються у вищезазначеному описі підписом найманого працівника позивача, продавчині ОСОБА_3 .
Таким чином, суд дійшов висновку про порушення позивачем вимоги пункту 1 частини першої статті 3 Закону №265/95-ВР.
Так, згідно з пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Водночас, судом зазначалося вище, що порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Враховуючи зазначене, податкове повідомлення-рішення №631/05-99-07-04 від 03.04.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно реалізації тютюнових виробів за ціною вищою від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби встановлені виробниками або імпортерами, що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №633/05-99-07-04 від 03.04.2024 року, суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені положеннями Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (надалі - Закон №481/95-ВР).
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону №481/95-ВР, контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Відповідно до ст. 11-1 Закону №481/95-ВР, регулює питання щодо максимальної роздрібної ціни тютюнових виробів.
Згідно положень вказаної статті встановлена виробником або імпортером максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби наноситься на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення.
Максимальна роздрібна ціна за пачку, коробку або сувенірну коробку наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається з її цифрового виразу та скороченого найменування грошової одиниці України.
Дата виготовлення наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається із шести цифр, перші дві з яких означають день, наступні дві - місяць, останні дві - рік такої дати.
Нанесення максимальної роздрібної ціни та дати виготовлення на упаковку тютюнових виробів, призначених для вивезення (експортування) за межі митної території України, здійснюється згідно з умовами відповідної угоди на експорт.
Відповідно до ч. 13 ст. 18 Закону №481/95-ВР, за наявності у місці торгівлі тютюновими виробами таких виробів однієї власної назви, на пачках, коробках та сувенірних коробках яких вказані різні максимальні роздрібні ціни, продаж таких тютюнових виробів здійснюється за цінами, не вищими, ніж ті, що вказані на відповідних пачках, коробках та сувенірних коробках.
Згідно абз. 19 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР, до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, збільшеними на суми акцизного податку з реалізації через роздрібну торговельну мережу тютюнових виробів, - 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) тютюнових виробів, але не менше 10000 гривень.
Судом встановлено на підставі акту фактичної перевірки від 15.03.2024 року №425/05-99-07-04/2271806395, що працівниками податкового органу здійснено контрольну розрахункову операцію без застосування позивачем реєстратора розрахункових операцій з придбання сигарет «CAMEL yellov» за ціною 105,00 грн - 10 пачок (ціна на пачці - 94,25 грн.), та сигарети «PARLIAMENT aqua blue» за ціною 110,00 грн - 8 пачок (ціна на пачці - 100 грн.) на загальну суму 1930 грн, що підтверджується, в тому числі, підписами позивача та найманого працівника, який проводив розрахункові операції у акті фактичної перевірки.
Відповідно до пп. 14.1.106 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, максимальні роздрібні ціни - ціни, встановлені на підакцизні товари (продукцію з урахуванням усіх видів податків (зборів). Акцизний податок з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів не включається до максимальної роздрібної ціни.
Максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію) встановлюються для тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, виробниками або імпортерами товарів (продукції) шляхом декларування таких цін у порядку, встановленому цим Кодексом. Продаж суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, на які встановлюються максимальні роздрібні ціни, не може здійснюватися за цінами, вищими за максимальні роздрібні ціни, збільшені на суму акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
За наявності у місці торгівлі тютюновими виробами таких виробів одного найменування, на пачках, коробках та сувенірних коробках яких зазначені різні МРЦ, продаж таких тютюнових виробів здійснюється за цінами, не вищими ніж ті, що зазначені на відповідних пачках, коробках та сувенірних коробках, збільшеними на суму акцизного податку з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну (пункт 221.3 Податкового Кодексу України).
Підпунктом 215.3.10. пункту 215.3. статті 215 Податкового Кодексу України встановлено, що для пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставка податку встановлена на рівні 5 відсотків.
Згідно з п. 4 постанови Правління Нацбанку від 15.03.2018 №25 «Про оптимізацію обігу монет дрібних номіналів» (надалі - Постанова №25) під заокругленням (округленням) слід розуміти математичну операцію, яка полягає в заміні числа в бік збільшення або зменшення з відповідною точністю.
Суб'єктам господарювання, які здійснюють готівкові розрахунки зі споживачами із застосуванням РРО, під час проведення готівкових розрахунків необхідно зазначати в чеках, актах про видачу коштів та інших документах, що оформляються під час повернення коштів у разі повернення товару, загальні суми до заокруглення та після заокруглення, застосовуючи наступні правила: сума, що закінчується від 1 до 4 копійок, заокруглюється в бік зменшення до найближчої суми, яка закінчується на 0 копійок; сума, що закінчується від 5 до 9 копійок, заокруглюється в бік збільшення до найближчої суми, яка закінчується на 0 копійок.
При цьому, продаж підакцизних товарів, на які встановлюються максимальні роздрібні ціни, не може здійснюватися за цінами, вищими за максимальні роздрібні ціни, збільшені на суму акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Так, сторонами у справі не заперечується, що максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби, встановлені виробником або імпортером вказана на пачці сигарет «CAMEL yellov» 94,25 грн., на пачці сигарет «PARLIAMENT aqua blue» - 100 грн.
Як уже зазначалось вище, перевіркою встановлено факт реалізації тютюнових виробів за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на такі товари, а саме реалізовано сигарети «CAMEL yellov» по ціні реалізації 105,00 грн. (максимальна роздрібна ціна даного товару із заокругленням 94,25 грн * 5% = 90,00 грн), та сигарети «PARLIAMENT aqua blue» по ціні реалізації 110,00 грн (максимальна роздрібна ціна даного товару 100 грн * 5% = 105,00 грн).
Згідно із статтею 17 Закону № 481/95-ВР, до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, збільшеними на суми акцизного податку з реалізації через роздрібну торговельну мережу тютюнових виробів, - 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) тютюнових виробів, але не менше 10 000 грн.
Таким чином, за наслідком виявленого порушенням позивачем вимог ст. 11-1 Закону №481/95-ВР відповідачем було прийнято податкове повідомлення №633/05-99-07-04 від 03.04.2024 року.
Водночас, судом зазначалося вище, що порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Враховуючи зазначене, податкове повідомлення-рішення №633/05-99-07-04 від 03.04.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно реалізації алкогольних напоїв без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №634/05-99-07-04 від 03.04.2024 року, суд зазначає наступне.
Статтею 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин, а для малих виробників виноробної продукції алкогольних напоїв без додавання спирту: вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п'ять років.
Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
Статтею 16 вказаного Закону передбачено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
За правилами статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального, тютюнової сировини посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.
Судом встановлено, що підставою для застосування штрафних санкцій до позивача відповідно до статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» стала інформація, яка міститься в фіскальному чеку №9942 від 08.03.2024 року.
Разом з тим, судом встановлено, що постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30.04.2024 року у справі №227/900/24, яка набрала законної сили 11.05.2024 року, за наслідками розгляду адміністративного матеріалу, який надійшов від Головного управління ДПС у Донецькій області, для вирішення питання про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, закрито провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Зазначеною постановою встановлено, що в магазині використовується касовий апарат та продавцем магазину помилково введено код товару, у зв'язку з чим при проведені продажу безалкогольного напою, касовий апарат вибив продаж слабоалкогольного напою, що підтверджується поясненнями ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 . На підтвердження вказаного ОСОБА_1 було надано роздруківки фіскальних чеків, з яких вбачається, що код безалкогольного товару відрізняються на одну цифру з кодом алкогольного товару.
За приписами частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Враховуючи те, що постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30.04.2024 року у справі №227/900/24, яка набрала законної сили 11.05.2024 року, закрито провадження у справі про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до позивача фінансових санкцій за реалізацію алкогольних напоїв без одержання відповідної ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі, оскільки факт реалізації жодним належним та допустимим доказом не підтверджений.
Інших, доказів вчинення позивачем реалізації товару без ліцензії контролюючим органом до суду не надано.
Враховуючи зазначене, податкове повідомлення-рішення №634/05-99-07-04 від 03.04.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За наслідками судового розгляду, з метою ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір у розмірі 3875,84 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Стосовно стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За змістом частин другої-п'ятої статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з : складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті, суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених вище положень процесуального законодавства дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, на користь якої ухвалене рішення.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо враховуючи принципи справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.06.2018 по справі №826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 по справі №300/941/19, від 31.03.2020 по справі №726/549/19.
Суд звертає увагу, що норми КАС України покладають обов'язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20.01.2021 року по справі № 120/3929/19-а.
Судом встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача було надано копію договору про надання правової допомоги від 23 травня 2024 року, укладеного між адвокатом Косенко С.В. та Димитровим М.М. (далі - Договір), ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АН №1437049 від 08 липня 2024 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №5195.
Судом встановлено на підставі пп.3.1 п. 3 Договору, що вартість послуг (гонорар) за даним договором становить сума за домовленістю сторін, про що сторони складають протокол узгодження договірної ціни.
Крім того, судом встановлено на підставі пп.3.2 п. 3 Договору після виконання кожної окремої послуги, сторонами узгоджується та підписується Акт приймання-передачі наданих послуг.
Окрім того, судом встановлено на підставі пп.3.4 п. 3 Договору, що доказом оплати клієнтом послуг виконавця є квитанція, надана виконавцем про оплату послуг зазначених у договору.
Верховний Суд у додатковій постанові від 12.10.2018 року по справі №810/4749/15, аналізуючи положення статті 134 КАС України дійшов висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, а також такі обставини повинні бути підтверджені відповідними документами, тобто доведеними стороною в процесі.
При визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.
Проте, ані позивачем, ані його представником не було надано суду доказів узгодження вартості гонорару за Договором, узгодження акту приймання-передачі наданих послуг, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адввокатом, проведення оплати за надані послуги професійної правничої допомоги.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що понесення позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн, в даному випадку не підтверджено належними та допустимими доказами, а тому не підлягають стягненню.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-262, 293-295 КАС України, суд
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 03.04.2024 року №631/05-99-07-04 на суму штрафних санкцій в розмірі 1930 грн, №632/05-99-07-04 на суму штрафних санкцій в розмірі 5100 грн.; №633/0599-07-04 на суму штрафних санкцій в розмірі 10000 грн та №634/05-99-07-04 на суму штрафних санкцій в розмірі 17000 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (юридична адреса: м. Київ, Львівська площа 8, код ЄДРПОУ 44070187) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 3875 (три тисячі вісімсот сімдесят п'ять) гривень 84 коп.
Рішення прийнято, складено та підписано в повному обсязі в нарадчій кімнаті 30 вересня 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Суддя О.В. Троянова