Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 вересня 2024 року Справа№200/5109/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м.Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13485010), Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (місцезнаходження: 04053, Україна, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16, код ЄДРПОУ 42098368) про
визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не застосування під час розгляду заяви від 25.01.2024 про призначення пенсії за віком показника середньої заробітної плати по Україні за 2021 - 2023 для її обчислення, а Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за наслідком звернення до нього позивача;
зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві провести перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021 - 2023 роки (13 559,41 грн.) з моменту її призначення, а саме з 25.01.2024 року, -
Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що по 25.01.2024 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». 25.01.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою встановленого зразка про призначення йому пенсії за віком на підставі ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з досягненням відповідного пенсійного віку. Позивачу призначено пенсію за віком. Станом на сьогодні позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком. При обчисленні пенсії за віком позивачу не враховано, що на підставі заяви від 25.01.2024 року відбулось нове призначення пенсії і при обчисленні пенсії за віком помилково застосовано ч.3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка регулює процес переведення з одного виду пенсії на інший в рамках цього закону.
Вважає, що порушення полягає в застосуванні при обчисленні пенсії позивача показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки, проіндексованого на коефіцієнти збільшення відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Просив задовольнити позов.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що 25.01.2024 позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-VI від 09.07.2003 року.
За результатами опрацювання вищезазначеної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві створено нову електронну пенсійну справу, здійснено розрахунок пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 та застосовано показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки (відповідно до пункту 4.3 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону № 1058) в розмірі 7405,03 грн. та з 01.03.2024 проведено перерахунок «Індексація заробітку».
Вважають, що застосування показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки можливе лише за умови переведення вперше із пенсії по інвалідності на пенсії за віком при наявності не менше 24 місяців страхового стажу після попереднього призначення/перерахунку пенсії. Та оскільки позивач не отримував пенсію по інвалідності, тому законні підстави для застосування показника середньої заробітної плати з 2021-2023 роки відсутні.
Просили відмовити в задоволенні позову.
Від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначили, що оскільки позивач перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та згідно заяви від 25.01.2024 його було переведено на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який залишається таким, що враховується під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Вважають, що застосувати показник середньої заробітної плати з 2021-2023 роки, що враховуються при первинному призначенні пенсії неможливо, оскільки це суперечить чинному законодавству.
Просили відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою суду від 30 липня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі; зобов"язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві надати до суду завірену належним чином пенсійну справу позивача; розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні без повідомлення сторін).
Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 21 квітня 2022 року N 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22 травня 2022 року №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 серпня 2022 року №2500-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 р. №2738-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2023 №2915-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 02.05.2023 №3057-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 27.07.2023 №3275-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08.11.2023 № 3429-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06 лютого 2024 № 3564-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08 травня 2024 № 3684-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 23 липня 2024 № 3892-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.
Враховуючи викладене в Україні продовжує діяти воєнний стан.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року N 9, з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Згідно п. 4 опублікованих 02.03.2022 року Радою суддів України Рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано усіх доступних працівників, по можливості, перевести на дистанційну роботу.
Місцезнаходження Донецького окружного адміністративного суду визначено м.Слов'янськ Донецької області.
У зв'язку з активізацією проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, виникнення загрози безпеці, здоров'ю та життю людей, головою Донецького окружного адміністративного суду 26 лютого 2022 року прийнято наказ №14/І-г. Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи. Наказом запроваджено особливий режим роботи з 26 лютого 2022 року до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_2 .
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві.
25.01.2024 позивач звернувся до Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою №192 про перехід з пенсії силових структур на пенсію за віком.
Відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві надано витяг з електронної справи, з якого вбачається, що позивачу перераховано пенсію з 25.01.2024 з позначкою «Пенсія за віком ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», без особливостей».
Згідно атестату Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №19 від 22.01.2024 від про зняття з обліку позивача припинено виплату пенсії по причині переходу на пенсію за іншим законом.
Як вбачається з розпорядження про перерахунок пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві рішенням №262940017017 від 01.02.2024 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за заявою від 25.01.2024 року.
Відповідно до розрахунку заробітку для обчислення пенсії, який надано Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві з 21.05.2024 позивачу застосовано середній заробіток за три попередні роки 2014-2016 роки.
Відповідно до протоколу перерахунку пенсії, форми РС-право від 08.03.2024 стаж позивача складає 41 рік 07 місяців 13 днів.
Позивач, не погоджуючись із такими діями відповідача, звернувся із цим позовом до суду.
Спірним питанням у справі є відмова відповідача в здійсненні перерахунку та виплаті пенсії за віком позивачу, призначеної згідно із Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, з 25.01.2024 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступним.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII “Про пенсійне забезпечення» та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 51 Закону України “Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Згідно зі статтею 52 Закону України “Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають:
окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу;
робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені;
водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи;
механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах, а також плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення);
працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах;
робітники і майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання;
деякі категорії артистів театрів та інших театрально-видовищних підприємств і колективів відповідно до пункту “ж» статті 55;
працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту “е» статті 55;
спортсмени відповідно до пункту “є» статті 55.
Частинами першою та другою статті 53 Закону України “Про пенсійне забезпечення» визначено, що пенсії за вислугу років (крім пенсій працівникам льотно-випробного складу авіації та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах) призначаються в розмірах, встановлених статтями 19 і 21 цього Закону для пенсій за віком. Пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку (статті 64-67, 69), одержуваного перед припиненням роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років (статті 54 і 55), крім пенсій працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах.
З 01 січня 2004 набрав чинності Закон №1058-IV, який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Отже, Законом №1058-ІV не передбачено такий вид пенсії, як пенсія за вислугу років.
Відповідно до частин першої статті 27 Закону №1058-ІV, розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії регламентований статтею 40 Закону №1058-IV.
Відповідно до частини другої статті 40 Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з абазами 1-2 частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії на інший, призначеного саме за цим Законом. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказане відповідає позиції, викладеній Верховним Судом України у постанові від 31 березня 2015 року у справі №21-612а14.
Як встановлено судом позивач отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що не є спірним питанням у справі.
У заяві від 25.01.2024 року позивач просив призначити пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Отже, фактично із заявою про призначення пенсії за віком згідно із Законом №1058-ІV позивач звернувся вперше 25.01.2024 року.
При цьому, суд вказує, що на момент звернення із заявою позивач набув право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 вказаного Закону, а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням у відповідності до приписів статті 40 Закону №1058-ІV, оскільки за таким призначенням він звернувся вперше.
Вказаний висновок узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року у справі № 21-612а14 та від 29 листопада 2016 року у справі № 21-6331а15, які полягають в тому, що особі, якій до досягнення загального пенсійного віку була призначена та виплачувалась пенсія іншого виду і на підставі іншого Закону, при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV у зв'язку із досягненням такого віку вона (пенсія) має обраховуватися на підставі положень статті 40 Закону № 1058-ІV як вперше.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 06 грудня 2021 року справа №185/951/17 (2-а/185/126/17), від 21 лютого 2020 року справа №185/1389/17(2-а/185/152/17), від 14 травня 2019 року справа №337/851/17(2а/337/81/2017), від 09 грудня 2019 року справа №127/17149/17, від 20 березня 2018 року у справі №336/368/16-а (2-а/336/59/16), від 03 квітня 2018 року у справі №753/8128/16-а, від 24 квітня 2018 року у справі №185/1391/17 (2-а/185/153/17).
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17 зазначено, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а надалі при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV. Таким чином, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення.
Тому при призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV необхідно застосовувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням цієї пенсії, тобто за 2021-2023 роки.
Аналогічний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі №400/293/19.
Таким чином, позивач має право на виплату пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2021-2023 роки. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 січня 2019 року у справі №577/2457/17 щодо аналогічних правовідносин.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не застосування під час розгляду заяви від 25.01.2024 про призначення пенсії за віком показника середньої заробітної плати по Україні за 2021 - 2023 для її обчислення, суд зазначає наступне.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві рішенням №262940017017 від 01.02.2024 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за заявою від 25.01.2024 року.
Відповідно до розрахунку заробітку для обчислення пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві з 21.05.2024 позивачу застосовано середній заробіток за три попередні роки 2014-2016 роки.
Таким чином, оскільки Головним управління Пенсійного фонду України в м.Києві позивачу застосовано середній заробіток за три попередні роки 2014-2016 роки при призначенні йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за заявою від 25.01.2024, то зобов"язання вчинити певні дії за рішенням суду повиненно також Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві, а тому позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не підлягають задоволенню, оскільки цим відповідачем не здійснено будь-яких протиправних дій відносно позивача.
З огляду на зазначене, суд висновує, що, у даному випадку, протиправними є дії відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві саме щодо обчислення позивачу пенсії за віком без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, №303-A, пункт 29).
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом із цим, суд наголошує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2020 року по справі №520/2261/19 дійшла висновку, що обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Суд враховує, що обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини “Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (“Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» заява №11681/85).
Щодо вимоги позивача про зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески - 13 559,41 грн., суд зазначає, що такий перерахунок відповідачем не здійснений, а тому застосування показника середньої заробітної плати в розмірі 13559,41 грн. відноситься до компетенції відповідача.
А тому, в задоволенні позову в цій частині слід відмовити, оскільки така вимога є передачасною.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року приходить до висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача слід прийняти рішення про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо обчислення з 25.01.2024 року пенсії за віком позивача, призначеної згідно із Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити з 25.01.2024 року перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу, призначеної згідно із Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки, та з урахуванням раніше виплачених сум.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Стосовно клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
За ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом частини п'ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).
Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підтвердження заявлених вимог в частині відшкодування судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, позивачем наданий договір від 01.07.2024 про надання правової допомоги, укладений між позивачем та адвокатом Мастюгіним Євгеном Дмитровичем.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Суд відмічає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 за № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 за № 3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
За практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі “Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У справі “East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі “Боттацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що 01.07.2024 між позивачем та адвокатом Мастюгіним Є.Д. укладено договір про надання правової допомоги.
На підтвердження здійснення оплати правових послуг позивачем до матеріалів справи долучені квитанції про переказ позивачем коштів №025906507501 від 25.07.2024 на суму 6250 грн. та №95462869 від 25.07.2024 на суму 5000 грн., всього 11250 грн.
Щодо розрахунку суми за надання правової допомоги за договором про надання правової допомоги від 01.07.2024 згідно наданих квитанцій на загальну суму 11250 грн., суд враховує правовий висновок, який викладено у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 року у справі №727/4597/19 про те, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
Таким чином, суд дійшов висновку, що квитанції №025906507501 від 25.07.2024 на суму 6250 грн. та №95462869 від 25.07.2024 на суму 5000 грн. за договором про надання правової допомоги від 01.07.2024 підтверджують факт отримання коштів адвокатом від клієнта.
Таким чином, суд зазначає, що наданими документами позивачем підтверджено отримання послуг адвоката.
Однак, щодо розміру наданих послуг адвокатом, суд враховує наступне.
Поряд з цим, предмет спору у цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує складних правових досліджень (загалом судова практика у аналогічних спорах є сталою), вивчення великого обсягу фактичних даних та аналізу первинних документів, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значним.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплату ним адвокату Мастюгіну Є.Д. витрат на суму 4000 грн. за надання професійної правової допомоги у цій справі, оскільки такі витрати є співмірними зі складністю цієї справи, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн. згідно квитанції №ATBK-5MA1-H19T-TKA7 від 25.07.2024 року.
Таким чином, в зв'язку з частковим задоволенням позову, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на користь позивача в розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м.Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13485010), Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (місцезнаходження: 04053, Україна, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не застосування під час розгляду заяви від 25.01.2024 про призначення пенсії за віком показника середньої заробітної плати по Україні за 2021 - 2023 для її обчислення, а Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за наслідком звернення до нього позивача та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві провести перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021 - 2023 роки (13 559,41 грн.) з моменту її призначення, а саме з 25.01.2024 року - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (місцезнаходження: 04053, Україна, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16, код ЄДРПОУ 42098368) щодо обчислення з 25.01.2024 року пенсії за віком ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), призначеної згідно із Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (місцезнаходження: 04053, Україна, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити з 25.01.2024 року перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), призначеної згідно із Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки, та з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (місцезнаходження: 04053, Україна, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу 4000 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (місцезнаходження: 04053, Україна, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Аканов