27 вересня 2024 рокуСправа №160/16191/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
21.06.2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії за віком виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.03.1991 по 28.02.1993 та з розрахунку коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи 1,23912;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 10.04.2024 перерахунок та виплату пенсії за віком виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.03.1991 по 28.02.1993 та з розрахунку коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи 1.23912.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що отримує пенсію за віком з 1993 року та її було призначено із розрахунку: коефіцієнт заробітку при призначенні пенсії складався із заробітної плати за період з 01.03.1991 по 28.02.1993 та на дату призначення пенсії складав 1,23912. Після призначення пенсії ОСОБА_1 продовжувала працювати на підставі чого були здійснені перерахунки пенсії виходячи із заробітної плати за період з 01.01.1988 по 31.12.1992, з 01.07.2000 по 30.06.2010 роки та коефіцієнт заробітку став складати 0,84715. У відповідь на звернення про повернення первинного коефіцієнту заробітку Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було надано відмову № 27743-18329/П-01/8-0400/24. Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи їх протиправними позивач звернулась з цим позовом до суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2024 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
27.09.2024 року за допомогою системи «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив проти позову. Відповідач проти позову заперечує в поновному обсязі, вказує, що розмір пенсії кожного пенсіонера визначається індивідуально, залежно від набутого стажу та отриманого заробітку, з якого сплачувались внески. Відповідно до матеріалів електронної пенсійної справи розмір пенсії ОСОБА_1 обчислено відповідно до ст. 27 і 28 Закону № 1058, виходячи із загального стажу зарахованого по 31.05.2022, що складає 55 років 03 місяці 22 дня та заробітної плати за період роботи з 01.07.2000 по 31.07.2015.
Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1% складає 0,55250.
Пенсію обчислено виходячи із заробітної плати за період з 01.01.1988 по 31.12.1992 та з урахуванням індивідуальних відомостей персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 30.06.2010. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становить 0,84715.
Також, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначає, що чинним законодавством не встановлено право позивача самостійно визначати коефіцієнт заробітної плати для призначення/перерахунку пенсії, оскільки це є виключними повноваженнями органу Пенсійного фонду України.
Зважаючи на викладене, відповідач позовні вимоги заперечує та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За змістом приписів п.3 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 з 1993 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком.
Відповідно до розрахунку № 1 по пенсійній справі № 146602 від 12.01.2005р. індивідуальний коефіцієнт для обчисленні ОСОБА_1 складав 1,23912.
10.04.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про проведення перерахунку та виплати пенсії за віком виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.03.1991 по 28.02.1993 роки та з розрахунку коефіцієнта заробітної плати ( доходу) застрахованої особи 1,23912.
06.05.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано лист № 27743-18329/П-01/8-0400/24, яким повідомлено про відсутність підстав для вчинення такого перерахунку.
Цим же листом повідомлено ОСОБА_1 , що її страховий стаж зарахований по 31.05.2022 складає 55 років 03 місяця 22 дня.
Коефіцієнт страхового стажу з урахування величини оцінки одного року страхового стажу 1% складає 0,55250.
Пенсію обчислено виходячи із заробітної плати за період з 01.01.1988 по 31.12.1992 та з урахуванням індивідуальних відомостей персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 30.06.2010.
Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становить 0,84715.
Не погоджуючись з такими діями Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та вважаючи їх протиправними, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.ст. 3, 19, 46 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058).
Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
При цьому, відповідно до статті 27 Закону №1058 розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.
Згідно ч.2 ст.40 Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
У разі відсутності на день призначення пенсії даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за попередній рік для визначенні середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяці попереднього року з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.
Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.
Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою: Зв = З + Зд, де: Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зд - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої частини третьої статті 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу), і яка визначається за формулою: Зд=Д/Тх-100%, де Д - сума доплати, здійснена відповідно до частини третьої статті 24 цього Закону; Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.
Судом встановлено, що позивачу у 1993 році призначено пенсію за віком, яку обчислено із врахуванням страхового стажу 55 років 03 місяці 22 дня із застосуванням індивідуального коефіцієнту для обчислення 1,23912.
Відповідно до ч.4 ст.42 Закону №1058-ІV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
ОСОБА_1 , як працюючому пенсіонеру, перераховано пенсію за віком виходячи із заробітної плати за період з 01.01.1988 по 31.12.1992 та з урахуванням індивідуальних відомостей персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 30.06.2010, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становить 0,84715.
Позивач вважає, що має право не лише на врахування до страхового стажу періодів роботи, а й виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.03.1991 по 28.02.1993, оскільки саме цей період є найбільш вигідним для обрахунку пенсії у такому разі застосовується показник індивідуального коефіцієнту заробітної плати (доходу) застрахованої особи 1,23912.
Суд вважає, що пенсіонеру, при здійсненні перерахунку пенсії на підставі наведених положень Закону №1058-ІV, надано право обирати заробітну плату (дохід), зокрема, той з якого була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 29.06.2022 у справі №160/1052/19 Верховним Судом розглядалось питання визначення коефіцієнта заробітної плати для перерахунку пенсії особі, яка після призначення пенсії продовжила працювати.
Верховний Суд зазначив, що чинне законодавства не наділяє орган Пенсійного фонду України правом самостійно змінювати періоди страхового стажу, за які взято заробітну плату для обчислення розміру пенсії при її призначенні або останньому перерахунку. Суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії з 13.10.2010 відповідач повинен був брати до уваги заробітну плату (коефіцієнт), з якої була призначена пенсія.
Суд на підставі ч.5 ст.242 КАС України враховує правовий висновок Верховного Суду та вважає, що при перерахунку пенсії працюючого пенсіонера ОСОБА_1 , із врахуванням до страхового його стажу періодів роботи, підлягає застосуванню найбільш вигідний показник індивідуального коефіцієнту заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Позивач, реалізуючи своє право на обрання заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія, просить обчислювати пенсію виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.03.1991 по 28.02.1993 та з розрахунку коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи 1,23912.
Отже, з урахуванням вищевикладеного та висновків, викладених у постанові Верховного Суду, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії за віком виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.03.1991 по 28.02.1993 та з розрахунку коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи 1,23912..
У відзиві на позов представник ГУ ПФУ зазначав, що судом не може прийматися рішення про зобов'язання Головного управління перерахувати позивачу пенсію, оскільки це є втручанням в дискреційні повноваження ГУ ПФУ.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
За встановлених обставин у пенсійного органу відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є здійснення перерахунку пенсії за обраною пенсіонером заробітною платою (доходу), врахованою при обчисленні пенсії.
Отже суд дійшов висновку про наявність підстав для захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог шляхом зобов'язання відповідача здійснити позивачу з 10.04.2024 (дати звернення) перерахунок та виплату пенсії за віком виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.03.1991 по 28.02.1993 та з розрахунку коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи 1,23912.
Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
За таких обставин суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-74, 77, 241-246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії за віком виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.03.1991 по 28.02.1993 та з розрахунку коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи 1,23912.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 10.04.2024 перерахунок та виплату пенсії за віком виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.03.1991 по 28.02.1993 та з розрахунку коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи 1.23912.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук