30 вересня 2024 рокуСправа №160/6171/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Горбалінського В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування наказу,-
06.03.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ;
- скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №233к від 07.02.2024 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських УОАЗОР ГУНП» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області видалити відомості про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 з його особової справи та інших внутрішніх обліків.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що в порушення вимог п.4 розділу ІІ Порядку №893 відповідачем в наказі про призначення службового розслідування не зазначено прізвища, ім'я, по батькові, посади поліцейських, стосовно яких було проведено службове розслідування. Крім цього позивач зазначив, що позивач в 2023 році був лише на одному етапі проведення підсумкової перевірки рівня службової підготовленості за 2023 навчальний рік, однак на ньому позивач не отримував незадовільних оцінок. Крім цього позивач зауважив, що під час проведення службового розслідування він виявив бажання надавати пояснення, користуючись правовою допомогою адвоката, про що у п'ятницю 12.01.2024 року письмово повідомив членів дисциплінарної комісії. В свою чергу позивача в понеділок 15.01.2024 року, повторно було викликано для надання пояснень, а лише 23.01.2024 року позивачем було укладено договір про надання правової допомоги. Підсумовуючи позивач наголошує, що отримання незадовільної оцінки за результатами перевірки рівня службової підготовленості за 2023 навчальний рік не відповідає жодному з наведених критеріїв для призначення службового розслідування. На підставі зазначеного позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
18.03.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
04.04.2024 року Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.
В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача слугував висновок службового розслідування за фактом отримання незадовільної оцінки позивачем. Також відповідач зазначив, що позивачу було запропоновано надати пояснення, однак на бланку пояснень було зазначено, що при наданні пояснень позивач бажає користуватися правовою допомогою адвоката. При цьому позивачу було вдруге запропоновано надати пояснення, однак позивач забрав бланк пояснень та покинув приміщення, про що було складено відповідний акт. Внаслідок вказаних обставин було прийнято оскаржуваний наказ. Відповідач наголошує, що поняття «службова дисципліна» включає у себе не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а і обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства та присяги. На підставі зазначеного відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
05.04.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотання представника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про залишення без розгляду позовної заяви відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано позивачу надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, вказавши підстави для поновлення строку.
10.04.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відповіддю на відзив, в якій позивач підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві.
29.04.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку відмовлено.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування наказу - залишено без розгляду.
26.06.2024 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі №160/6171/24 скасовано.
Справу №160/6171/24 направлено для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
19.08.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийняо до розгляду адміністративну справу №160/6171/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування наказу.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Відповідно до витягу з відомостей №20/15-1343дск результатів перевірки рівня службової підготовленості поліцейських УОАЗОР ГУНП ГУНП в Дніпропетровській області за 2023 навчальний рік (ІІ етап) ОСОБА_1 отримав загальну оцінку зі службової підготовки - 2.
04.01.2024 року Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області прийнято наказ №30 про організацію проведення службового розслідування, відповідно до якого призначено службове розслідування у формі письмового провадження за фактом отримання незадовільних оцінок окремими поліцейськими УОАЗОР ГУНП за результатами двох етапів підсумкової перевірки рівня службової підготовленості за 2023 навчальний рік.
В поясненнях від 12.01.2024 року ОСОБА_1 зазначено, що при наданні пояснень він бажає користуватися правовою допомогою адвоката.
16.01.2024 року Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області складено акт про ненадання пояснення, з якого вбачається, що 15.01.2024 року ОСОБА_1 запропоновано прийти у зручний час для надання пояснення. Також з вказаного акту вбачається, що 16.01.2024 року ОСОБА_1 запропоновано написати пояснення, однак ОСОБА_1 виявив бажання поспілкуватися з керівництвом УОАЗОР ГУНП. Крім цього з вказаного акту вбачається, що ОСОБА_1 повторно виявив бажання при наданні пояснень користуватися правовою допомогою адвоката, забрав бланк пояснення та покинув приміщення адмінбудівлі.
17.01.2024 року за результатом службового розслідування Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області складено висновок про результати службового розслідування за фактом отримання незадовільних оцінок окремими поліцейськими УОАЗОР ГУНП за результатами двох етапів підсумкової перевірки рівня службової підготовленості за 2023 навчальний рік, відповідно до якого за порушення службової дисципліни, недотримання вимог пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 9 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 7 розділу ІП Положення про організацію службової підготовки працівників Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 26.01.2018 року №50 (із змінами, внесеними наказами МВС України від 21.01.2020 року №51 та від 05.07.2022 року №412), що виразилося у невжитті належних заходів щодо оволодіння теоретичними та практичними навичками з тактичної підготовки і призвело до отримання загальної оцінки «незадовільно» зі службової підготовки за результатами двох етапів підсумкової перевірки рівня службової підготовленості за 2023 навчальний рік, запропоновано застосувати до старшого інспектора ситуаційного відділу Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1 , (0047674), дисциплінарне стягнення у виді зауваження.
07.02.2024 року Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області прийнято наказ №233к, відповідно до якого за порушення службової дисципліни, недотримання вимог пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 9 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 7 розділу ІІІ Положення про організацію службової підготовки працівників Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 26.01.2018 року №50 (із змінами, внесеними наказами МВС України від 21.01.2020 року №51 та від 05.07.2022 року №412), що виразилося у невжитті належних заходів щодо оволодіння теоретичними та практичними навичками з тактичної підготовки і призвело до отримання загальної оцінки «незадовільно» зі службової підготовки за результатами двох етапів підсумкової перевірки рівня службової підготовленості за 2023 навчальний рік, застосовано до старшого інспектора ситуаційного відділу Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1 , (0047674), дисциплінарне стягнення у виді зауваження.
Не погоджуючись із вказаними наказам, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до ст.1, 2, 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 року №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського:
1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки;
3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;
4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;
5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;
6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;
7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;
8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;
9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;
10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;
11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;
12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;
13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;
14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Згідно ч.1, 2, 3 ст.13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:
1) зауваження;
2) догана;
3) сувора догана;
4) попередження про неповну службову відповідність;
5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;
6) звільнення з посади;
7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до ч.1-4 ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Згідно п.1, 2 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ №893 від 07.11.2018 року, (далі по тексту - Порядок №893 в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про:
внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення;
повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку;
надходження подання спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або припису Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому міститься вимога щодо проведення службового розслідування з метою виявлення причин та умов, за яких стало можливим учинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону України «Про запобігання корупції»;
ознаки дисциплінарного проступку, що призвів до загибелі або поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського під час виконання ним службових повноважень;
недотримання підстав та порядку застосування або використання вогнепальної зброї, спеціальних засобів або заходів фізичного впливу;
недотримання норм кримінального процесуального законодавства України під час проведення досудового розслідування;
втрату поліцейським службового посвідчення та спеціального нагрудного знака (жетона), табельної, добровільно зданої чи вилученої зброї або боєприпасів, нагородної зброї, якщо вона зберігалася в територіальному органі поліції чи його територіальному (відокремленому) підрозділі, а також закладі, установі Національної поліції України, що належать до її управління (далі - органі (підрозділ, заклад, установа) поліції), а також втрату спеціальних засобів поліцейським чи відсутність їх в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, матеріалів досудового розслідування, справ оперативного обліку та справ про адміністративні правопорушення, речових доказів, а також тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження;
розголошення конфіденційної, таємної, службової або іншої інформації, яка містить таємницю, що охороняється законом;
порушення законодавства України у сфері фінансово-господарської діяльності органів поліції, а також установ, які належать до сфери управління Національної поліції України, виявлені під час ревізій або перевірок, внутрішніх аудитів;
перебування поліцейського на роботі (службі) у стані алкогольного сп'яніння або стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
приховування від обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні та адміністративні правопорушення, які були відомі поліцейському, але не отримали реєстраційного номера або не були зафіксовані ним у встановленому законодавством України порядку;
здійснення поліцейським дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовною або іншими ознаками в будь-якій формі, а також сексуальних домагань.
Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Отже з огляду на положення Дисциплінарного статуту та Порядку №893 службове розслідування призначається, в тому числі, за безпосереднім фактом виявлення ознак дисциплінарного проступку посадовою особою поліції, та за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Отже доводи позивача, що пунктом 2 Порядку №893 наведено виключні підстави для призначення службового розслідування є необґрунтованими та не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного наказу.
В свою чергу суд звертає увагу, що дисциплінарним проступком вважається, зокрема, невиконання чи неналежне виконання обов'язків поліцейського.
При цьому суд звертає увагу, що поліцейський зобов'язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського та професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Водночас службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень.
Відповідно до п.1, 3, 5 розділу І Положення про організацію службової підготовки працівників Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №50 від 26.01.2018 року, (далі по тексту - Положення №50) положення про організацію службової підготовки працівників Національної поліції України визначає порядок планування, проведення та обліку занять, здійснення контролю знань, умінь та навичок осіб молодшого, середнього та вищого складу Національної поліції України (далі - поліцейські).
Службова підготовка - система заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням специфіки та профілю його службової діяльності.
Основними завданнями службової підготовки є:
підвищення рівня знань, умінь, навичок та професійних якостей поліцейських з метою забезпечення їх здатності до виконання завдань з охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічного (громадського) порядку та безпеки;
вивчення нормативно-правових актів, які регламентують діяльність Національної поліції України;
удосконалення керівним складом органів (підрозділів) поліції, закладів, установ поліції навичок управління поліцейськими.
Відповідно до п.7 розділу ІІІ Положення №50 особовий склад навчальної групи чисельністю 25-30 осіб (до 40 осіб, як виняток) формується з урахуванням специфіки службової діяльності поліцейських.
Особовий склад навчальної групи зобов'язаний:
перебувати на заняттях зі службової підготовки в однострої відповідно до тематики;
оволодівати теоретичними знаннями і практичними навичками, необхідними для виконання службових завдань;
підтримувати достатній рівень загальної фізичної підготовленості (згідно із визначеними критеріями);
підвищувати свій культурний рівень, удосконалювати та нести особисту відповідальність за власну підготовленість;
дбайливо ставитися до обладнання, засобів навчання та інвентарю, що використовуються в навчальному процесі;
виявляти повагу до учасників навчального процесу;
фіксувати інформацію, пов'язану з державною таємницею, у зошиті, зареєстрованому в установленому порядку в підрозділі поліції, що реалізує державну політику у сфері державної таємниці, захисту інформації з обмеженим доступом, контролю за її збереженням;
самостійно опановувати розміщену на Освітньому порталі навчальну тематику за видами службової підготовки та щомісячно проходити тестування в ньому для визначення власного рівня службової підготовленості;
дотримуватися правил охорони праці та заходів безпеки під час навчання;
відвідувати заняття, що проводяться відповідно до розкладу занять, а також додаткові заняття зі службової підготовки.
Згідно п.10 розділу ХІ Положення №50 оцінювання рівня службової підготовленості поліцейського, органу (підрозділу) поліції, закладу, установи поліції здійснюється за наступною шкалою, де: 5 - це «відмінно», 4 - це «добре», 3 - це «задовільно», 2 - це «незадовільно».
Суд зазначає, що службова підготовка це система заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням специфіки та профілю його службової діяльності.
В свою чергу за результатом перевірки рівня службової підготовленості поліцейських УОАЗОР ГУНП ГУНП в Дніпропетровській області за 2023 навчальний рік (ІІ етап) ОСОБА_1 отримав загальну оцінку зі службової підготовки - 2.
Отже за фактом проведеної службової перевірки позивача відповідачем було встановлено наявність дисциплінарного проступку позивача, який полягав у неналежному виконання обов'язків поліцейського, а саме: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського та професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Таким чином суд доходить висновку про наявність підстав для призначення службового розслідування.
Крім цього суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Суд зазначає, що доводи позивача, що він не отримував незадовільних оцінок за результатами підсумкової перевірки є необґрунтованими, оскільки відповідно до витягу з відомостей №20/15-1343дск результатів перевірки рівня службової підготовленості поліцейських УОАЗОР ГУНП ГУНП в Дніпропетровській області за 2023 навчальний рік (ІІ етап) ОСОБА_1 отримав загальну оцінку зі службової підготовки - 2, що згідно п.10 розділу ХІ Положення №50 є незадовільною оцінкою.
Щодо доводів позивача, що він не приймав участі у І етапі перевірки, суд зазначає, що вказані обставини не впливають на суть спору, оскільки позивач приймав участь у ІІ етапі перевірки, як поліцейський, який не складав заліки на І етапі перевірки.
Щодо доводів позивача, що в наказі про призначення службового розслідування відсутнє ПІБ та посада позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Згідно п.4 розділу ІІ Порядку №893 у наказі про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії визначаються голова та члени дисциплінарної комісії, зазначаються підстава та форма проведення службового розслідування, а також прізвище, ім'я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься (у разі якщо на час призначення службового розслідування це відомо).
Суд зазначає, що дійсно в наказі про призначення службового розслідування відсутнє прізвище, ім'я, по батькові та посада позивача.
Однак, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу.
Означеної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 31.10.2019 року по справі №826/9858/18.
При цьому, суд наголошує на необхідності дотримання встановленої законом процедури прийняття відповідного акту, проте, звертає увагу, що саме по собі порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що таке порушення вплинуло або могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Проаналізувавши вищевикладене, суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності через незазначення в наказі про призначення службового розслідування ПІБ та посади позивача.
В свою чергу суд зауважує, що незазначення даних відомостей в наказі про призначення службового розслідування, який не оскаржується позивачем, не впливає на суть виявленого порушення за результатом проведеного службового розслідування.
Таким чином вказані доводи позивача не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного наказу.
Щодо доводів позивача, що йому відмовлено в праві на захист під час проведення службового розслідування та позивач не відмовлявся від надання пояснень, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1-3, 12 ст.18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:
1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються;
2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи;
3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами;
4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування;
5) користуватися правничою допомогою.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.
Представником поліцейського може бути адвокат, повноваження якого підтверджені копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордером та копією договору із представником. Представник користується правами поліцейського, щодо якого проводиться службове розслідування, крім прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо поліцейським і не може бути доручена представнику, а також користується правами з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами, з моменту надання дисциплінарній комісії підтвердних документів.
Суд зазначає, що позивачу двічі пропонувалось надати пояснення. При цьому перший раз позивач в бланку пояснень зазначив, що при наданні пояснень він бажав користуватися правовою допомогою адвоката. Однак при повторному наданні пояснень позивач не скористався правовою допомогою адвоката та не надав відповідних пояснень, про що складено відповідний акт.
Отже в даному випадку суд не вбачає обмеження позивача в праві на захист під час проведення службового розслідування.
Відповідно до п.17 розділу V Порядку №893 факт відмови поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб від надання пояснень фіксується шляхом складення акта про відмову надати пояснення.
В акті про відмову надати пояснення зазначаються відомості про дату, час і місце його складання, про роз'яснення поліцейському, стосовно якого призначено службове розслідування, або іншим особам, яким було запропоновано надати пояснення та які відмовилися це зробити, їхніх прав, а також їхні прізвища, власні імена та по батькові (за наявності). Крім того, зазначаються посади, звання, прізвища, власні імена, по батькові (за наявності) осіб, які склали акт, а також (у разі повідомлення) причини такої відмови. Акт про відмову надати пояснення підписують член дисциплінарної комісії, якому поліцейський відмовився надати пояснення, та інші особи, присутні під час відмови.
Акт про відмову надати пояснення реєструється в службі діловодства (канцелярії) органу (підрозділу, закладу, установи) поліції, ЗВО, в якому утворена дисциплінарна комісія, та долучається до матеріалів службового розслідування.
Суд зазначає, що доводи позивача, що акт про ненадання пояснень не відповідає п.17 розділу V Порядку №893 не відповідають дійсності, оскільки фактично такий акт містить відомості, які містять у вказаному пункті.
При цьому суд повторно звертає увагу позивача, що окремі недоліки оформлення акту про ненадання пояснення не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного наказу.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного наказу та визнання протиправних дій щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Оскільки не підлягають задоволенню основні позовні вимоги, не підлягає задоволенню похідна позовна вимога щодо зобов'язання відповідача видалити відомості про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 з його особової справи та інших внутрішніх обліків.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування наказу.
Керуючись ст.2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування наказу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський