30 вересня 2024 року ЛуцькСправа № 140/9316/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення в частині, та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі- ГУ ПФУ України в Запорізькій області) про визнання протиправним рішення від 26 серпня 2024 року №032850001617 в частині призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 56 відсотків суддівської винагороди судді; зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 94 відсотки суддівської винагороди з 07 серпня 2024 року, зарахувавши до стажу судді: стаж роботи на посаді судді - 23 роки 2 місяці 5 днів, період проходження строкової військової служби з 20 листопада 1977 року до 14 грудня 1979 року (2 роки 24 дні), половину строку навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 1 вересня 1982 року до 29 червня 1986 року (1 рік 10 місяців 29 днів), період роботи в органах прокуратури - 13 років 1 місяць 2 дні, стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді (стажист помічника прокурора Любомльського району Волинської області та стажист Горохівського районного суду Волинської області) - 1 рік 9 місяців 27 днів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Указом Президента України від 16 травня 2001 року №311/2001, ОСОБА_1 , було призначено на посаду судді Горохівського районного суду Волинської області, Постановою Верховної Ради України від 05 жовтня 2005 року №210-V його було обрано безстроково на посаду судді того ж районного суду.
Постановою Верховної Ради України від 22 травня 2008 року №301-VІ позивача було обрано безстроково на посаду судді Волинського окружного адміністративного суду.
06 серпня 2024 року рішенням №2391/0/15-24 Вища рада правосуддя звільнила ОСОБА_1 у відставку.
Станом на 06 серпня 2024 року розмір суддівської винагороди ОСОБА_1 становив 124858,80 грн.
16 серпня 2024 року позивач звернувся у сервісний центр (місто Горохів) Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення довічного щомісячного грошового утримання судді.
Рішенням ГУ ПФУ України в Запорізькій області від 26 серпня 2024 року №032850001617 ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 56 відсотків суддівської винагороди, починаючи з 07 серпня 2024 року з огляду на стаж судді у 23 роки 1 місяць 1 день.
Рішення в частині визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 56 відсотків суддівської винагороди позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню з таких підстав.
Пенсійним органом при визначенні відсотку від суддівської винагороди при призначенні щомісячного довічного грошового утримання протиправно не зараховано до стажу як судді часу роботи на посаді судді, строкової військової служби, половини строку навчання у вищому навчальному закладі, час служби в органах прокуратури, часу роботи стажистом в органах прокуратури та суді.
Відтак, з урахуванням приписів частини третьої статті 142 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) щомісячне довічне грошове утримання позивачу як судді у відставці має виплачуватись в розмірі 94 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді: 50 відсотків як базовий рівень та 44 відсотки за 22 повних років понад базових 20 років стажу на посаді судді.
З урахуванням наведеного просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач у відзиві на позов його вимоги заперечив та у задоволенні позову просив відмовити (а.с.52-53). В обґрунтування цієї позиції вказав, що ГУ ПФУ України в Запорізькій області, за принципом екстериторіальності, позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 56 відсотків (50 відсотків за 20 років роботи та 2 відсотки за кожен повний рік роботи понад 20 років) суддівської винагороди, починаючи з 07 серпня 2024 року з розрахунку стажу судді у 23 роки 01 місяць 01 день. Покликаючись на статтю 137 Закону №1402-VIII, зауважив, що зарахування до стажу роботи на посаді судді для обчислення (розрахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання у вищому навчальному закладі, роботи в органах прокуратури, стажиста помічника прокурора, стажиста районного суду чинним законодавством не передбачено.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Указом Президента України від 16 травня 2001 року №311/2001, ОСОБА_1 було призначено на посаду судді Горохівського районного суду Волинської області (а.с.29), Постановою Верховної Ради України від 05 жовтня 2005 року №210-V його було обрано безстроково на посаду судді того ж районного суду (а.с.14).
Постановою Верховної Ради України від 22 травня 2008 року №301-VІ позивача було обрано безстроково на посаду судді Волинського окружного адміністративного суду (а.с.15-16).
06 серпня 2024 року рішенням №2391/0/15-24 Вища рада правосуддя звільнила ОСОБА_1 у відставку (а.с. 17-19).
Зі змісту цього рішення вбачається, що стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді станом на дату ухвалення Вищою радою правосуддя рішення становить 42 роки 27 днів. Також згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 06 серпня 2024 року №2391/0/15-24 з посиланням на частину другу статті 137 Закону №1402-VIII (у редакції, яка діє з 05 серпня 2018 року), абзац четвертий пункту 34 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, частину першу статті 7, частину четверту статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ “Про статус суддів» (далі - Закон №2862-ХІІ), абзац другий статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/1995 “Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», до стажу позивача, що дає право для звільнення у відставку, зараховано стаж роботи на посаді судді (23 роки 02 місяців 05 днів); період проходження строкової військової служби з 20 листопада 1977 року до 14 грудня 1979 року (2 роки 24 дні); половину строку навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 1 вересня 1982 року до 29 червня 1986 року (1 рік 10 місяців 29 днів); період роботи в органах прокуратури - 13 років 1 місяць 2 дні; стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді (стажист помічника прокурора Любомльського району Волинської області та стажист Горохівського районного суду Волинської області - 1 рік 9 місяців 27 днів.
Відтак загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 (станом на дату ухвалення Вищою радою правосуддя рішення), що дає йому право на відставку, становить 42 роки 27 днів.
Станом на 06 серпня 2024 року розмір суддівської винагороди ОСОБА_1 становив 124858,80 грн (а.с.8).
16 серпня 2024 року позивач звернувся у сервісний центр (місто Горохів) Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення довічного щомісячного грошового утримання судді (а.с.43).
Рішенням ГУ ПФУ України в Запорізькій області від 26 серпня 2024 року №032850001617 ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 56 відсотків суддівської винагороди, починаючи з 07 серпня 2024 року з огляду на стаж судді у 23 роки 1 місяць 1 день (а.с.20).
Позивач вважає, що пенсійним органом при визначенні відсотку від суддівської винагороди при призначенні щомісячного довічного грошового утримання протиправно не зараховано до стажу як судді часу роботи на посаді судді, строкової військової служби, половини строку навчання у вищому навчальному закладі, час служби в органах прокуратури, часу роботи стажистом в органах прокуратури та суді, а тому звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно із частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України від 02 червня 2016 року №1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів» (Закон №1402-VIII).
Пунктом 2 розділу XII “Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07 липня 2010 року №2453-VI “Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №2453-VI), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Згідно з частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшуєтеся на два відсотки грошового утримання судді.
Пунктом 25 розділу XII “Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII зі змінами.
Відповідно до абзацу 4 пункту 34 Розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Таким чином, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді.
Відповідно до частини першої статті 120 Закону №2453-VI суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із приписами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону №2453-VI (в чинній до 28 березня 2015 року редакції) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 №2862-ХІІ “Про статус суддів» (далі по тексту - Закон №2862-ХІІ), на підставі якого ОСОБА_1 був вперше призначений на посаду судді.
Згідно із частиною першою статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом 2 частини четвертої цієї статті Закону №2862-ХІІ передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах судців і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
В період дії положень статті 43 Закону №2862-ХІІ правове регулювання поняття стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, було додатково врегульовано і іншими нормативно-правовими актами.
Зокрема, за змістом статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року за №584/95 “Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (втратила чинність 20 березня 2008 року), чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року-№865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Аналіз наведеного законодавства в його хронологічному та змістовному виражені дає достатні підстави вважати, що до стажу, який дає ОСОБА_1 право на отримання довічного грошового утримання судді, належить зарахувати не тільки стаж безпосередньо перебування на посаді судді (23 роки 2 місяці 5 днів, тоді як пенсійним органом помилково визначено стаж судді у 23 роки 1 місяць 1 день), а й час проходження строкової військової служби, половину строку навчання в Харківському юридичному інституті, час роботи в органах прокуратури та стажистом в органах прокуратури та суді.
ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 20 листопада 1977 року до 14 грудня 1979 року (а.с. 30-32). З 01 вересня 1982 року до 29 червня 1986 року навчався за денною формою в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського (.с.33).
Отже до стажу роботи ОСОБА_1 , який дає йому право на звільнення у відставку підлягає зарахуванню половина строку навчання, що становить 1 рік 10 місяців 29 днів та період проходження строкової військової служби 02 роки 24 дні.
Частиною другою статті 137 Закону №1402-VІІІ (у редакції, яка діє з 05 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв'язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VІІІ дає підстави для висновку що з набранням чинності Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про статус суддів та судоустрій» у зв'язку з прийняттям Закону України “Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону №1402-VІІІ, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Саме такий правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі №9901/805/18.
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону №1402-VІІІ (у редакції, яка діє з 05 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стад (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права на призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зарахувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України “Про статус суддів», яка була чинною на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді, суддею міг бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту та стаж роботи у галузі права не менше як три роки.
Згідно з копією трудової книжки (а.с. 23-28) після здобуття повної вищої освіти до призначення на посаду судді ОСОБА_1 з 30 червня 1986 року по 28 червня 1987 року працював стажистом помічника прокурора прокуратури Любомльського району Волинської області (11 місяців 28 днів) та з 02 серпня 2000 року по 31 травня 2001 року стажистом Горохівського районного суду Волинської області (9 місяців 29 днів).
Статтею 56 Закону України від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ “Про прокуратуру» визначено, що під поняттям “прокурор» слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.
Отже з огляду на положення зазначеної норми Закону №1789-ХІІ та абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону №2862-ХІІ до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж роботи ОСОБА_1 на посадах стажиста помічника прокурора Любомльського району Волинської області та стажиста Горохівського районного суду Волинської області, який становить 1 рік 9 місяців 27 днів.
Відповідно до записів трудової книжки з 29 червня 1987 року до 1 серпня 2000 року позивач обіймав посади помічника прокурора Любомльського району Волинської області, помічника прокурора, старшого помічника прокурора Горохівського району Волинської області (13 років 1 місяць 2 дні).
Отже, загальний строк стажу судді, який органу Пенсійного фонду України належало брати до уваги під час розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення щомісячного довічного гpoшового утримання, становить 42 роки 0 місяців 27 днів, а саме:
стаж роботи на посаді судді - 23 роки 2 місяці 5 днів;
період проходження строкової військової служби з 20 листопада 1977 року до 14 грудня 1979 року (2 роки 24 дні);
половину строку навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 1 вересня 1982 року до 29 червня 1986 року (1 рік 10 місяців 29 днів);
період роботи в органах прокуратури - 13 років 1 місяць 2 дні;
стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді (стажист помічника прокурора Любомльського району Волинської області та стажист Горохівського районного суду Волинської області - 1 рік 9 місяців 27 днів.
Із цього переліку екстериторіальний орган Пенсійного фонду України зарахував лише стаж на посаді судді, при обрахунку допустив помилку, замість роботи на посаді судді 23 роки 2 місяці 5 днів, вказав 23 роки 1 місяць 1 день та протиправно не зарахував до стажу судді решту часу перебування на відповідних посадах в органах прокуратури, навчання, військовій службі, стажування, як це передбачено вищенаведеним законодавством.
Таким чином, з урахуванням приписів частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання ОСОБА_1 як судді у відставці має виплачуватись в розмірі 94 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді: 50 відсотків як базовий рівень та 44 відсотків за 22 повних років понад базових 20 років стажу на посаді судді.
Водночас законність виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження граничним розміром підтверджена рішенням Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016.
Такі висновки відповідають сталим правовим позиціям Верховного Суду, зокрема, викладеним в постанові Касаційного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року у справі № 380/10696/21.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
У мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011 Конституційний Суд України вказав на неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №З-рп/2013 зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосудця неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосудця.
Відповідно до абзацу 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктами 1, 2 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Пунктом 7 того ж Положення встановлено, що свої повноваження фонд здійснює безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до інформації Головного управління Пенсійного фонду у Волинській області рішення про призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання прийнято ГУ ПФУ в Запорізькій області.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого ним рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, меж позовних вимог, позов належить задовольнити у спосіб шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 26 серпня 2024 року №032850001617 в частині призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 56 відсотків суддівської винагороди судді; зобов'язати ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 94 відсотків суддівської винагороди з 07 серпня 2024 року, зарахувавши до стажу судді:
стаж роботи на посаді судді - 23 роки 2 місяці 5 днів;
період проходження строкової військової служби з 20 листопада 1977 року до 14 грудня 1979 року (2 роки 24 дні);
половину строку навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 1 вересня 1982 року до 29 червня 1986 року (1 рік 10 місяців 29 днів);
період роботи в органах прокуратури - 13 років 1 місяць 2 дні;
стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді (стажист помічника прокурора Любомльського району Волинської області та стажист Горохівського районного суду Волинської області - 1 рік 9 місяців 27 днів.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань вказаного відповідача судовий збір, сплачений в розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 263, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, місто Запоріжжя, проспект Соборний, 158-Б ідентифікаційний код юридичної особи 204900112) про визнання протиправним та скасування рішення в частині, та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 26 серпня 2024 року №032850001617 в частині призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 56 відсотків суддівської винагороди судді.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 94 відсотків суддівської винагороди з 07 серпня 2024 року, зарахувавши до стажу судді: стаж роботи на посаді судді - 23 роки 2 місяці 5 днів; період проходження строкової військової служби з 20 листопада 1977 року до 14 грудня 1979 року (2 роки 24 дні); половину строку навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 1 вересня 1982 року до 29 червня 1986 року (1 рік 10 місяців 29 днів); період роботи в органах прокуратури - 13 років 1 місяць 2 дні; стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді (стажист помічника прокурора Любомльського району Волинської області та стажист Горохівського районного суду Волинської області - 1 рік 9 місяців 27 днів.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області судові витрати у сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В. Л. Шепелюк