Унікальний номер справи 363/3089/24
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/14674/2024
Головуючий у суді першої інстанції О.Д. Рудюк
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
30 вересня 2024 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
учасники справи:
заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні
мережі України»
боржник ОСОБА_1
розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», подану представником Пазюрою Оленою Олександрівною, на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 01 липня 2024 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги розподілу газу, боржник ОСОБА_1 ,
У червні 2024 року ТОВ «Газорозподільні мережі України» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги розподілу природного газу.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 01 липня 2024 року відмовлено у видачі судового наказу за заявою ТОВ «Газорозподільні мережі України» про стягнення заборгованості за послуги розподілу природного газу з ОСОБА_1 .
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що норми Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопотачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», а також взявши до уваги те, що на момент звернення ТОВ «Газорозподільні мережі України» до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги розподілу природного газу на території України введено військовий стан, суд прийшов до висновку про відмову у видачі судового наказу, оскільки існує спір по розміру заборгованості.
У поданій апеляційній скарзі ТОВ «Газорозподільні мережі України», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Скаржник зазначає, що в обгрунтування заяви про видачу судового наказу та до її матеріалів заявником окрім іншого надано копію 1,2,3,4 сторінки статуту ТОВ «Газорозподільні мережі України» та копію Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Також надано довідку про фінансовий стан споживача за послуги розподілу природного газу Київською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України», в якому відображені дані, про, зокрема, річну замовлену потужність 4484,72 м. куб., фактичне споживання природного газу із 01.09.2023 по 31.05.2024, метод розрахунку по лічильнику, номер лічильника 101678, опалювальна площа 129,70 м.кв., таариф 1,77 грн./м. куб., обсяг спожитого природного газу з 01.09.2023 по 31.05.2024 який становить 3650,28 куб. м. Величину місячного обсягу річної замовленої потужності - 373,72 куб. м. Тариф на послуги з розподілу природного газу, обсяги спожитого природного газу та сума заборгованості. Надана довідка КОф/100.5.1-Сз-136-24 від 13.06.2024 із зазанченням показників личильника газу у сторону збільшення, так станом на 01.09.2023 показник становив 24493 м.куб. та на 30.04.2024 становив 28215 м.куб. Також заявником додано інформацію про оплату послуг з розподілу природноо газу згідно якої споживачем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 здійснено оплату 19.10.2023, 21.10.2023, 08.05.2024 на загальну суму 2095,74 грн. та копію типового договору розподілу природного газу.
На думку апелянта, заявником до суду першої інстанції наданий беззаперечний доказ отримання боржником житлово-комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1 .
Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що при вирішенні питання про видачу судового наказу суд не дає оцінку обгрунтованості пред'явленій стягувачем вимоги, оскільки на час видачі судового наказу суду невідомо про наявність спору між сторонами. Окрім того, на момент подання заяви про видачу судовго наказу у даній справі підставу, коли із заяви і поданих документів вбачається спір про право, виключено, а розділ 11 ЦПК України «Наказне провадження» діє у новій редакції.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
У відповідності до вимог п. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Суд перевірив доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду, та дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатом розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Таким чином, наказне провадження - це спрощений вид цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються справи про стягнення з боржника грошових коштів і витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. Спрощена правова процедура по видачі судового наказу обумовлена правовою природою вимог, що підлягають захисту шляхом видачі судового наказу.
Відповідно до частини 3 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Згідно з частиною 3 статті 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються: документ, що підтверджує сплату судового збору; документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу наведено у статті 165 ЦПК України.
Так, згідно з частиною 1 статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбачені частиною 1 статті 186 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини 1 цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності.
Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив із того, що з поданої заяви і доданих до неї документів вбачається спір і послався на пункт 8 частини 1 статті 165 ЦПК України, що передбачає відмову у видачі судового нпказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
У даному випадку суд вказав дві взаємовиключні обставини, які абсолютно не обґрунтовані і застосуванню не підлягають, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що така підстава для відмови у видачі судового наказу, як наявність спору про право, у чинній редакції ЦПК України відсутня.
Крім того, згідно пункту 7 частини 1 статті 168 ЦПК України під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті, про що зазначається у судовому наказі.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу на підставі пункту 8 частини 1 статті 165 ЦПК України, ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», подану представником Пазюрою Оленою Олександрівною, задовольнити.
Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 01 липня 2024 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна