вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи 761/18073/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/13133/2024Головуючий у суді першої інстанції - Волошин В.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
26 вересня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
секретар Ламбуцька Т.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Бордуновою Надією Олександрівною, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 травня 2024 року про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Державної податкової служби України у м. Києві, про встановлення факту родинних відносин,
У травні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Бордунову Н.О. звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з заявою, в якій просив: встановити факт родинних відносин, що заявник є онуком ОСОБА_2 ; встановити факт родинних відносин, що заявник є онуком ОСОБА_3 .
Метою вказаної заяви є намір заявника оформити спадщину, яка оподатковується за нульовою ставкою.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.05.2024 відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин (а.с. 8-10).
В апеляційній скарзі заявник, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
При цьому, в обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що існуючі правовідносини не мають спору про право, так як спадкування здійснюється за заповітом, заявник завчасно звернувся, інших спадкоємців не має, існує лише необхідність звільнення від оподаткування, у зв'язку з тим, що відсутній примірник свідоцтва про народження матері (а.с. 13-15).
Заявник у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістив.
Заінтересована особа у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, від представника заявника надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою приватного нотаріуса КМНО Пшенишнюк О.А. від 14.05.2024 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки ОСОБА_1 не підтвердив факту родинних стосунків із померлим ОСОБА_2 (дідусь) для оподаткування спадкового майна за нульовою ставкою.
При цьому, ані відомостей про інших осіб, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , ані інформації про спір щодо спадкового майна, матеріали справи не містять.
Натомість, як зазначено у вищезазначеній постанові, відповідно до матеріалів справи спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_1 .
Так, згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Як роз'яснено у п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», розгляд в порядку окремого провадження справи про встановлення факту можливий, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
При цьому, у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що з наданої до суду заяви вбачається наявність спору про право, а саме виникнення у заявника права оформлення спадщини, яка оподатковується за нульовою ставкою, а отже права на спадкування в порядку ст. 1266 ЦК України, а тому дане питання повинно вирішуватися в порядку позовного провадження.
Однак, зазначаючи, що із заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право, суд першої інстанції не навів обґрунтування свого висновку щодо наявності спору про право, не зазначив між якими особами виник спір, обмежившись лише передчасним висновком про ймовірність виникнення такого спору.
Натомість, процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року (справа №640/10329/16).
За вказаних обставин, а також враховуючи те, що заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, подано заявником до суду в порядку окремого провадження саме з метою захисту своїх прав та інтересів при вирішенні питання щодо оформлення спадщини в нотаріальній конторі, а не для вирішення спору про право на спадщину, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції зробив передчасний та помилковий висновок про відмову у відкритті провадження у справі що, як наслідок, призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та доступу до суду.
При цьому, також слід наголосити, що згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний провести підготовчі дії, зокрема, з'ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.
Залежно від мети встановлення фактів заінтересованими особами в цих справах можуть бути, наприклад, відділи соціального захисту населення - у справах про встановлення факту перебування на утриманні особи, яка померла, для призначення пенсії заявникові; інші спадкоємці - у справах про встановлення факту прийняття спадщини; органи внутрішніх справ - у справах про встановлення факту родинних відносин для вирішення питання про належність до громадянства України; органи страхування - у справах про встановлення факту належності страхового свідоцтва.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи, що висновок суду першої інстанції про наявність у даній справі спору про право не відповідає фактичним обставинам справи і є передчасним, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Бордуновою Надією Олександрівною, - задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 травня 2024 року про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Державної податкової служби України у м. Києві, про встановлення факту родинних відносин, - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складений 30 вересня 2024 року.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова