Постанова
Іменем України
24 вересня 2024 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/15218/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,
за участю секретаряМарченка М. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва
від 02 серпня 2024 року про відмову в забезпеченні позову
в складі судді Жовноватюк В. С.
у цивільній справі №760/5353/24 Солом'янського районного суду м. Києва
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1 ,
третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації,
про визначення місця проживання дитини,
та за зустрічним позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 ,
третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації,
про визначення місця проживання дитини,
В березні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання їх спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним.
В квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання сина разом з нею.
28 травня 2024 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову шляхом:
1) зобов'язання ОСОБА_2 у навчальний період забезпечити явку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожного навчального дня до 10А класу спеціалізованої школи І-ІІІ ступеня №71 у м. Києві, до початку занять;
2) зобов'язання ОСОБА_2 кожну суботу до 11 год. 00 хв. забезпечити явку ОСОБА_3 за місцем проживання його матері ОСОБА_1 і залишити разом з матір'ю до 21 год. 00 хв. кожної неділі.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 28 травня 2024 року заяву про забезпечення позову задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 кожну суботу з 11 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. забезпечити спілкування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з його матір'ю ОСОБА_1 за її місцем проживання, що за адресою АДРЕСА_1 , без присутності батька ОСОБА_2 .
В липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з іншою заявою про забезпечення позову, в якій просила забезпечити позов наступним чином:
1) визначити основним місцем навчання малолітнього ОСОБА_3 спеціалізовану школу І-ІІІ ступеня №71 за адресою: м. Київ, провулок Польовий, 10;
2) визначити тимчасовим місцем проживання ОСОБА_3 місце проживання його матері ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначила, що наявні підстави для забезпечення зустрічного позову у такий спосіб, оскільки ОСОБА_2 свідомо перешкоджає їхньому сину відвідувати школу №71, в якій дитина навчається; неодноразово намагався вилучити особову справу дитини зі школи з метою переведення на дистанційне навчання; перешкоджає побаченню дитини з матір'ю, що може призвести до втрати емоційного зв'язку.
Також зазначила, що набрало законної сили рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28.06.2023 у справі №760/32570/21, яким ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні його позову про визначення місця проживання дитини разом з ним.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 02 серпня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні її заяви про забезпечення позову, яка була подана в липні 2024 року.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду про відмову в забезпеченні позову, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права та без повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про забезпечення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви в частині визначення основного місця дитини, не розглянув жодної із наведених заявником обставин, не надав їм оцінки та не навів мотивів їх відхилення, а також не зазначив, які саме права ОСОБА_2 будуть обмежені. На думку ОСОБА_1 , таке свідчить про формальний розгляд судом заяви про забезпечення позову.
Вказувала, що суд також неправильно відмовив у забезпеченні позову шляхом тимчасового проживання дитини разом з матір'ю, оскільки не врахував, що існує судове рішення у справі №760/32570/21, яке набрало законної сили, про відмову ОСОБА_2 в задоволенні його позову про визначення місця проживання дитини разом з ним. Вважала, що таким чином всупереч судовому рішенню, суд першої інстанції фактично вирішив, що дитині до вирішення спору по суті у даній справі буде краще проживати з батьком.
Висновки суду про те, що відсутні докази не виконання ОСОБА_2 ухвали суду від 28.05.2024 про забезпечення спілкування дитини з матір'ю на час вирішення спору не відповідають обставинам справи.
Суд, вирішуючи заяву про забезпечення позову, не взяв до уваги найкращі інтереси дитини.
Також, в обґрунтування апеляційної скарги зазначила обставини, на які посилалася в заяві про забезпечення позову.
За наведених обставин просила скасувати ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 02 серпня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної карги заперечувала, просила залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
ОСОБА_2 , належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
Третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації, належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направила.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 та за відсутності представника третьої особи.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , перевірила доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову в обраний ОСОБА_1 спосіб.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, з наступних підстав.
Частиною 1 статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
Також заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є визначення місця проживання дитини. ОСОБА_2 просить визначити місце проживання сина ОСОБА_4 разом з ним, а ОСОБА_1 просить визначити місце проживання сина разом з нею.
У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 посилалася на те, що ОСОБА_2 перешкоджає дитині відвідувати навчальний заклад, а тому вважала, що наявні підстави для вжиття такого заходу забезпечення позову, як визначення основного місця навчання сина Георгія спеціалізовану школу №71 у м. Києві, де знаходяться документи дитини.
Отже, з наведеного слідує, що між батьками виник спір щодо місця проживання їх спільної дитини, але ОСОБА_1 просить забезпечити зустрічний позов шляхом визначення основного місця навчання дитини. Тобто, спосіб у який ОСОБА_1 просила забезпечити позов фактично стосується участі у вихованні дитини в частині визначення місця навчання дитини.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що не мають правового значення посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не врахував наведені у заяві про забезпечення позову обставини щодо перешкоджання ОСОБА_2 відвідувати дитині спеціалізовану школу №71 у м. Києві.
Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що наразі дитина навчається онлайн.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що у разі, якщо один з батьків не виконує свого обов'язку щодо відвідування дитиною школи, то законодавством України передбачено за це адміністративну відповідальність, а не забезпечення позову у спорі про визначення місця проживання дитини.
За наведених вище обставин не заслуговують на увагу інші доводи апеляційної скарги, які стосуються відвідування дитиною навчального закладу.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у забезпеченні зустрічного позову про визначення місця проживання дитини шляхом визначення основного місця навчання дитини.
Колегія суддів також знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову в забезпеченні зустрічного позову шляхом визначення тимчасового місця проживання дитини за місцем проживання матері, оскільки забезпечення позову у такий спосіб є тотожним задоволенню заявлених зустрічних позовних вимог, тобто фактично є вирішенням по суті зустрічного позову, в якому ОСОБА_1 просить визначити місце проживання сина ОСОБА_4 разом з нею, тоді як наразі спір по суті не вирішується. А згідно з ч. 10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Доводи апеляційної скарги про те, що існує судове рішення в іншій справі №760/32570/21, яким відмовлено батьку ОСОБА_2 в задоволенні його позову про визначення місця проживання дитини разом з ним не спростовує висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення зустрічного позову шляхом тимчасового визначення місця проживання дитини з матір'ю, з огляду на вищевикладене.
Наявність судового рішення у тій іншій справі №760/32570/21 не свідчить про вирішення судом спору у даній справі, що переглядається, що дитині буде краще проживати з батьком, як помилково вважає ОСОБА_1 , оскільки остання сам факт наявності судового рішення в іншій справі та відмову їй в забезпеченні зустрічного позову шляхом тимчасового визначення місця проживання дитини разом з нею трактує як вирішення судом, що дитина повинна проживати з батьком. Проте, як вказувалося вище наразі спір у даній справі про визначення місця проживання дитини не вирішено.
Крім того, як правильно зазначено судом в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, що ухвалою суду від 28.05.2024 забезпечено позов шляхом зобов'язання ОСОБА_2 забезпечити спілкування дитини разом з матір'ю, що відповідає інтересам дитини, адже забезпечує емоційний зв'язок між матір'ю та дитиною на час вирішення спору. А посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_2 не виконує ухвалу суду від 28.05.2024 теж не можуть бути підставою для скасування ухвали суду від 02.08.2024, оскільки ОСОБА_1 має право звернутися до державного або приватного виконавця із заявою про примусове виконання ухвали суду від 28.05.2024.
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду про відмову в забезпеченні позову є законною та обґрунтованою, постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування ухвали суду.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 02 серпня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 30 вересня 2024 року.
Головуючий О. Ф. Мазурик
Судді О. В. Желепа
О. В. Немировська