Справа №754/2553/24 Головуючий в суді І інстанції - Бабайлова Л.М.
Провадження № 33/824/3442/2024 Доповідач в суді II інстанції - Свінціцька О.П.
20 вересня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд
в особі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Свінціцької О.П., в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Васильченко Г.І. (в режимі відеоконферензв'язку), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Васильченко Г.І. на постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 30 травня 2024 року,
Постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 30 травня 2024 року,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що вона, будучи притягнутою протягом року до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, 04.02.2024 року о 23 год. 57 хв. керувала автомобілем «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Закревського, 27/2 в м. Києві в стані алкогольного сп'яніння, чим порушила п.2.9а Правил дорожнього руху України та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.130 КУпАП.
У апеляційній скарзі захисника Васильченко Г.І. указано на незаконність та необґрунтованість постанови судді та необхідність її скасування. В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник вказала на невмотивованість рішення суду першої інстанції, а саме щодо не зазначення в рішенні мотивів відхилення доводів захисника. Також вважає, що суддя не мала права самостійно змінювати фабулу, оскільки в протоколі чітко не зазначено, що це повторне вчинення протягом року будь-якого з порушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП. Крім того, вказала що зупинка ОСОБА_1 працівниками поліції є незаконною, зазначила про те, що працівник поліції декілька разів змінював підстави для зупинки транспортного засобу. Також вказала що ні протокол про адміністративне правопорушення, ні інші матеріали справи не містять зазначення підстав для зупинки транспортного засобу, відповідно до ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію». Разом з тим, зазначила про відсутність ознак алкогольного сп'яніння в ОСОБА_1 , на відеозаписі зафіксовано що працівниками поліції не зазначено жодних ознак алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 лише посвітили ліхтарем в очі та запитали чи не вживала вона. Також вказала на те, що ознаки алкогольного сп'яніння не зазначені в жодному документі, що містяться в матеріалах справи. Також вважає що було порушено порядок проведення огляду на стан сп'яніння, оскільки направлення було складено лише в закладі охорони здоров'я після проходження огляду на стан сп'яніння, також огляд був проведений лише в закладі охорони здоров'я за допомогою алкотестера, що не передбачено ч.ч.8,9 розділу ІІІ Інструкції №1452/735. Крім того, зазначила, що з відеозапису вбачається, що працівниками поліції не було зафіксовано проведення огляду на стан сп'яніння, камера була направлена вниз на документи і з відеозапису лише чутно діалог, а тому неможливо перевірити законність огляду. Також вказала на те, що відсутні свідки такого огляду, а тому є підстави для визнання проведеного огляду недійсним. Крім того, зазначила, що з матеріалів справи не вбачається яким саме алкотестером було проведено огляд на стан алкогольного сп'яніння, до матеріалів справи також не долучено роздрукованих квитанцій алкотестеру та сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Разом з тим, вказала про порушення ст.266 КУпАП, Інструкції №1452/735, оскільки після проведеного огляду за допомогою алкотестеру, ОСОБА_1 не погодилась з результатами проведеного огляду та попросила провести лабораторне дослідження, на що їй було відмовлено. Враховуючи вищезазначене, захисник вважає проведений огляд недійсним, проте суд першої інстанції не звернув на це уваги. За таких обставин, просила постанову Деснянського районного суду м. Києва від 30.05.2024 року скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Вислухавши пояснення:
ОСОБА_1 та її захисника, які подану апеляційну скаргу підтримали, підтвердили її доводи та просили її задовольнити;
вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Висновки судді про доведеність події правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП за обставин, наведених у постанові та доведеність вини ОСОБА_1 у його вчиненні стверджуються зібраними у справі доказами. На підставі зібраних у справі доказів суддя дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.2 ст. 130 КУпАП із накладенням на неї стягнення за цією статтею.
Так, суддею вірно встановлено та наведено в постанові, що ОСОБА_1 порушила вимоги п.2.9 а ПДР, оскільки повторно протягом року керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння(постановою Деснянського районного суду м. Києва від 20.12.2023р. ОСОБА_1 притягнута до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП).
При цьому адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначено в межах санкції ч.2 ст.130 КУпАП та у відповідності до положень ст. ст. 23, 33 КУпАП. З вказаним видом адміністративного стягнення апеляційний суд погоджується, враховуючи характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо неповноти дослідження обставин справи не ґрунтуються на матеріалах справи, із яких вбачається, що усі обставини справи суддею були досліджені всебічно, повно і об'єктивно, висновки судді ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про незаконність зупинки транспортного засобу поліцейськими та не повідомлення ОСОБА_1 причин зупинки, то вони не ґрунтуються на матеріалах справи. Як вбачається з наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, та письмових пояснень представника поліції Хвостик І.В. , які долучені до матеріалів справи, працівниками поліції було повідомлено ОСОБА_1 про причини зупинки відповідно до вимог закону України «Про Національну поліцію». Крім того, факт на думку захисника неправомірної зупинки ОСОБА_1 , не виключає її вини у керуванні транспортним засобом у стані сп»яніння. Так, нормативними документами, якими регламентується порядок виявлення у водіїв стану сп»яніння, проведення огляду на стан сп»яніння та фіксації результатів такого огляду не ставиться у залежність факт проходження огляду на стан сп»яніння від правомірності зупинки водія поліцейськими, а відповідно до положень п.2.5 ПДР України проходження огляду на стан сп»яніння на вимогу поліцейського є обов'язком водія незалежно від наявності будь-яких чинників чи факторів. У зв'язку із цим є не обґрунтованими відповідні доводи апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги про те, що з відео не вбачається ознак сп'яніння у ОСОБА_1 суд також вважає безпідставними. Ознаки алкогольного сп'яніння, які стали підставою для вимоги про проходження огляду на стан сп'яніння, поліцейськими викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд при цьому зважає на те, що підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп'яніння є суб'єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані алкогольного сп'яніння, яке ґрунтується на наявності у особи ознак алкогольного сп'яніння, перелік яких визначений у п.3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. У зв'язку із викладеним суд вважає, що зазначена обставина не є такою, яка дає підстави для скасування постанови судді щодо ОСОБА_1 .
Не грунтуються на вимогах законодавства доводи захисника в частині незалучення працівниками поліції двох свідків при проведенні огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 та складенні щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.130 КупАП України, оскільки відповідно доп.4 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ від 17.12.2008р. №1103 з наступними змінами, огляд на стан сп'яніння проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Отже, проаналізувавши вказану норму закону, можна зробити висновок, що залучення двох свідків при проведенні огляду на стан сп'яніння в обов'язковому порядку проводиться лише в разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису, в даному ж випадку проводилось фіксування огляду за допомогою таких технічних засобівта відповідний відеозапис долучений до матеріалів справи.
Також суд звертає увагу на те, що при проведенні огляду в закладі охорони здоров'я за допомогою приладу Драгер ОСОБА_1 не висловлювала будь - яких зауважень щодо порушення порядку проведення огляду на стан сп'яніння та була не згодна лише з результатами проведеного огляду.
Не ґрунтуються на матеріалах справи і доводи захисника щодо того, що суть вчиненого адміністративного правопорушення, викладеного в протоколі не відповідає ч.2 ст. 130 КупАП. Так, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що там чітко зазначена саме ч.2 ст. 130 КУпАП, що також було підтверджено письмовими поясненнями працівника поліції Хвостика І.В. , що складав вказаний протокол. Крім того, до протоколу також долучено документи на підтвердження вчинення ОСОБА_1 26.07.2023 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Також з відеозапису з бодікамер працівників поліції вбачається, що останніми було повідомлено ОСОБА_1 про вчинення нею раніше адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та відповідно заборону керування транспортними засобами. Відтак, дані доводи захисника не ґрунтуються на матеріалах справи.
Доводи, які наведені захисником у апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо необхідності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч.2 ст. 130 КУпАП та не дають підстав для визнання незаконною та необґрунтованою ухваленої щодо неї постанови та її скасування.
З урахуванням викладеного суд вважає, що у ході розгляду цієї справи у суді першої інстанції із належною повнотою були доведені як подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП так і вина ОСОБА_1 у його вчиненні.
Отже, розгляд цієї справи суддею місцевого суду проведений відповідно до вимог закону, при її розгляді та ухваленні рішення суддею дотримані вимоги ст. 23, 245, 280 КУпАП, рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності із накладенням стягнення є обґрунтованим і належним чином мотивоване. Підстав для скасування чи зміни постанови судді Деснянського районного суду м. Києва від 30 травня 2024 року щодо ОСОБА_1 суд не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.
Керуючисьст. 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Васильченко Г.І. залишити без задоволення.
Постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 30 травня 2024 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Свінціцька