Постанова
Іменем України
23 вересня 2024 року
м. Київ
провадження №33/824/4444/2024
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Мазурик О. Ф.
за участю захисника ОСОБА_1 - Федака Максима Леонідовича
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - Федака Максима Леонідовича
на постанову Печерського районного суду м. Києва
в складі судді Білоцерківця О. А.
від 27 червня 2024 року
у справі №757/22047/24-п Печерського районного суду м. Києва
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП
громадянина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
03 травня 2024 року лейтенантом поліції Бойком О. П. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №720625 про те, що громадянин ОСОБА_1 , 03.05.2024, о 23 год. 30 хв., на вул. Євгена Коновальця, 33, в м. Києві, керував транспортним засобом «Porsche», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9.а Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В протоколі зазначено, що огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку за допомогою спеціального технічного приладу «Alcotest Drager 6820», ARHK-0572. Результат огляду позитивний 0,45‰.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 27 червня2024 рокуОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - Федак М. Л. подав апеляційну скаргу, в якій посилався на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що місцевий суд проігнорував його доводи щодо не відсторонення його від керування транспортним засобом, адже з відео вбачається, що після проведення огляду поліцейські побажали ОСОБА_1 щасливої дороги.
Зазначив, що суд не звернув увагу на той факт, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки сп'яніння, натомість останній поводився адекватно, не чинив спротиву, спокійно виконував усі їх прохання.
Вказував, що місцевий суд не звернув увагу на той факт, що направлення на огляд йому не вручали. Вказав, що він не погодився з результатом, однак поліцейські не доставили його до медичного закладу, натомість роз'яснили процедуру, що не передбачена законом, а саме самостійне проходження огляду у лікаря-нарколога протягом двох годин.
Вважав, що місцевим судом не було надано належної оцінки даті складання протоколу, адже він фактично складений 04.05.2024, а не 03.05.2024.
Зазначив, що поліцейські не надали достатніх та допустимих доказів на підтвердження наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За вказаних обставин просив скасувати постанову Печерського районного суду м. Києва від 27 червня 2024 року відносно ОСОБА_1 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
У судовому засіданні 23.09.2024 захисник ОСОБА_1 - Федак М. Л. надав пояснення, тотожні зазначеним в апеляційній скарзі, підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити з підстав наведених в ній. Крім того посилався на положення Віденської конвенція про дорожній рух, за якою дозволений вміст алкоголю в крові 0,5 проміле. Також просив долучити до матеріалів справи копію посвідчення представника благодійного фонду «Надія» ОСОБА_1 та просив суд врахувати, що останній надає допомогу нужденним у Херсонській та Харківській областях України.
Апеляційний суд заслухав доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_1 - Федака М. Л., вивчив та перевірив матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідив наявні у справі докази, перевірив доводи апеляційної скарги, викладені скаржником, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, визнано скаржником та не заперечувалось ОСОБА_1 , що під час дії воєнного стану 03.05.2024, приблизно о 23 год. 30 хв., поліцейські зупинили останнього. В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що фактично ОСОБА_1 зупинив екіпаж, який не перевіряв та не встановлював ознаки алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 одразу поставив вимогу щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Екіпаж, що його зупинив, зателефонував іншому екіпажу, та огляд проводив уже інший екіпаж. Вважав, що зупинка ОСОБА_1 одним екіпажем, а проведення його огляду на стан алкогольного сп'яніння іншим екіпажем є порушенням норм профільної Інструкції та прав ОСОБА_1 .
Апеляційний суд, констатуючи факт зупинки ОСОБА_1 , вважає таку зупинку законною, з огляду на наступне.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено і діє на даний час.
Відповідно до пункту 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Згідно з п.п., 5, 6, 7 ч.1 ст. 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану:
- запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування;
- встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів;
- перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
З наведеного вбачається, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
З огляду на викладене факт зупинки транспортного засобу «Porsche», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 не свідчать про порушення прав останнього. Крім того, положення закону пов'язують обов'язок водія пройти огляд на вимогу поліцейського саме з наявністю підстав у поліцейського вважати, що водій знаходиться у стані сп'яніння, а не із зупинкою транспортного засобу, то у даному випадку відсутні підстави вважати недійсним проведений огляд через відсутність в матеріалах справи підстав зупинки транспортного засобу такого водія за встановленого факту керування таким транспортним засобом у стані сп'яніння.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 03.05.2024, о 23 год. 30 хв., на вул. Євгена Коновальця, 33, в м. Києві, керував транспортним засобом «Porsche», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9.а ПДР України.
Огляд на стан сп'яніння водія проводився у встановленому законом порядку, на місці зупинки, зі згоди водія, за допомогою приладу «Alcotest Drager 6820», ARHK-0572 за результатами якого станом на 23 год. 30 хв., 03.05.2024, в повітрі, що видихнув водій ОСОБА_1 , зафіксовано 0,45 проміле етилового спирту.
Розглядаючи матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1. ст. 130 КУпАП, повністю доведена належними та допустимими доказами у розумінні ст. 251 КУпАП а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №720625 від 03.05.2024; результатом тесту алкотестера «Alcotest Drager 6820», ARHK-0572, згідно з яким ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, результат тесту 0,45 проміле, актом огляду на стан сп'яніння, направленням на огляд водія транспортного засобу та відеозаписом, долученим до матеріалів справи.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке.
Відповідно до п. 2.9.а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Скаржник помилково вважає, що огляд, проведений на місці зупинки, за відсутності результату огляду у медичному закладі є недійсним та свідчить про порушення його прав працівниками поліції і є безумовною підставою для скасування постанови суду.
Пунктом 3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція) визначено ознаки алкогольного сп'яніння.
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану (п. 3 Розділу 1 Інструкції).
Відповідно до п. 1 Розділу 2 Інструкції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Отже, виявлення у водіїв ознак сп'яніння є дискреційними повноваженнями поліцейських, а ознака алкогольного сп'яніння така як: запах алкоголю з порожнини рота може бути встановлена виключно органолептичним шляхом. Ознаки почервоніння очей та тремтіння пальців рук встановлює поліцейський шляхом візуального спостереження. При цьому, відсутність перевірки ознак на відеозаписі не є підставою для визнання огляду недійсним, адже наявність ознак встановлює виключно поліцейський і це є лише підставою для огляду, оскільки метою є встановлення факту керування у стані сп'яніння чи спростування такого стану за результатами огляду. Оскільки у даному випадку результат тесту був позитивний 0,45 проміле, то заперечення стосовно відсутності ознак є необргрунтованими.
Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (п. 3 Розділу 2 Інструкції).
Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції (п. 4 Розділу 2 Інструкції).
Відповідно до пп. 3 п. 10 Розділу 2 Інструкції якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, за наявності ознак алкогольного сп'яніння поліцейський проводить огляд за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного сп'яніння (ч. 1 ст. 266 КУпАП).
За частиною 2 статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У відповідності до п. 7 розділу 1 Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Частиною 6 статті 266 КУпАП передбачено направлення особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 (далі - Порядок) передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
З огляду на те, що у випадку висловлення незгоди з результатом огляду, проведеного на місці зупинки транспортного засобу, поліцейські направляють водія на огляд до найближчого закладу охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, та у випадку погодження водія на проходження такого огляду, зобов'язані доставити водія до медичного закладу, де він має виконати вимогу та пройти огляд, результат якого відображається у висновку відповідного лікаря.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №720625 від 03.05.2024 вбачається, що ОСОБА_1 , 03.05.2024, о 23 год. 30 хв., на вул. Євгена Коновальця, 33, в м. Києві, керував транспортним засобом «Porsche», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. В протоколі зазначено, що огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку за допомогою спеціального технічного приладу «Alcotest Drager 6820», ARHK-0572. Результат огляду позитивний 0,45‰. Протокол підписаний ОСОБА_1 у всіх відповідних графах без зауважень (а. с. 1).
З результату огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Alcotest Drager 6820», прилад ARHK-0572 вбачається, що у графі «результат тесту» зазначено показник 0,45‰. У графі дата та час зазначено: «03.05.2024, 23:30». У графі місцеположення, зазначено вул. Коновальця 33, м. Київ. Вказаний результат (тест №3608) підписаний ОСОБА_3 без зауважень (а. с. 2).
З акту огляду на стан алкогольного сп'яніння вбачається, що у ОСОБА_1 виявлено наступні ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та тремтіння пальців рук. Також зазначено результат огляду, а саме 0,45 проміле (тест №3608). Також зазначено, що ОСОБА_1 з результатом огляду згоден та у відповідній графі міститься підпис останнього (а. с. 3).
З направлення на огляд водія ОСОБА_1 вбачається, що огляд провадився за допомогою спеціального технічного засобу «Alcotest Drager 6820», прилад ARHK-0572, результат тесту 3608 - 0,45‰ (а. с. 4).
Разом з тим, скаржник вказував на те, що поліцейські після його незгоди із перебуванням у стані сп'яніння не направляли його у заклад охорони здоров'я, не вручали направлення, натомість роз'яснили процедуру самозвернення до КМНКЛ «Соціотерапія», що не передбачена законом та не відсторонили його від керування транспортним засобом, а лише побажали щасливої дороги.
На перевірку таких доводів скаржника, апеляційний суд дослідив відео на DVD-диску, що міститься на аркуші справи 8.
Відеозапис IDреєстратора 473970 починається 04 травня 2024 року о 00:07:46 та закінчується о 00:10:29.
Відео починається з того, що один із двох поліцейських знаходиться у службовому автомобілі, заповнюючи протокол про адміністративне правопорушення, а ОСОБА_1 знаходиться поруч та диктує номер телефону. Після цього на 36 секунді відео поліцейський виходить з автомобіля та біля передньої частини службового автомобіля ознайомлює ОСОБА_1 зі змістом протоколу.
На задньому плані видно білий автомобіль «Porsche», який стоїть у смузі руху з увімкненим світлом фар та сигналом аварійної зупинки. Поліцейський з IDреєстратором 473970 знаходиться поруч. На проміжку відео з 1 хв. 00 сек. до 1 хв. 10 сек. поліцейський зачитує фабулу протоколу, а саме, що водій керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, на що на 1 хв. 10 сек. відеозапису ОСОБА_1 висловив, що він був тверезим. Після цього на відрізку відео з 1 хв. 11 сек. до 1 хв. 20 сек. ОСОБА_1 зазначив: «там були ліки, просто тест «Drager» показав».
В подальшому поліцейський зазначає, що водій пройшов тест на приладі «Alcotest Drager 6820», результат тесту 0,45 проміле. Поліцейський продовжив роз'яснювати, що розгляд справи відбудеться за викликом у районному суді. Роз'яснив, що на номер телефону прийде смс-повідомлення щодо дати засідання і суд буде вирішувати.
В подальшому з 1 хв. 40 сек. відеозапису поліцейський роз'яснює, що посвідчення водія вилучається і він має розписатися за це у протоколі. Інший поліцейський одразу пояснив, що ОСОБА_1 ставить підпис за отримання тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом.
Водночас на відрізку відео від 1 хв. 50 сек. до 1 хв. 58 сек. ОСОБА_1 висловлює, що з протоколом не згоден. Поліцейський роз'яснює, йому за що у кожній графі водій має поставити підпис та роз'яснює, що жодного підпису за згоду з протоколом ОСОБА_1 не ставить.
В подальшому, на відрізку відео 2 хв. 17 сек. по 2 хв. 34 сек. поліцейський, ID реєстратора 473970, продовжує ознайомлювати ОСОБА_1 із актом огляду на стан алкогольного сп'яніння, де останній ставить підпис.
Після цього на відрізку відео з 2 хв. 39 сек. поліцейський ID реєстратора 473970, роз'яснює ОСОБА_1 , що у останнього, якщо він не згодний з протоколом, є дві години для проходження огляду у Соціотерапії. Також говорить: «Будьте обережні, щасливої дороги, бережіть себе». Після цього відео закінчується.
Відеозапис починається знову з 04 травня 2024 року о 00:07:46 та закінчується о 00:10:29, але вже з іншого ID реєстратора 472983. Вказане відео повністю тотожне першому, однак знято з іншого ракурсу другого поліцейського, який постійно був поряд на відео.
Зазначені вище протокол, результат тесту 3608 приладу «Alcotest Drager 6820», акт огляду, направлення, та відеозаписи є доказами у розумінні ст. 251 КУпАП і такі докази зібрано уповноваженою особою у відповідності до положення статті 255 КУпАП.
З вищенаведеного вбачається, що ОСОБА_1 висловив фактичну незгоду із результатами огляду проведеного на місці зупинки транспортного засобу приладом «Alcotest Drager 6820», зазначивши, що він був тверезим, однак у подальшому визнав показник приладу вербально, підписав акт огляду у графі «з результатом згоден». При цьому, апеляційний суд зважає на те, що поліцейський роз'яснив ОСОБА_1 , що він не ставить підписи за згоду, однак таке роз'яснення стосувалося виключно протоколу. Таким чином дії ОСОБА_1 були протилежними висловленими раніше запереченням. Остання дія, що зафіксована відеозаписом, це підпис у акті огляду у графі з результатами згоден. Більше того, результат тесту 3608 (чек «Alcotest Drager 6820») теж підписаний ОСОБА_1 без зауважень.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, доводи скаржника, про порушення процедури огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу не спростовують факту керування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд зазначає, що єдиний результат проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки автомобіля зафіксований у тесті «Alcotest Drager 6820» (а. с. 2), а висловлення незгоди з таким результатом та відмова чи погодження проходити огляд у медичному закладі є правом ОСОБА_1 і є, з огляду на положення норм закону, продовженням розпочатого та закінченого з результатом огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки. І таке право відоме ОСОБА_1 з огляду на те, що останній реалізував своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху, а відтак п. 2.5 та 2.9а повинні бути відомі ОСОБА_1 .
При цьому, апеляційний суд констатує, що поліцейські роз'яснили ОСОБА_1 що у випадку незгоди із результатами проведеного на місці зупинки огляду, останній має дві години для проходження огляду у закладі охорони здоров'я «КМНКЛ «Соціотерапія», тобто фактично у порядку само звернення. Незважаючи на те, що такого порядку не передбачено законом, адже огляд має бути проведено виключно в присутності поліцейського, до матеріалів справи не долучено висновку «КМНКЛ «Соціотерапія» на спростування результатів огляду, проведеного на місці зупинки транспортного засобу.
Оскільки, у даному випадку, поліцейський, який є представником держави у сфері забезпечення дорожнього руху, є уповноваженою особою на проведення огляду водіїв на стан сп'яніння та складання відповідних адміністративних матеріалів, роз'яснив ОСОБА_1 порядок, якого не передбачено законом, то суд, на підтвердження доводів водія щодо його незгоди із результатами огляду проведеного на місці, мав можливість прийняти висновок «КМНКЛ «Соціотерапія» на підтвердження того факту, що особа вчинила активні дії, які свідчать про незгоду із результатами огляду та спростовують їх. Однак у даній справі установлено, що останньою дією ОСОБА_1 було підписання акта огляду на стан сп'яніння, де він поставив підпис у графі «з протоколом згоден», а після роз'яснення поліцейським, не вчинив дій на спростування результатів огляду, що б вказували на його незгоду з результатом огляду за результатами тесту 3608 з показником 0,45‰, тобто не звернувся до медичного закладу у порядку самозвернення та не надав суду висновок, на спростування єдиного результату огляду у справі.
Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги, що направлення на огляд водія не вручалось ОСОБА_1 , однак за обставин, установлених вище, та за наявності у справі такого направлення, такі доводи не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції. Більше того, вказана обставина не впливає на перевіркувстановлених судом першої інстанції обставин факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння.
Більше того, оскільки у справі, що переглядається встановлено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, посилання скаржника в апеляційній скарзі щодо не підтвердження ознак сп'яніння є безпідставними.
У відповідності до рішення ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що вина ОСОБА_1 в порушенні п. 2.9.а ПДР України доведена сукупністю наявних в матеріалах справи доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №720625 від 03.05.2024; результатом тесту алкотестера «Alcotest Drager 6820», ARHK-0572, згідно з яким ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, результат тесту 0,45 проміле, актом огляду на стан сп'яніння, направленням на огляд водія транспортного засобу та відеозаписом, долученим до матеріалів справи.
Отже доводи скаржника, про те, що суд першої інстанції не врахував відсутність доказів на підтвердження наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, спростовуються наявними матеріалах справи доказами, зазначеними вище, у їх сукупності.
Апеляційний суд, погоджується з доводами скаржника що матеріали справи не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, однак такі доводи не свідчить про порушення процедури огляду та визнання її недійсною, з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 266 КУпАП передбачено, що водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного сп'яніння
З аналізу вказаної норми КУпАП вбачається, що процедура відсторонення є окремим заходом спрямованим на забезпечення безпеки дорожнього руху та не є частиною огляду. Відсторонення водія від керування транспортним засобом, здійснюється перед процедурою огляду з метою її безпосереднього здійснення і у випадку установлення стану сп'яніння у водія чи відмови від проходження огляду, відсторонення здійснюється з метою не допуску водія до керування транспортним засобом для забезпечення безпеки дорожнього руху.
З відеозапису вбачається. що після огляду поліцейський побажав щасливої дороги ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять відомостей щодо переміщення автомобіля на спеціальний майданчик, чи передачу керування іншій особі, а відео не містить обставин роз'яснення поліцейськими ОСОБА_1 щодо його відсторонення від керування транспортним засобом.
Однак відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження факту відсторонення водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом після проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу та встановлення стану сп'яніння ОСОБА_1 не може бути підставою скасування постанови суду першої інстанції, якою притягнуто до відповідальності ОСОБА_1 за ст. 130 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом у стані сп'яніння.
Відсутність доказів на підтвердження вжиття поліцейськими заходів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме відсторонення водія у стані алкогольного сп'яніння від керування транспортним засобом вказує на неналежне виконання обов'язків, покладених на них державою, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає за необхідне винести окрему ухвалу щодо обставин роз'яснення ОСОБА_1 порядку проходження огляду у медичному закладі за сомо зверненням, що не передбачено законом та невідсторонення водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, після установлення факту перебування його у стані алкогольного сп'яніння, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху.
Розглядаючи справу суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння підтверджується результатом огляду на місці зупинки, яким є тест приладу «Alcotest Drager 6820», актом огляду, направленням та відеозаписом.
Особливість даної справи полягає у тому, що поліцейський роз'яснив ОСОБА_1 порядок отримання висновку КМНКЛ «Соціотерапія» за самозверненням.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, суд установив, що ОСОБА_1 не спростовано належними та допустимими доказами у цій справі, а саме висновком КМНКЛ «Соціотерапія» за самозверненням, факту керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння.
Відтак висновок суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованим.
Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є правомірним.
Посилання скаржника на Віденську конвенцію про дорожній рух, як яким визначено, що дозволений показник 0,5 проміле є хибним з огляду на те, що ст. 2 КУпАП визначено, що законодавство України про адміністративні правопорушення складається із кодексу та інших законів України. Більше того Віденською конвенцією про дорожній рух лише передбачено, що в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю у крові, а і у відповідних випадках у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень утримання алкоголю у крові, у відповідності з національним законодавством, не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крови або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.
Отже Віденська конвенція встановлю, що національне законодавство держав членів, повинно передбачати спеціальні положення що стосуються рівня алкоголю в крові, несумісного з керуванням транспортного засобу і максимальний рівень не повинен перевищувати 0,25 проміле у повітрі, що видихається. На національному рівні встановлено, що максимальний рівень не повинен перевищувати 0,2 проміле, що знаходиться у межах встановлених Віденською Конвенцією.
При цьому, апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ? від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").
Постанова суду апеляційної інстанції містить достатні мотиви, для відповіді на істотні доводи скаржника.
Отже, суд першої інстанції при розгляді даної справи повною мірою дотримався вимог ст. 245, 251, 252, 266, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
На підставі викладеного та керуючись ст. 289, 294 КУпАП
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - Федака Максима Леонідовича - залишити без задоволення.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 27 червня 2024 року стосовно ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О. Ф. Мазурик