Справа № 369/5340/24
№ апеляційного провадження: 33/824/3824/2024
Головуючий у суді першої інстанції: Омельченко М.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
17 вересня 2024 року суддя Київського апеляційного суду Крижанівська Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника Сахно Олександра Віталійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 червня 2024 року, винесену за результатами розгляду матеріалів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 червня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою захисник Сахно О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу. Просив, змінити захід стягнення, визначений оскаржуваною постановою суду, виключивши з неї позбавлення права керування транспортним засобом строком на 1 рік. Посилається на те, що при розгляді справи судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, суд не забезпечив всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_1 є професійним водієм з багаторічним досвідом, єдиним джерелом доходу якого є робота водієм. Тому позбавляючи права керування транспортним засобом, суд позбавляє особу єдиного джерела доходу. В матеріалах справи містяться докази того, що ОСОБА_1 не притягався раніше до адміністративної відповідальності і працює водієм-волонтером. Звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративне правопорушення. Також ЄСПЛ в своїх рішеннях зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер КУпАП. Вказує, що оскільки в КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала б можливість призначення більш м'якого стягнення ніж передбачено законом, а чинний Кримінальний кодекс України має відповідну норму, то при розгляді даних матеріалів слід застосовувати аналогію права. Беручи до уваги наведене, з урахуванням особи винного, вважає, що суд в даній справі може призначити основне стягнення більш м'яке, ніж встановлено КУпАП.
В судовому засіданні захисник Сахно О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити з наведених у ній підстав.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, а тому, суд відповідно до вимог ст. 250, ч. 6 ст. 294 КУпАП вважав за можливе слухати справу за його відсутності.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Приймаючи постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних, які свідчать про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим з огляду на наступне.
Так, до суду був наданий протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 198620, в якому зазначено, що 24 березня 2024 року о 22 год. 10 хв. в с. Гатне, по вул. Покровська, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» в присутності двох свідків. Результат огляду - 1,67 ‰, чим порушив п. 2.9а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 3).
До протоколу було долучено чек приладу Drager Alkotest 6820 ARLS - 0411, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та CD диск із відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції(а.с. 2, 4, 5, 6, 7, 8).
ОСОБА_1 не спростовував факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та результати його огляду на стан алкогольного сп'яніння.
В акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_1 підтвердив, що погоджується з результатами огляду, про що поставив свій підпис (а.с. 4).
Жодних заперечень щодо проведеного огляду та його результатів за допомогою приладу Drager Alkotest 6810 ARLS - 0411 ОСОБА_1 ані в протоколі про адміністративне правопорушення, ані в акті огляду не зазначив.
Судом апеляційної інстанції досліджено відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, з яких вбачається, що поліцейський патруль супроводжував автомобіль «Ford Mondeo», д.н.з. НОМЕР_1 , та зупинився, коли водій ОСОБА_1 запаркувався. Водій мав явні ознаки сп'яніння, пропонував спілкуватися без відеозйомки, та на вимогу працівника поліції пройшов огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціального приладу, за результатами якого встановлено, що вміст етилового спирту більше, ніж у вісім раз, перевищує допустиму норму.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд відхиляє посилання захисника ОСОБА_1 на те, що суд в даній справі може призначити основне стягнення більш м'яке, ніж встановлено КУпАП. Відповідно до положень ст. 130 КУпАП суд накладає санкцію, передбачену вказаною нормою, та не в праві призначити менше чи більше покарання.
Так, відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Статтею 33 КУпАП передбачено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає безальтернативне адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
При цьому, накладене на ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами є невід'ємною частиною стягнення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч. 1 ст. 33 КУпАП не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Тобто у цій справі, з огляду на встановлену законодавством безальтернативну санкцію за ч. 1 ст. 130КУпАП ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Законодавство про адміністративні правопорушення не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м'якого, ніж передбачено законом.
Апеляційний суд також звертає увагу на те, що керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп'яніння є загрозою для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.
У зв'язку з цим, санкція даної норми Закону з кожним роком постійно суттєво посилюється і на даний час є безальтернативною та суворою.
З огляду на положення ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Докази того, що ОСОБА_1 не притягався раніше до адміністративної відповідальності і працює водієм-волонтером, не можуть слугувати підставою для задоволення вимог апеляційної скарги з урахуванням встановленої законодавцем безальтернативної санкції, характеру вчиненого діяння та суспільної небезпеки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, наведені доводи захисника ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про призначення йому стягнення без позбавлення права керування транспортним засобом не відповідають вимогам Закону.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга захисника Сахно О.В., подана в інтересах ОСОБА_1 , підлягає залишенню без задоволення, а постанова Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 червня 2024 року - залишенню без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-
Апеляційну скаргу захисника Сахно Олександра Віталійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г.В. Крижанівська