12 червня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12022100040002802 стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої:
- 03.08.2022 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік обмеження волі, із застосуванням ст. 75 КК України, з іспитовим строком 1 рік,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за апеляційною скаргою зі змінами до неї заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 13 квітня 2023 року,
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 13 квітня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та їй призначено покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, визначеного вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 03 серпня 2022 року, до покарання за даним вироком, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді 2 років 1 місяця позбавлення волі.
Справа №11-кп/824/2045/2024 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_9
Категорія: ч. 4 ст. 185 КК України Доповідач ОСОБА_1 .
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.
Суд визнав доведеним, що в умовах воєнного стану ОСОБА_10 , 12 вересня 2022 року близько 08 год. 02 хв., перебувала у приміщенні магазину «Сільпо», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, буд. 15, де у неї виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення, діючи без розриву в часі, ОСОБА_7 , переконавшись у відсутності власника майна та інших сторонніх осіб, що могли завадити вчиненню злочину, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що її дії є звичайною поведінкою покупців, перебуваючи у торгівельному залі магазину, взяла з полиць та склала до своєї сумки наступний товар: одну упаковку капсул для прання торгової марки «Tide», вартістю 136 грн. 67 коп., млинці з м'ясом, вагою 0,674 г, вартістю 108 грн. 96 коп., відбивну зі свинини, вагою 0,266 г, вартістю 66 грн. 28 коп., одну банку гречаної каші зі свининою, вартістю 58 грн. 33 коп., печиво торгової марки «АВК», вагою 0,319 г, вартістю 43 грн. 60 коп., одну банку пюре торгової марки «Кnorr», вартістю 33 грн. 33 коп., одну банку пюре торгової марки «Win», вартістю 31 грн. 24 коп., одну упаковку драже торгової марки «xroom», вартістю 22 грн. 08 коп., батончик торгової марки «Мars», вартістю 18 грн. 16 коп. Крім того, дві упаковки ковбаси, вартістю за 1 одиницю 33 грн. 33 коп., одну упаковку ковбаси, вартістю 41 грн. 66 коп., одну упаковку ковбаси, вартістю 34 грн. 99 коп., ОСОБА_7 заховала під куртку, в яку була одягнута.
У подальшому, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає та її дії є таємними для працівників ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» та покупців, ОСОБА_7 пройшла повз касову зону, не розрахувавшись за вказаний товар та вийшла з вказаного магазину.
З викраденим майном ОСОБА_7 залишила місце вчинення злочину, розпорядившись ним на власний розсуд, заподіявши ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» матеріального збитку на загальну суму 661 грн. 93 коп.
На вказаний вирок перший заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення та юридичну кваліфікацію дій обвинуваченої, посилаючись на неправильність застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м'якості, просив вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, визначеного вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 03 серпня 2022 року, до покарання за даним вироком, остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.
15 квітня 2024 року заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_11 подав зміни до апеляційної скарги, в яких просить вирок суду змінити, виключити з вироку посилання на судимість ОСОБА_7 . Московським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень. В решті вирок суду залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що, у відповідності до п. 2-1 ст. 89 КК України, такими, що не мають судимості, визнаються: особи, засуджені за вчинення кримінального проступку, після відбуття покарання.
Разом з тим, у порушення зазначених норм КК України судом безпідставно зазначено у вступній частині вироку про те, що ОСОБА_7 судима 31.07.2017 Московським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень.
Частина 1 ст. 185 КК України є кримінальним проступком з огляду на види та розміри покарання, які передбачені санкцією зазначеної частини ст. 185 КК України.
При цьому у довідці інформаційного центру про судимість ОСОБА_7 вказано, що остання 03.06.2020 знята з обліку РВ «Центр пробації» у зв'язку зі сплатою штрафу, тому з 04.06.2020 судимість ОСОБА_7 за вироком Московським районним судом м. Харкова від 31.07.2017 погашена.
За таких обставин, вважає, що вирок щодо ОСОБА_7 підлягає зміні, а з його вступної частини необхідно виключити посилання на судимість ОСОБА_7 31.07.2017 Московським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень.
Інші учасники судового провадження даний вирок не оскаржують.
Будучи повідомленою про дату, час та місце апеляційного розгляду, обвинувачена ОСОБА_7 в призначений час до суду апеляційної інстанції не з'явилася, про поважність причин своєї неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду не подавала, а тому апеляційний суд, враховуючи, що, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, її неявка не перешкоджає проведенню розгляду, адже її участь не є обов'язковою, бо в апеляційній скарзі зі змінами до неї заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 не ставиться питання про погіршення становища обвинуваченої, вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без її участі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги зі змінами до неї, а також захисника, який не заперечував проти апеляційної скарги з урахуванням поданих до неї змін, провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги зі змінами до неї, колегія суддів дійшла наступних висновків.
За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, а тому висновки судупершої інстанції, за встановлених у вироку обставин, про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, що судом кваліфіковано, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, колегія суддів не переглядає, оскільки вони, як і правильність правової кваліфікації, ніким із учасників судового провадження не оспорюються.
Не оспорюється заступником керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_12 в апеляційній скарзі з урахуванням поданих до змін також вид та міра призначеного обвинуваченій ОСОБА_7 покарання.
Разом з тим, доводи заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 про безпідставне посилання суду першої інстанції у вступній частині вироку на судимість ОСОБА_7 31.07.2017 Московським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень, є слушними.
Так, у вступній частині вироку, а саме, відомостях про особу ОСОБА_7 , суд зазначив, серед іншого, що вона судима вироком Московського районного суду м. Харкова від 31 липня 2017 року за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень, що є неправильним.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Частиною 1 ст. 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22.11.2018, який набрав чинності 01.07.2020, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, віднесено до кримінальних проступків.
Згідно з п. 2-1 ст. 89 КК України, такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені за вчинення кримінального проступку, після відбуття покарання.
Як вбачається з додатку 1 до Порядку доступу до відомостей інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», ОСОБА_7 03.06.2020 знята з обліку Московського РВ «Центр пробації» у зв'язку з виплатою штрафу в повному обсязі (а.п. 93).
Отже, з 04.06.2020 судимість ОСОБА_7 за вироком Московського районного суду м. Харкова від 31 липня 2017 року за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень погашена.
На ці обставини суд першої інстанції уваги не звернув і безпідставно зазначив у вироку про наявність у ОСОБА_7 вказаної судимості.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі, якщо зміна вироку не погіршує становище обвинуваченого.
За викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги зі змінами до неї заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 та відповідної зміни вироку суду шляхом виключення з його вступної частини відомостей про наявність у ОСОБА_7 судимості за вироком Московського районного суду м. Харкова від 31 липня 2017 року за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень, що в свою чергу не впливає на кваліфікацію дій ОСОБА_7 та жодним чином не погіршує становище обвинуваченої.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу зі змінами до неї заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 13 квітня 2023 року стосовно ОСОБА_7 змінити та виключити із вступної частини вироку посилання на судимість ОСОБА_7 за вироком Московського районного суду м. Харкова від 31 липня 2017 року за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
___________________ ____________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3