Справа 556/2665/24
Номер провадження 2-о/556/347/2024
27.09.2024 року. Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - Котик Л.О.
при секретарі - Соловей Г.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володимирець цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання дитини до 18 років,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини до 18 років.
Свою заяву обґрунтовує тим, що з 22.02.2008 він перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 .
Від цього шлюбу у них народився син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З початку 2024 року малолітній син ОСОБА_3 проживає із заявником в АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує сина ОСОБА_3 , піклується про його духовний та фізичний розвиток, навчання, займається підготовкою до самостійного життя, забезпечує всім необхідним: харчуванням, одягом, дозвіллям, медичним лікуванням, повністю опікується його інтересами та потребами, створюючи при цьому усі необхідні умови для його повноцінного життя.
Мати дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не приймає участі в утриманні їх спільного малолітнього сина ОСОБА_3 , проживає окремо.
На підставі наведеного, просить встановити факт самостійного виховання дитини віком до 18 років - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та перебування дитини на його утриманні.
Встановлення даного факту є необхідним для захисту прав та інтересів дитини, а також його прав та інтересів, як батька, що займається самостійним вихованням та утриманням сина, для оформлення соціальної допомоги, вирішення інших питань, пов"язаних із вихованням дитини, в т.ч. її навчанням, лікуванням, відпочинком.
Вказана заява надійшла до суду 10 вересня 2024 року.
Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 10 вересня 2024 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження.
Заявник в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, заяву підтримує.
Належним чином повідомлена заінтересована особа - в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, не заперечує щодо задоволення заяви. Вказала, що син ОСОБА_3 проживає з батьком, та перебуває на його утриманні.
Розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Частиною 2 ст. 319 ЦПК України визначено, що у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами 1, 2 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 22 лютого 2008 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження дитини, серії НОМЕР_2 .
Також, під час розгляду справи встановлено, що заявник та заінтересована особа припинили будь-які відносини зокрема, сімейні, та тривалий час проживають за різними адресами, кожен веде власне господарство, побут та дозвілля.
Відповідно до Витягу №1419 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданого Володимирецькою селищною радою Рівненської області, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно Витягу з реєстру територіальних громад №2024/009765442 від 14.08.2024, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до Акту обстеження умов проживання від 16.08.2024, складеного комісією Володимирецької селищної ради Рівненської області, за заявою ОСОБА_1 було здійснено обстеження умов проживання та утримання малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який самостійно, без участі матері - ОСОБА_2 , утримує та займається вихованням дитини.
У будинку, де проживають, батько із сином є 3 спальні кімнати, обмебльовані, наявна необхідна побутова техніка. В помешкані чисто, затишно. Для дитини облаштовано місце для сну, навчання, зберігання особистих речей, проведення дозвілля. Для виховання та розвитку дитини створені належні умови, вона забезпечена одягом, взуттям, продуктами харчування, шкільним приладдям. Між батьком та сином доброзичливі, дружні стосунки. На даний період, ОСОБА_1 самостійно здійснює догляд за сином ОСОБА_3 та утримує його, оскільки матір самоусунулась від виховання сина ОСОБА_3 . Батько слідкує за станом здоров'я дитини, забезпечує усім необхідним. Для дитини створено належні умови для виховання, навчання та розвитку. Законні інтереси малолітньої дитини ОСОБА_5 не порушені.
Про те, що ОСОБА_2 не проживає із своїм сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , участі у вихованні та утриманні дитини не приймає, підтвердили у своїх письмових поясненнях і свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ..
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Спорронг і Лоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, відповідно до якого суд повинен визначити, чи було дотримано справедливий баланс між вимогами інтересів суспільства і вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід'ємним принципом Конвенції в цілому і також відображено у структурі ст.1 Першого протоколу.
У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18).
Питання регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється СК України (ст.1 СК).
Частиною 1 статті 121 СК передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до ст.141 СК, батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Разом з тим, сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч.1 ст.14, ч.1 ст.15 СК України). Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст.ст.150-151 СК УКраїни.
Згідно ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 року, встановлено, що у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
За змістом ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (ч.ч. 1, 2 ст. 157 СК України).
А як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) у справі «М. С. проти України», при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Згідно ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
В пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право, чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Верховний Суд у своїй постанові від 22.08.2018 по справі № 363/214/17-ц, прийшов до висновку, що перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановленні факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Судом встановлено та не заперечувалось заінтересованою особою, про що остання зазначила у своїх письмових поясненнях, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає та перебуває на утриманні свого батька - ОСОБА_1 , який створив усі умови для проживання сина і доглядає та піклується про його стан здоров'я, забезпечує харчуванням, одягом, освітою, лікуванням, та дозвіллям.
Частиною 1 ст.319 ЦПК України встановлено, що у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У відповідності до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті об-ставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випад-ків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на вище вказане, суд вбачає, що заявник правомірно та обґрунтовано ставить вимогу про встановлення факту, що має юридичне значення і такі підстави встановлені в судовому засіданні, а тому відповідно до ст. 315 ЦПК України, враховуючи, що мати дитини не проживає разом із сином, матеріально його не забезпечує, в результаті чого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 може залишитися сам без належного виховання та матеріального утримання, суд на підставі досліджених доказів, враховуючи інтереси дитини, дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Згідно ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено Законом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 229, 258, 259, 263-265, 268, 293-294, 315-319, 354, 355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання дитини до 18 років, задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , самостійно виховує та утримує сина, який не досяг 18 років- ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , без участі матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Судові витрати, понесені заявником, відшкодуванню не підлягають.
Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Володимирецький районний суд Рівненської області.
Згідно п.15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Котик Л.О.
Учасники процесу:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .