Справа № 554/4717/24
Провадження № 2-а/545/64/24
24.09.2024 Полтавський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді: Цибізової С. А.,
при секретарі: Гречко Я. В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Грішнова А. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції МВС України про скасування постанови, -
Позивач звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постановою серії БАД №503401 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 122 КУпАП, де 04.2024 о 09:28 год в м. Полтаві по вул. Шевченка, керуючи транспортним засобом Toyota Rav4, д. н. з. НОМЕР_1 здійснив зупинку в зоні дії знаку 3.34 Зупинка заборонена та не пред'явив для перевірки документи на право керування автомобілем, чим порушив вимоги п.п.8.4в та 2.4а ПДР України. Вважає постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
В судове засідання позивач з'явився позов підтримав та просив задовольнити.
В обгрунутвання позову посилався на те, що при під'їзді до центрального ринку рухаючись в лівій колоні він скерував автомобіль лівіше, щоб припаркуватись, проте побачивши зліва вулиці знак 3.34 «Зупинка заборонена» та те, що попереду стояли авто перпендикулярно вулиці і створювали перешкоду руху пригальмував та здав назад. В цей час позивач побачив, що до нього біжать поліцейські та зупинився, які надалі проінформували про зупинку в забороненому місці. Також зазначив щодо неправомірності встановлення дорожнього знака 3.34 «Зупинку заборонено», чинність якого закінчилася.
Представник відповідача УПП в Полтавській області ДПП зазначила, що позов є безпідставним та необґрунтованим, а дії працівників поліції правомірними, проти позову заперечувала. Вказала, що позивач дійсно здійснив зупинку в зоні дії знаку 3.34 та не надав документи на вимогу працівників поліції. Окрім цього пояснила, що розташування дорожніх знаків передбачено схемою організації дорожнього руху під час виконання будівельних робіт до об'єкту: «Нове будівництво торгівельного центру з апартаментами по АДРЕСА_1 », яке погоджено у встановленому порядку.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно до ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами.
У відповідності до статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.1 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідност.36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Суд звертає увагу на те, що виключний перелік органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення міститься в ст. 213 КУпАП, до яких відносяться як суди, так і органи Національної поліції. Проте, розмежування підвідомчості спорів між даними органами зазначене у ст.ст. 221-222 КУпАП.
Згідно з приписами ст. 222 КУпАП, розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції.
Таким чином, виключне право виносити постанову по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП належить органам Національної поліції та належить до дискреційних повноважень останніх.
Як вбачається з постанови серії БАД № 503401 ОСОБА_1 06.04.2024 о 09 год 28 хв в м. Полтава, вул. Шевченка, 40 здійснив зупинку в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» та не пред'явив у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії на реєстраційному документі, чим порушив п. п.8.4в та п.п.2.4а ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 122, ст. 36 КУпАП України.
Інспектором ОСОБА_2 було проведено розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 122, ст. 36 КУпАП України. Даною постановою ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі чотириста двадцять п'ять гривень. Відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови було застосовано положення ст. 36 КУпАП та адміністративне стягнення накладено на позивача за приписами цієї норми права в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, тобто за ч.1 ст.126 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 425 грн.
Згідно дослідженого судом відеозапису, вбачається, що позивач дійсно здійснив зупинку в зоні дії знаку 3.34 та відмовився надавати працівникам посвідчення водія. При цьому перешкоди для руху автомобіля які б змусили водія зробити вимушену зупинку на відео відсутні, що спростовує покази свідка ОСОБА_3 яка в судовому засіданні повідомила, що була присутня в автомобілі разом із ОСОБА_1 , під час події та останній змушений був зупинитись, оскільки його руху перешкоджали інші автомобілі.
Щодо правомірності встановлення дорожнього знака 3.34 «Зупинку заборонено» суд зазначає наступне.
Відповідно доп.5) ч.1 ст.21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" технічні засоби регулювання дорожнього руху є елементами об'єктів благоустрою.
Згідно ч.2 ст.35 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" технічна документація з питань благоустрою населених пунктів погоджується в установленому порядку та затверджуються її замовником. Згідно ч.1 ст.16 цього Закону на об'єктах благоустрою забороняється встановлювати технічні засоби регулювання дорожнього руху без погодження з відповідними органами Національної поліції.
В обгрунтування неправомірності встановленя дорожніх знаків позивач посилається на те, що термін дії рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради від 02.12.2021 року яким надано дозвіл ПП «Полтава-2008» на тимчасове часткове перекриття руху транспортних засобів та пешеходів на вулиці Шевченка, 58а в м. Полтава сплив 31 грудня 2023 року. (а.с.69)
Разом із тим, судом досліджена тимчасова схема організації дорожнього руху під час виконання будівельних робіт до об'єкту: «Нове будівництво торгівельного центру з апартаментами по вул. Шевченка, 58а в м. Полтава» яку погоджено Управлінням патрульної поліції в Полтавській області що підтверджується листом від 01.11.2021 17098/41/26/09.2021. Згідно проектної документації орієнтовний термін будівельних робіт 2022-2027 роки. На даній схемі, зокрема, відображено встановлення відповідних дорожніх знаків (а. с.78 -82).
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306 «Про правила дорожнього руху» зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до норм ПДР пунктом 8.4."в" - дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи, в тому числі, заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Пунктом 8-2 ПДР передбачено, що дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту. Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами. Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини. Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.
Згідно дослідженого відеозапису, дорожній знак «3.34» «Зупинка заборонена» був розміщений в зоні видимості учасників дорожнього руху, тому позивач повинен був сприймати вказаний дорожній знак, що забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Отже, наближаючись до такого дорожнього знаку позивач мав виконати вимоги ПДР та утриматись від здійснення зупинки свого транспортного засобу в межах дії даного знаку. Натомість позивач цього не зробив, а, відтак, порушив вимоги п. 8.4 «в» ПДР та допустив правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
При цьому з направленого позивачу листа Інспекції по контролю за благоустроєм щодо терміну дії дозволу виконавчого комітету Полтавської міської ради на тимчасове часткове перекриття руху на вулиці Шевченко 58-62, що сплив після 31 грудня 2023 року, не вбачається, що перекриття такого руху є тотожнім встановленню дорожніх знаків «3.34» «Зупинка заборонена» на даній ділянці дорозі. (а.с.69) Зазначений лист та вказані у ньому обставини жодним чином не позбавляють позивача обов'язку виконувати вимоги встановлених дорожніх знаків та не виключають відповідальності останнього за порушення правил дорожнього руху.
Згідно до ПДР України, знак 3.34 “Зупинку заборонено» забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Дослідженням судом відеозапису встановлено, що позивач дійсно здійснив зупинку в зоні дії знаку 3.34, а також не пред'явив посвідчення водія на вимогу працівника поліції.
Згідно до п. 1.1. Ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п. 1.10 ПДР, зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).
Згідно з вимогами п. 15.1 ПДР, зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
Згідно до ПДР України, знак 3.34 “Зупинку заборонено» забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Знак 7.2.2 позначає зону дії знака, якщо вона не поширюється до найближчого перехрестя, а також для зазначення протяжності одного або кількох розміщених один за одним зупинкових майданчиків, позначених знаками 5.45.1, 5.46.1 і 5.47.1, без позначення кінця посадкового майданчика знаками 5.45.2, 5.46.2 і 5.47.2; Знак 7.2.3 зазначає кінець зони дії знака; Знак 7.2.4 інформує про перебування у зоні дії знаків 3.34-3.37.
Згідно з вимогами п. 15.9 ПДР зупинка забороняється: a) на залізничних переїздах; б) на трамвайних коліях (крім випадків, обумовлених пунктом 15.8 цих Правил); в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а також у тунелях; г) на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі; ґ) на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга; д) у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м; е) ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків, тощо.
З дослідженого відеозапису вбачається, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 у час та місці, що вказані в оскаржуваній постанові, стояв у місці, де діє зона знаку 3.34 встановленого з табличкою 7.2.2, яка означає зону дії знака 3.34 «Зупинку заборонено», при цьому був увімкнений покажчик повороту.
При цьому як вбачається з правил п.15.4 ПДР України, можлива вимушена зупинка водієм, де зупинку заборонено, де водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити діяти згідно з вимогами пунктів 9.9, 9.10, 9.11 цих Правил.
Так, відповідно до п. 9.9 "а"ПДР України у разі вимушеної зупинки на дорозі повинна бути ввімкнена аварійна світлова сигналізація.
Згідно п.9.11 "а", "б"ПДР України, якщо транспортний засіб не обладнано аварійною світловою сигналізацією або вона несправна, треба встановити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар: ззаду на транспортному засобі, зазначеному в пункті 9.9 ("в", "г", "ґ") цих Правил; з боку гіршої видимості для інших учасників дорожнього руху у випадку, зазначеному в підпункті "б" пункту 9.10 цих Правил.
З переглянутого в судовому засіданні відеозапису та матеріалів справи вбачається, що на транспортному засобі, яким керував ОСОБА_1 у час та місці, що вказані в оскаржуваній постанові, аварійна світлова сигналізація була не ввімкнута, знак аварійної щупинки встанорвлено не було. Позивач увімкнув аварійну сигналізацію лише при підході поліцейських на місце зупинки автомобіля. Наявність перешкод, що обумовлювали б вимушену зупинку з відео не вбачається, а отже такі обстаини позивачем не доведено.
Долучений відеозапис, на переконання суду, підтверджує вину позивача у вчиненні інкримінованих адміністративних правопорушеннь, а тому посилання позивача стосовно невідповідності постанови фактичним обставинам справи, суд сприймає критично.
Стосовно правомірності притягнення водія до адміністративної відповідальності за ч 1 ст 126 КУпАП, то пунктом 2.1 ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Так, згідно п.2.4 а ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи зазначені в п. 2.1 цих Правил.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.16 ЗУ Про дорожній рух , водій зобов'язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред'являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що інспектор патрульної поліції мав обґрунтовані підстави зупинити автомобіль позивача оскільки, він дійшов висновку про наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності та правомірно вимагав в позивача пред'явити документи, що посвідчують право керування. Те, що позивач не погоджується з поставленим йому в провину порушенням ПДР не звільняє його від обов'язку виконати вимоги посадової особи поліції, встановлені п.2.4 а ПДР України щодо перевірки документів.
Надаючи оцінку доводам позивача про недопустимість відеозапису як доказу, варто зазначити, що матеріальний носій це лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки тоді, коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Усі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.
Верховний Суд у постанові від 22.10.2021 у справі №487/5684/19 зазначив, що оригіналом електронного документу в правовому значенні визнається будь-який примірник електронного документу незалежно від електронного носія інформації, якщо немає обґрунтованих сумнівів в достовірності (незмінності) змісту первинно створеного електронного документу. Необхідність встановлення первинного електронного документу («оригіналу цифрового файлу») може виникнути у разі наявності сумнівів в достовірності електронного документу (зокрема, ознак зміни чи втручання до змісту файлу).
Також відсутність посилання в спірній постанові на відеозапис, не може бути підставою для визнання такого доказу неналежним чи недопустимим доказом, оскільки його надано суду на виконання вимог частини другої статті 77 КАС України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показів свідків.
Виходячи із норм викладених в частині 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею78 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Натомість відповідач, цілком правомірно винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 122, ст. 36 КУпАП України.
На переконання суду, відповідач надав належні докази, в розумінні ст. ст. 73-76 КАС України, на підтвердження факту порушення позивачем вимог ПДР України.
Суд вважає за необхідне зазначити, що оскаржувана постанова містить усі необхідні реквізити, передбачені статтею 283 КУпАП.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд дійшов висновку, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 та ч.1 ст.126 КУпАП.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
За таких обставин, суд вважає за необхідне залишити без задоволення позовні вимоги скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Оскільки в задоволення позову відмовлено в повному обсязі, згідно вимог ст.139 КАСУ судові витрати, які поніс позивач у зв'язку з розглядом справи, не підлягають стягненню на його користь.
Керуючись ст. ст. 2,6, 8-10,14,77,246,250, 286 КАС України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції МВС України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду .
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: С. А. Цибізова