Справа № 524/640/24
Провадження 2/524/1071/24
30.09.2024 Автозаводський районний суд м.Кременчука в складі головуючого судді Андрієць Д.Д., за участю секретаря Булаєнко С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби в справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про встановлення факту самостійного виховання ОСОБА_1 дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалив таке рішення.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що він є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Після розірвання шлюбу із дружиною, ОСОБА_3 , їх син, ОСОБА_4 , залишився проживати разом із ним. У зв'язку із проходженням військової служби він був вимушений залишити сина проживати із його бабою - ОСОБА_5 .. Відповідач відмовив йому у здійсненні обстеження житлово-побутових умов проживання та в подальшому встановлення факту самостійного виховання дитини.
Відповідач відзив не подав.
24 квітня 2024 року постановлено ухвалу про витребування доказів та закрито підготовче провадження.
ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . ОСОБА_7 відповідно до вказаного свідоцтва є ОСОБА_3 .
14.01.2020 Автозаводський районний суд м.Кременчука ухвалив рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.9).
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).
Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.
За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом(ч.1 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України)
В ст.76 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст.77-80 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На підтвердження своїх вимог позивач надав суду копію рішення суду від 14.01.2020 по справі 524/7613/19, копію свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 , копію військового квитка, довідку про перебування на службі від 22.11.2023 №9642, копії договорів оренди житла, копії письмових пояснень осіб, а також копію відповіді Служби в справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, якою відмовлено у проведенні обстеження житла.
На переконання суду, вказані докази не відповідають критеріям належності та достатності.
Крім того, суд враховує те, що з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.
Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року по справі № 201/5972/22(провадження № 14-132цс23).
Отже, враховуючи вимоги позивача, суд вважає, що в останнього фактично виник спір із матір'ю дитини щодо її участі у вихованні дитини. З цих підстав, суд дійшов висновку про те, що Служба в справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області не є належним відповідачем по справі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) вказано, що «пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
Тобто, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Крім того, відповідно до п. 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року по справі № 201/5972/22(провадження № 14-132цс23) оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні позову.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати суд покладає на позивача.
Керуючись ст. 10, 12, 81, 141, 258, 259, 263 - 265, 280-284 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Служби в справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про встановлення факту самостійного виховання дитини.
Судові витрати покласти на позивача.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Діна АНДРІЄЦЬ