Справа № 369/15221/24
Провадження №2/369/7612/24
25.09.2024 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Скрипник О.Г., перевіривши матеріали заяви представника позивача - адвоката Папазової Галини Анатоліївни про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Коцюбинської селищної ради Бучанського району, Київської області, Борщагівська сільська рада Бучанського району, Київської області про визнання незаконним рішення, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності на земельну ділянку,
У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Коцюбинської селищної ради Бучанського району, Київської області, Борщагівська сільська рада Бучанського району, Київської області про визнання незаконним рішення, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності на земельну ділянку.
Разом з позовною заявою, адвокатом Папазовою Г.А. подано до суду і заяву про забезпечення позову, в якій вона просить суд накласти арешт на нерухоме майно, зокрема земельну ділянку з кадастровим номером 3222486201:01:017:0119, яка знаходиться в с. Софіївська Борщагівка, розміром 0,0249 га та належить на праві власності ОСОБА_2 .
Заборонити органам державної реєстрації прав, державним реєстраторам у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією прав на наступне нерухоме майно
- земельну ділянку з кадастровим номером 3222486201:01:017:0119, яка знаходиться в с. Софіївська Борщагівка, розміром 0,0249 га та належить на праві власності ОСОБА_2 .
Заява обгрунтована тим, що ОСОБА_1 є належним користувачем спірної земельної ділянки, що підтверджується рішенням Софїївсько-Борщагівської сільської ради Києво- Святошинського району Київської області від 20.08.2005 р. № 16/1 20 сесії 4 скликання, яким ОСОБА_1 було надано дозвіл на складання проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність Позивача, для ведення особистого селянського господарства в с. Софіївська Борщагівка, розміром 0,03 га.
27 липня 2021 року позивачем було укладено договір про розроблення проекту відведення земельної ділянки. 06.01.2022 р. було подано документи для внесення відомостей щодо Позивача до Державного земельного кадастру у зв'язку із чим 11.01.2022 р. було проведено реєстрацію спірної земельної ділянки, що підтверджується долученим до позову Витягом.
03 лютого 2022 року позивачем було подано заяву до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки.
08 серпня 2022 року позивачем було отримано відповідь № Ж-270 про заборону передачі земельних ділянок у приватну власність під час воєнного стану та рекомендацією звернутись з питанням щодо передачі земельної ділянки у власність після завершення воєнного стану (копія відповіді додається).
В квітні 2023 року Позивач помітив будівництво на суміжній земельній ділянці, однак, відповідно до даних державного земельного кадастру, земельна ділянка залишалась у користуванні Позивача. В квітні 2024 року Позивач дізналась, що власником її земельної ділянки є ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік Позивача - ОСОБА_3 отримав інформаційну довідку з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в якій цю інформацію підтверджено. У зв'язку із цими фактами, 01 травня 2024 року Позивачем було подано заяву до Києво-Святошинської окружної прокуратури про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ст. 190 КК України, зокрема вчинення шахрайських дій, направлених на заволодіння земельною ділянкою. 02 травня 2024 року дані відомості було внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, відтак станом на день подання позовної заяви проводиться досудове розслідування (копія Витягу додана до позову).
Крім того, 01 травня 2024 року було скеровано аналогічну заяву до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області з проханням надати інформацію щодо передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, зокрема з кадастровим номером 3222486201:01:017:0119 та надати копію Рішення Києво- Святошинського району Київської області Софіївсько-Борщагівської сільської ради 35 сесії 8 скликання № 35 від 04 серпня 2020 року - на підставі якого, відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, було зареєстровано право власності на земельну ділянку за Відповідачем.
У відповідь на подану заяву, Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області повідомила про те, що рішення про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки не приймалось, що підтверджується наданим рішенням № 35 від 04.08.2020 року, яким розглядалось питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність громадянам ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , серед яких прізвище Відповідача-відсутнє. Крім того, Борщагівською сільською радою Бучанського району Київської області також скеровано листа до Києво-Святошинської окружної прокуратури стосовно факту шахрайського заволодіння земельною ділянкою та проханням вжити необхідних заходів, про що також проінформовано Позивача.
Таким чином, зазначені вище факти свідчать про те, що Відповідачем було зареєстровано право власності на підставі неіснуючого рішення, яке було подано на реєстрацію державному реєстратору.
Необхідність накладення арешту на земельну ділянку обумовлена тим, що наразі, дана земельна ділянка виставлена на продаж, а відтак, в разі переходу права власності на дану земельну ділянку добросовісному набувачу, Позивач фактично буде позбавлена можливості захисту своїх прав в судовому порядку.
Звернення до суду є єдиним та належним способом захисту прав Позивача на нормальне володінням своїм майном з огляду на наступне.
Щодо зустрічного забезпечення, просить звернути увагу суду та зазначити, що відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Враховуючи вищевикладене та виходячи з оцінки обґрунтованості доводів зазначених в заяві, щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходу, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, вважаємо, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, а відтак й порушить права позивача на судовий захист. В разі задоволення заяви про забезпечення позовних вимог, Відповідач не буде позбавлений можливості володіти своїм майном. Таким чином, підстав вимагати від Позивача забезпечити відшкодування збитків Відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення) не має. Обставини, за яких суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення у відповідності до положень ч. З ст. 154 ЦПК України, відсутні.
У зв'язку з тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222486201:01:017:0119 наразі перебуває у власності Відповідача і вона має можливість переоформити її на інше ім'я шляхом відчуження, вважаємо за необхідне вжиття заходів забезпечення позовних вимог шляхом заборони н відчуження.
В разі відчуження нерухомого майна та невжиття заходів щодо забезпечення позовних вимог шляхом заборони відчуження, призведе до ускладнення вирішення судового спору, зокрема унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч.3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Із роз'яснень Верховного Суд України у п. 4 постанови Пленуму від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
При цьому цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
У відповідності до ч. 1 ст. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов'язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Крім того, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.
Згідно з ч.1 ст.1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також модливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яким він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Достатньо обгрунтованими для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обгрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів, щодо вчинення відповідних дій направлених на підготовку документів для реалізації спірної земельної ділянки, не обгрунтував, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суд, тому суд вважає, що заява позивача задоволенню не підлягає.
Одночасно суд роз'яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.
За таких умов, суд приходить до обґрунтованого висновку про відсутність підстав та ризиків, визначенихст.149 ЦПК України, для забезпечення позову.
Керуючись статтями 149-153, 258-261-210 ЦПК України,-
Заяву представника позивача - адвоката Папазової Галини Анатоліївни про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Коцюбинської селищної ради Бучанського району, Київської області, Борщагівська сільська рада Бучанського району, Київської області про визнання незаконним рішення, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності на земельну ділянку - залишити без задоволення.
Копію ухвали невідкладно направити заявнику.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому ч. 2 ст. 261 ЦПК України.
Суддя О.Г. Скрипник