Справа №753/7498/24
Провадження №2/359/2579/2024
30 вересня 2024 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого Семенюти О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Моргушко Л.В.,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
В квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом та обґрунтовує його тим, що 16 грудня 2020 року вона уклала шлюб із ОСОБА_3 . Спільних дітей від шлюбу сторони не мають. Позивач посилається на те, що він не бажає жити однією сім'єю з відповідачем, збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивача. Тому ОСОБА_1 просить суд розірвати шлюб, укладений із
ОСОБА_4 не з'явилась у судове засідання та направила заяву (а.с.39), в якій просила розглянути справу у її відсутності.
ОСОБА_5 у судове засідання повторно не з'явився, відзив на позов не надав. Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся у встановленому законом порядку, що підтверджується судовою кореспонденцією (а.с.34, 38, 41).
Дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах цивільної справи, суд встановив такі обставини.
16 грудня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 уклали шлюб, зареєстрований у Бориспільському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), про що був складений відповідний актовий запис №713. Крім того, зі змісту свідоцтва вбачається, що ОСОБА_5 є громадянином Республіки Білорусь, а ОСОБА_1 - громадянка України. Ці обставини підтверджуються копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 16 грудня 2020 року (а.с.5).
Спірні правовідносини регулюються главою 3 «Загальні положення», главою 11 «Припинення шлюбу» розділу ІІ «Шлюб. Права та обов'язки» СК України та Законом України «Про міжнародне приватне право».
Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про міжнародне приватне право» правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Згідно з ч.1 ст.63 Закону України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам хоча б одного з них.
З відповіді з ЄДДР №552439 від 19 квітня 2024 року (а.с.17-18) вбачається, що місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано по АДРЕСА_1 . У зв'язку з тим, що подружжя мало останнє спільне місце проживання на території України, тому Бориспільський міськрайонний суд є компетентною установою розглядати спір про розірвання шлюбу між сторонами.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 не бажає жити однією сім'єю та не бажає вживати заходи, спрямовані на примирення. Ці обставини свідчать про те, що збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивача, примушування його до шлюбу з ОСОБА_6 не допускається.
З огляду на це суд висновує, що шлюб, укладений між ОСОБА_1 та відповідачем, належить розірвати.
Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.ст.263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб, укладений 16 грудня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , зареєстрований у Бориспільському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), про що був складений відповідний актовий запис №713, розірвати.
Заочне рішення може бути переглянуте Бориспільським міськрайонним судом Київської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня проголошення судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.Ю. Семенюта