Справа № 358/842/24 Провадження № 2/358/554/24
27 вересня 2024 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Романенко К.С.,
за участю секретаря судового засідання Шпак К.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої ДТП, -
29 травня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Богуславського районного суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої ДТП, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. 00 коп., а також понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог вказує те, що 22.03.2024 о 18 год. 27 хв. ОСОБА_2 керуючи автомобілем «MAZDA СХ-5», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на перехресті вулиць Благовісної та Чехова в м. Черкаси, де рух регулюється сигналами світлофора, порушуючи вимоги п.п. 10.4, 2.3 «б» Правил дорожнього руху України, рухаючись на заборонений червоний сигнал світлофора не надав перевагу в русі та скоїв зіткнення з автомобілем «PEUGEOT 3008» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керування водія ОСОБА_1 , яка рухалась на дозволений сигнал світлофора, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.124 КУпАП. Згідно постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.04.2024 року в справі № 711/2379/24, відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП. Так, внаслідок ДТП, винним в якій є відповідач, позивачці спричинено моральну шкоду, а щодо матеріальної шкоди, то нею було подано заяву до страхової компанії про відшкодування. Моральні страждання виражаються у тому, що вона внаслідок ДТП зазнала ушкодження здоров'я, перебувала на стаціонарному лікуванні, з діагнозом: струс головного мозку, гематома лоба, забій плечового суглобу, забій грудної клітки. Як наслідок, постійно знаходиться в дратівливому стані, душевні хвилювання її не покидають, відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, що негативно позначилось і позначається на її душевному та фізичному стані внаслідок пошкодження її транспортного засобу, яку позивачка оцінює у сумі 20 000,00 грн. Порушення звичних комфортних умов її проживання та членів її сім'ї та спричиняє їй не лише моральні страждання, а ще й необхідність звертатися до суду за захистом своїх порушених прав, що потребує не лише матеріальних витрат, а й витрат часу та емоційних затрат, що негативно впливає на здоров'я. В зв'язку з зазначеними подіями вона змушена була проходити лікування, нести додаткові витрати, що вплинуло на її емоційний та моральний стан.
Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області Романенко К.С. 05 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої ДТП залишити без руху, у зв'язку з тим, що вона не відповідала вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України та надано позивачу строк для усунення недоліків (а.с. 29-31).
24.07.2024 позивачем було виконано вимоги ухвали суду від 05.07.2024 про залишення позовної заяви без руху, та надіслано до суду уточнену позовну заяву з додатками та оригінал квитанції про сплату судового збору. В уточненій позовній заяві позивачка заявляє про наявність витрат у справі та вказує попередній орієнтовний їх розмір - 5 000,00 грн. (а.с. 35-50).
Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 29 липня 2024 року було відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст.279 ЦПК України (а.с. 51).
29.08.2024 до суду від представника відповідача - адвоката Шапошника Є.В. надійшло клопотання про поновлення строку на подачу відзиву по справі № 358/842/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої ДТП (а.с.54-55).
Разом з заявою про поновлення строку, 29.08.2024 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, у якому просять відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що вимоги викладені в позовній заяві не визнаються стороною відповідача, позовна заява подана з порушенням ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а також як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , позивачка ОСОБА_1 при оформленні ДТП не вказувала поліцейським про те, що 22.03.2024 нею були отримані тілесні ушкодження. Що стосується розміру моральної шкоди, ОСОБА_1 не розмежовує заявлену суму та не наводить обґрунтування розрахунку суми в розмірі 20 000, 00 грн. і не надає достатньо доказів тому, що вказана моральна шкода була їй заподіяна, що не доводять глибину її фізичних і моральних страждань, а доказування покладається саме на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування моральної шкоди.
Також, 29.08.2024 від представника відповідача - адвоката Шапошника Є.В. до суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій представник відповідача просить залишити без руху і надати строк позивачу, для усунення недоліків про які зазначено в заяві, а саме що позивачем подано позовну заяву з порушенням вимог ст.175 ЦПК України, зокрема в позовній заяві не зазначено відомостей щодо електронного кабінету, не містить обґрунтований розрахунок сум, що стягуються та не містить відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися. Крім того, представник відповідача посилається в обґрунтування клопотання на те, що додані до позову копії не засвідчені відповідно до ДСТУ 4163-2020 «Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації» (а.с.82-85).
Крім того, 29.08.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про перехід до розгляду справи у загальному позовному провадженню та поновлення строку на подачу відзиву.
Згідно ухвали суду від 30.08.2024 у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Шапошника Є.В. про залишення позовної заяви без руху, відмовлено(а.с.117).
Ухвалою суду від 30.08.2024 відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Шапошника Є.В. про перехід від розгляду справи в порядку спрощеного провадження у загальне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди завданої ДТП. Ухвалено продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та поновлено строк відповідачу ОСОБА_2 для подання відзиву на позовну заяву та всіх письмових доказів, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.118).
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, представлені сторонами на виконання вимог ст. ст. 76, 81 ЦПК України, які вони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення позовних вимог, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так судом встановлено, що відповідно до постанови Придніпровського районного суду м.Черкаси від 12 квітня 2024 року в справі № 711/2379/24, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн. в дохід держави, за те, що 22.03.2024 о 18 год. 27 хв. ОСОБА_2 керуючи автомобілем «MAZDA СХ-5», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на перехресті вулиць Благовісної та Чехова в м. Черкаси, де рух регулюється сигналами світлофора, порушуючи вимоги п.п. 10.4, 2.3 «б» Правил дорожнього руху України, рухаючись на заборонений червоний сигнал світлофора не надав перевагу в русі та скоїв зіткнення з автомобілем «PEUGEOT 3008» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керування водія ОСОБА_1 , яка рухалась на дозволений сигнал світлофора, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.124 КУпАП (а.с.8-9, 69-70).
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої вона ухвалена, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Крім того судом встановлено, що власником автомобіля «MAZDA СХ-5» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_2 , що підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 703237 від 22.03.2024 та схемою дорожньо-транспортної пригоди складеною 22.03.2024 о 18 год. 27 хв. в м. Черкаси на перехресті вулиць Благовісної та Чехова в м. Черкаси (а.с.64- на звороті).
До матеріалів справи долучено копію Полісу № 214573816 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного 12 травня 2023 року між ОСОБА_2 - власником автомобіля «MAZDA СХ-5», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та страховою компанією ПрАТ «СК «ІНТЕР-ПОЛІС», за яким застраховано відповідальність з приводу вказаного вище транспортного засобу та страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну потерпілого становить 160 000 грн, за шкоду життю та здоров'ю 320 000 грн, а розмір франшизи 0 грн (а.с. 24).
11 квітня 2024 року позивачкою ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «ІНТЕР-ПОЛІС» подано заяву про виплату страхового відшкодування (а.с. 23).
Суд враховує, що матеріалами справи підтверджено факт вчинення дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача та невчинення ним заходів з відшкодування завданої шкоди.
Також суду надано ряд медичних документів щодо підтвердження факту лікування позивачки та завдання шкоди її здоров'ю.
Відповідно до інформаційної довідки з КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» № 1-9045-24 від 23.03.2024, за результатами огляду ОСОБА_1 , їй встановлено діагноз: струс головного мозку, підшкірна гематома тім'яної ділянки праворуч (від 22.03.2024), забій лівого плечового суглобу, забій грудної клітини праворуч (а.с.15).
Відповідно до копії виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №2608 та консультативного висновку спеціаліста КНП «Черкаська центральна районна лікарня» Чорнослобідської сільської ради» від 25.03.2024, вбачається, що ОСОБА_1 з 23.03.2024 по 25.03.2024 перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «Черкаська центральна районна лікарня» Чорнослобідської сільської ради» з діагнозом: ЗЧМТ, струс головного мозку, підшкірна гематома тім'яної ділянки праворуч (від 22.03.2024) ДТП. Забій грудної клітини праворуч. Забій лівого плечового суглобу. (а.с.11, 12).
Також долучено копію виписки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 виданої КНП «Черкаська центральна районна лікарня» Чорнослобідської сільської ради» від 05.04.2024, з якої вбачається, що ОСОБА_1 зверталася за медичною допомогою, та перебувала на амбулаторному лікуванні з 25.03.2024 по 05.04.2024 з діагнозом: ЗЧМТ. Струс головного мозку (від 22.03.2024), цефалгічний, вестибуло-атактичний синдром (а.с.13-14).
Відповідно до даних копії висновку мультиспіральної КТ від 23.03.2024 при нативному скануванні на момент обстеження кт-даних за обємн-вогнищеву патологію/геморагічних змін ГМ не виявлено. За клінічною необхідністю рекомендовано дообстеження МРТ ГМ (а.с.10).
Крім того суду надано копію висновку УЗД «Черкаська центральна районна лікарня» від 01.04.2024 на ім'я ОСОБА_1 (а.с.18).
До матеріалів справи долучено копії квитанцій та чеків про витрати позивачки на придбання медичних виробів (товарів, ліків) та акт про надання послуг (ультразвукові дослідження) в КНП «Черкаська центральна районна лікарня» (а.с.16,18-22).
Також, як вбачається з матеріалів поданих представником відповідача адвокатом Шапошником Є.В., він звертався із адвокатським запитом до КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» з приводу надання інформації про лікування ОСОБА_1 , однак відповіді на такий запит не було надано (а.с. 57-58).
Вирішуючи заявлені вимоги суд керується наступними правовими нормами.
Згідно з вимогами ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України).
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ч. 1 ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
За загальним правилом, встановленим частиною 2 статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як вказано у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21):
«Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.05.2022 у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)».
Вирішуючи спір в частині визначення розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, суд враховує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом. Наразі немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Тому будь-яка компенсація моральної шкоди може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.
Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17, зокрема, дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56).
Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Крім того, що стосується її розміру, то відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Судом встановлено, що внаслідок ДТП, яке сталась 22.03.2024 з вини відповідача, його дії призвело до зміни звичного способу життя позивачки та необхідності докладання додаткових зусиль для відновлення її фізичного здоров'я та відновлення пошкодженого транспортного засобу.
В даному конкретному випадку суд вважає, що позивачем доведено, що пережиті нею негативні емоції досягли певного рівня «страждань».
З огляду на встановлене, у даній справі слід визнати обґрунтованими доводи позивачки ОСОБА_1 про завдання їй моральної шкоди.
Вирішуючи спір в частині визначення розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, суд враховує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом. Наразі немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Тому будь-яка компенсація моральної шкоди може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.
Керуючись приписами ст. 23 ЦК України суд, визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача, враховує обставини, при яких моральна шкода була заподіяна, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, глибину та тривалість душевних страждань позивача, час та зусилля, які були ним витрачені для відновлення свого попереднього стану.
Разом із тим, у позові детально описано, в чому полягає моральна шкода, завдана протиправними діями відповідача та суду надані медичні документи на підтвердження перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні після ДТП, проходження обстеження і лікування у зв'язку з отриманням ушкоджень, які детально описані, а також щодо подальших рекомендацій лікарів та реабілітаційних заходів.
Тобто, матеріалами справи підтверджено факт отримання позивачкою ушкодження здоров'я (струс головного мозку, гематома лоба, забій плечового суглобу, забій грудної клітки) у результаті якого ОСОБА_1 беззаперечно зазнала фізичний біль, хворобливі відчуття, а також страждання. Через отримані ушкодження позивачка змушена була проходити лікування, що свідчить про порушення звичайного способу життя, стресовому стану після ДТП, необхідності додаткових зусиль для відновлення фізичного здоров'я.
Тобто судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач у зв'язку з ДТП, що мала місце 22.03.2024 за участі ОСОБА_2 відчула моральні страждання, які полягають у фізичних стражданнях, пов'язаних із тілесними ушкодженнями, отриманими внаслідок ДТП.
Крім того, на думку суду, пошкодження транспортного засобу позивачки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, спричиненої в даному випадку відповідачем, в будь-якому випадку викликає негативні емоції, оскільки викликає відхилення від звичного устрою життя, необхідність витрачання часу для вчинення дій щодо відновлення транспортного засобу, а у разі відсутності на це відповідних ресурсів (як часових так і фінансових) - погіршення існуючого стану власника такого майна, що з великою долею вірогідності може відзначитись на психоемоційному стані власника пошкодженого майна.
В ситуації, що склалась, крім вже зазначеного, суд враховує тривалість переживань позивача, а саме від дня настання дорожньо-транспортної пригоди до цього часу, час та зусилля, які потрібні для відновлення попереднього стану, глибину його душевних та психічних страждань, пов'язаних із пошкодженням транспортного засобу, порушення нормального ритму життя, тяжкість вимушених змін, а також вимоги розумності та справедливості.
За таких обставин, суд вважає доведеним факт душевних страждань ОСОБА_1 , реальність яких не викликає сумніву, а тому остання має право на відшкодування заподіяної моральної шкоди. Отже, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди суд визнає доведеними, разом із тим не погоджується із заявленим у судовому засіданні розміром 20000 грн.
Підсумовуючи наведене, виходячи з підстав пред'явлення позову, характеру правовідносин, які склалися між сторонами, наслідків ДТП (які не є незворотними) та їх тривалості, суд вважає, що заявлена до стягнення позивачем сума моральної шкоди (20 000 грн) є завищеною, тому враховуючи вимоги розумності, виваженості та справедливості, характер завданої шкоди, її тривалість та обсяг вимушених змін у повсякденному житті позивача, суд визначає розмір компенсації (відшкодування) моральної шкоди - 10 000,00 грн.
Такий розмір відшкодування заподіяної моральної шкоди суд вважає співмірним з моральними стражданнями, які заподіяні позивачу, а також таким, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Суд зазначає, що життя і здоров'я людини є найвищою соціальною цінністю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, та відчуття спокою.
На підставі викладеного та з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, суд вважає, що на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню грошова сума в розмірі 10 000,00 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить із наступного.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачкою при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, а враховуючи факт часткового задоволення її позовних вимог (50 %), із відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача ОСОБА_1 605,60 грн. понесених витрат на оплату судового збору у справі.
Що стосується понесених відповідачами витрат на правничу допомогу у справі, позивачем заявлено лише попередній (орієнтовний) їх розрахунок.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 23, 541, 1167, 1187 Цивільного кодексу України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-82, 89, 92, 141, 258, 259, 263-265, 354, ч.6 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди завданої ДТП, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , понесені процесуальні витрати на оплату судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Головуючий: суддя К. С. Романенко