Справа № 357/9657/24
Провадження № 2-о/357/300/24
26 вересня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання - Каплічної Ж.А., розглянувши в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту, що має юридичне значення,
06.07.2024 представник заявниці, адвокат Федоренко Володимир Сергійович, звернувся до суду з вказаною заявою, шляхом направлення у системі «Елекстронний суд», яка зареєстрована судом 09.07.2024, мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Біла Церква Київської області народилась заявниця - ОСОБА_3 , згідно Свідоцтва про народження, її матір'ю зазначена ОСОБА_4 , національність - українка, батьком зазначений ОСОБА_5 , національність - українець. Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00044994155, у відомостях про батька дитини ОСОБА_6 зазначений ОСОБА_5 , національність - українець. Мати заявниці - ОСОБА_4 в шлюбі з її батьком - ОСОБА_7 на час її народження не перебувала, тому в свідоцтві про народження батько записаний зі слів матері, відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. Фактично батьки заявниці проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу задовго до її народження. Так, з квітня місяця 1994 року її батьки почали проживати спільно як сім'я, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, піклувались один про одного, мешкали в квартирі ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 . В цей час ОСОБА_7 займався підприємницькою діяльністю, мав майстерню з ремонту взуття. Після народження ОСОБА_1 , батько, разом зі своєю рідною сестрою - ОСОБА_8 , забирав її з матір'ю з пологового будинку. З раннього дитинства ОСОБА_1 сприймала ОСОБА_7 як свого батька, вони разом проводили дозвілля, він піклувався про неї, дарував подарунки, вони їздили на відпочинок - до моря. Також, вона пам'ятає батьків ОСОБА_7 , як своїх бабусю та дідуся, у них були чудові відносини, часто зустрічались та проводили разом час, вони сприймали ОСОБА_1 , як онуку. 02.10.2018 ОСОБА_9 склав заповіт на користь ОСОБА_1 , що беззаперечно свідчить про визнання її рідною онукою. Крім цього, у ОСОБА_1 і її матері були чудові відносини з рідною сестрою батька - ОСОБА_8 , які залишаються і по даний час. Приблизно у серпні 2000 року батьки ОСОБА_1 припинили свої відносини, на той час вона не розуміла причин такого рішення. Однак, батько продовжував спілкуватись з нею, приділяв увагу до утримання та виховання. В подальшому ОСОБА_7 створив сім'ю з іншою жінкою - ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 він помер. ОСОБА_1 приймала участь в організації поховання батька разом зі своєю тіткою - ОСОБА_8 . Згодом, постало питання оформлення спадкових прав. За життя батька, ОСОБА_1 не замислювалася над формальностями і не ставила питання про оформлення батьківства. ОСОБА_7 ніколи не заперечував факт свого батьківства, навпаки, завжди визнавав себе її батьком. Більше того, будучи уже хворим, він хотів оформити заповіт на ОСОБА_1 , однак не реалізував цього у зв'язку з раптовою смертю. ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою для прийняття спадщини, але нотаріус роз'яснив, що без належно встановленого факту батьківства оформити спадкові права вона не зможе. Згідно із Висновком молекулярно-генетичного експертного дослідження для подання до суду» від 17.06.2024, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є біологічною тіткою, тобто сестрою батька заявниці за обома батьками, відносно дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , народженої матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з ймовірністю 99,01%. Оскільки в досудовому порядку неможливо встановити вказаний факт, просив суд встановити факт батьківства ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця м. Біла Церква Київської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 931, відносно дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженки м. Біла Церква Київської області та зобов'язати Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрайонного управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) внести зміни до актового запису № 91 про народження дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , складеного 16.01.1996 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, вказавши батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
12.07.2024 судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду заяву, відкрито провадження у справі за правилами окремого провадження та призначено судове засідання.
12.07.2024 судом постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання представника заявниці щодо виклику та допиту у судовому засіданні свідків: ОСОБА_8 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_10 (адреса проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_11 (адреса проживання: АДРЕСА_4 ).
Заявниця - ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.
Представник заявниці - адвокат Федоренко Володимир Сергійович у судовому засіданні заяву підтримав та просив задовольнити вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.
Заінтересована особа - ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, заперечень на заяву та заяви з процесуальних питань до суду не подала.
Заінтересована особа - Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ), 23.07.2024 подав до суду заяву про розгляд справи без представника відділу та зазначив, що в архіві відділу зберігається актовий запис про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, реєстрація народження проведена відповідно до ч.1 ст. 135 СК України (за вказівкою матері).
Суд, заслухавши учасників справи, показання свідків, дослідивши матеріали справи, встановлений наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із ч.1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Судом встановлено, що заявниця - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_5 , 12 липня 2018 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у зв'язку з чим змінила прізвище з « ОСОБА_13 » на « ОСОБА_14 » та після розірвання шлюбу залишила прізвище « ОСОБА_14 », що підтверджено матеріалами справи ( а.с.15-18).
Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 12) та Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126,133,135 Сімейного кодексу України (а.с.13,98), вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Біла Церква Київської області народилась ОСОБА_6 , про що в книзі актів громадянського стану про народження від 16 січня 1995 року зроблено відповідний актовий запис № 91, складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, матір'ю якої є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , а батьком дитини вказано ОСОБА_5 , відомості про якого записані відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері), що узгоджується з листом Білоцерківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) від 23.07.2024 за № 30.1-28/1643 ( а.с.104).
З матеріалів справи (а.с.19-24), вбачається, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженець місті Біла Церква Київської області, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 56 років у місті Біла Церква Київської області; його батько - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , 22 жовтня 2018 року склав заповіт, за яким на випадок своєї смерті зробив розпорядження, а саме: належну йому квартиру АДРЕСА_6 заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
З Висновку молекулярно - генетичного експертного дослідження від 17.06.2024 за № 43020, складеного Медико - генетичним центром «МАМА ПАПА» (а.с.79-97), проведеного щодо кровного споріднення між ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , яка являється сестрою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.24), та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , вбачається: «Ймовірність того, що ОСОБА_8 є біологічною тіткою, тобто сестрою батька за обома батьками, відносно учасниці ОСОБА_1 , народженої матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,01 %».
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 дала показання, що вона являється сестрою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який за життя визнавав ОСОБА_1 своєю дочкою. Її брат та ОСОБА_4 з 1994 року по 2000 рік проживали однією сім'єю, коли народилася заявниця вона разом із мамою та братом забирали її з пологового будинку. Брат любив і піклувався про свою дочку, займався її вихованням та розвитком, возив її на море, у них були гарні відносини навіть тоді, коли брат припинив стосунки із ОСОБА_4 . Після смерті батька заявниця займалася разом із нею його похованням. У її батьків ( ОСОБА_15 та ОСОБА_16 ) були добрі і теплі стосунки з ОСОБА_1 , дід склав заповіт на онуку.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 дала показання, що заявниця являється її двоюрідною онукою. ОСОБА_7 та ОСОБА_4 з 1994 року до 2000 року проживали однією сім'єю, у 1995 році у них народилася дочка - ОСОБА_1 . ОСОБА_7 «марив» дитиною, любив та піклувався про неї, у них булии дуже гарні і теплі стосунки. Після 2000 -х років ОСОБА_17 продовжував спілкуватися із дочкою, постійно брав її до себе. Батьки ОСОБА_18 дуже гарно відносилися до онуки, постійно спілкувалися із нею.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_19 дала показання, що ОСОБА_4 та ОСОБА_7 з 1994 року до 2000 року проживали однією сім'єю, у 1995 році у них народилася дочка - ОСОБА_1 . ОСОБА_7 постійно спілкувався зі своєю дочкою, доглядав її, гуляв та возив її на море. Заявницю назвали ОСОБА_20 на честь матері ОСОБА_18 . Батьки ОСОБА_18 дуже сильно любили ОСОБА_20 , а дід казав «вона моя калька». В ОСОБА_18 із дочкою були теплі стосунки до кінця його життя, він увесь час визнавав її своєю дочкою.
Також, з показань свідків та копій фотознімків (а.с. 25-29), встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_7 разом із ОСОБА_1 проводили дозвілля, спілкувалися, відпочивали сім'єю та разом із батьками ОСОБА_7 .
З матеріалів справи ( а.с. 100-103, 104-107), вбачається, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , 24 грудня 2019 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 . 09.08.2024 представник ОСОБА_2 , за довіреністю від 19.07.2024, посвідченої приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Іванчишиною Л.Г. та зареєстрованої у реєстрі за № 847, отримала копію матеріалів справи щодо встановлення факту батьківства ОСОБА_7 та була повідомлена належним чином про розгляд даної справи, разом з тим, заяв з процесуальних питань та письмових пояснень (заперечень) щодо наявності спору про право до суду не подала.
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, в судовому порядку можуть бути встановлені факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
У відповідності до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 за № 5 «Про судову практику про справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Згідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» встановлено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, або смерті жінки, яка вважалась матір'ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні.
Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов'язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
У Листі Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що справи за заявами про встановлення фактів батьківства розглядаються за правилами окремого провадження, а відповідно до ст. 128 СК України справи про визнання батьківства - за правилами позовного провадження. У першому випадку передумовою звернення до суду за заявою про встановлення факту батьківства є смерть особи, батьківство якої встановлюється, а в другому - особа, батьківство якої встановлюється в судовому порядку, є відповідачем у справі.
Ст. 130 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини 1 статті 135 СК України. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у ч.3 ст.128 цього Кодексу (матірю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, як досягла повноліття).
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.
Пленум Верховного Суду України в абз. 3 п.15 постанови № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказав, що заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, відповідно до ч.2 ст. 55 Кодексу про шлюб та сім'ю запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір'ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.
В третьому абзаці п. 13 вказаної постанови, Пленум Верховного Суду України вказав, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Відповідно до абз. 1 п. 15 вищевказаної Постанови Пленуму ВСУ, суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, і вирішує їх з урахуванням обставин, передбачених ст. 53 Кодексу про шлюб та сім'ю України.
Відповідно до ст. 53 КпШС України (яка діяла на момент виникнення правовідносин), в разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлено в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 643/9245/18 зроблено висновок щодо застосування ст.130 СК України та вказано, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що заява підлягає до задоволення, оскільки судом встановлено факт батьківства ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця міста Біла Церква Київської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженки міста Біла Церква Київської області.
Згідно з положеннями ст.134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Відповідно до підпункту 20 пункту 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Відповідно до пункту 2.16.4. Розділу ІІ Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що до актового запису № 91 про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який складений 16.01.1996 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, слід внести зміни, вказавши батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянина України, а інші відомості залишити без змін.
Згідно із ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом в порядку окремого провадження рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись ст. 128, 130, 134, 135 СК України, ст. 2, 4, 12, 223, 247, 258, 259, 264-265, 268, 293-315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_7 ), заінтересовані особи: ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_13 ,/ РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_8 ), Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ЄДРПОУ: 33341882, місцезнаходження: вулиця Ярослава Мудрого, будинок 22, місто Біла Церква, Київська область, 09117), про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.
Встановити факт батьківства ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця міста Біла Церква Київської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 931, відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженки міста Біла Церква Київської області.
Зобов'язати Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису № 91 про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який складений 16.01.1996 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, вказавши батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянина України, інші відомості залишити без змін.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повний текст рішення не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 30.09.2024.
Суддя: О. В. Бондаренко