Справа № 276/109/24
Провадження № 1-кп/293/112/2024
24 вересня 2024 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі головуючого - судді ОСОБА_1
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5
представника потерпілих ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № 12023060460000397 від 18.11.2023 по обвинуваченню ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомир, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України
Черняхівським районним судом Житомирської області здійснюється розгляд кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_9 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України.
11.09.2024 на адресу суду надійшло клопотання від захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - ОСОБА_7 про визнання доказів недопустимими.
За змістом вказаного клопотання захисник просить визнати очевидно недопустимими доказами, які зібрані в рамках кримінального провадження №12023060460000397 від 18.11.2023, а саме:
- протокол огляду місця події від 18.11.2024 з період з 07 год. 28 хв. по 08 год, 35 хв., проведеного слідчим СВ ВП №4 Житомирського РУН ГУНП в Житомирській області ОСОБА_10 за адресою АДРЕСА_2 та всіх похідних від нього доказів;
- протокол огляду місця події від 18.11.2024 з період з 10 год. 10 хв. по 10 год. 40 хв, проведеного слідчим СВ ВП №4 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_11 за адресою АДРЕСА_3 та всіх похідних від нього доказів;
- протокол огляду місця події від 18.11.2024 з період з 20 год. 14 хв. по 21 год. 50 хв. проведеного слідчим СВ ВП №4 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_10 за адресою АДРЕСА_4 та всіх похідних від нього доказів;
- клопотання про накладення арешту та ухвалу Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області №276/2451/23 та всіх похідних доказів;
-протокол пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками від 05.01.2024 за участю ОСОБА_12 проведеного слідчим СВ ВП №4 Житомирською РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_10 .
Клопотання щодо недопустимості таких доказів як протоколи огляду місця події від 18.11.2023, клопотання про накладення арешту, ухвалу слідчого судді з розгляду клопотання про накладення арешту та протокол пред'явлення осіб для впізнання мотивує тим, що усі проведені дії та відповідно прийняті рішення у зв'язку цим здійснені з порушенням норм чинного законодавста, що порушують права та свободи обвинуваченого, тому вважажє такі докази очевидно недопустими , що не підлягають дослідженню під час судвоого розгляду.
Вказує, що проведений огляд місця події від 18.11.2023 проведений в період 07:35 по 08:35 год. за адресою АДРЕСА_2 та протокол огляду місця події від 18.11.2023 в період з 20:14 год по 21:50 за адресою АДРЕСА_4 , слідчим СВ ВП №4 Житомирського РУП ГУП в Житомирській області ОСОБА_10 та всі похідні від нього документи є недопустимими, окільки проведення таких оглядів свідчить про проведення фактичного обшуку без відповідної ухвали слідчого судді, про що безпосередньо вказує клопотання слідчого, погоджене з прокурором про проведення обшку та задоволення такого клопотання з наданням дозволу на його проведення, який вже фактично проведений, що з урахуванням норм чинного КПК, який розмежовує поняття огляду та обшку є неприпустимим.
Як на підставу недопустимості протоколу огляду місця події від 18.11.2023 в період з 10 год. 10 хв. по 10 год. 40 хв. слідчим СВ ВП №4 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_11 за адресою АДРЕСА_3 , та усіх похідних від нього документів та доказів зазначає, що такий огляд проведений без дозволу керівника установи, участі понятих та вилучені речі під час такого огляду, які набули статусу тимчасово вилучених не повернуті особі у якої вилучені, з підстав неподання слідчим у встановлений законом строк відповідного клопотання про арешт такого майна, що вказує на порушення норм ст.ст. 223, 168,169, 171 КПК України.
Стосовно недопустимості клопотання поданого слідчим про арешт майна, зокрема, автомобіля марки BMW р/н НОМЕР_1 , та ухвали слідчого судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області №276/2551/23 про задоволення вказаного клопотання доводить тим, що таке клопотання з урахуванням норм ч.2 ст. 64-2 КПК України подане неналежним суб'єктом.
Про недопустимість протоколу пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками від 05.01.2024 за участю ОСОБА_12 проведеного слідчим СВ ВП №4 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_10 як доказу у кримінальному провадженні відносно його підзахисного зазначає про те, що пред'явлені особи для впізнання за фотознімками ОСОБА_12 , який впізнав особу на фото №2, не містить відомостей хто є така особа на фото №2 за яких обставин ОСОБА_12 упізнав вказану особу.
Водночас, звертає увагу суду, що відповідно до норм ч. 2 ст. 228 КПК України особа, яка підтягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Відповідно до протоколу фотознімки осіб, які пред'являлися до впізнання мають різкі відмінності, а саме фотознімок особи №1 особа на фотознімку знаходиться в шапці та не поголений, особа на фотознімку №2 чисто поголений, особа на фотознімку №3 непоголеннй, особа на фотознімку №4 має бороду та залисини. Також всі особи на фотознімках мають різну форму обличчя, колір обличчя, зачіску та одяг.
Також вказує на те, що впізнання особи за фотознімками допускається за неможливості забезпечення присутності цієї особи.
Окрім цього заначає, що під час допиту свідка ОСОБА_12 у судовому засіданні останній вказав, що перед впізнанням йому продемонстрували фотознімок на телефоні після чого провели впізнання по фотознімкам, що є істотним порушенням вимог КПК (ч.1 ст. 228 КПК України).
24.09.2024 прокурор подав письмові заперечення на клопотання захисника про визнання доказів недопустимими, за змістом якого просить відмовити у задоволенні клопотання.
Заперечуючи проти клопотання вказує, що проведені огляди місця події відповідно до протоколу огляду місця події від 18.11.2023 в період 07:35 по 08:35 год. за адресою АДРЕСА_2 , та протоколу огляду місця події від 08.11.2023 за адресою АДРЕСА_4 , вказує, що такі огляди були проведені як невідкладні та слідчим суддею надано дозвіл саме на проведення огляду місця події, який вже був проведений із зазначенням повного переліку майна, яке було вилучене під час проведення огляду місця поді та те, що такі огляди проведені з добровільної згоди як власника домоволодіння так і користувача автомобіля, що спростовує доводи сторони захисту про недопустимість таких доказів.
Наголошує, що в кримінальному провадженні зазаначені дії проведено в обсязі, необхідному для досягнення мети огляду, визначеної ч.1 ст. 237 КПК України, натомість дії, які були би характерні для обшуку, не вчинялися, оскільки фактично проведено лише огляд та вилучення речей, а вторгнення у сферу особистих прав та інтересів громадян, як відшукування майна та його примусового вилучення під час проведених слідчих дій не здійснювалося.
При цьому звертає увагу, що зважаючи на норми чинного КПК та висновки ВС саме по собі вилучення того чи іншого предмета (майна) не свідчить про те, що органом досудового розслідування проводився обшук, а не огляд.
Твердження сторони захисту про недопустимість протоколу огляду місця події від 18.11.2023 в період часу з 10 год. 10 хв, по 10 год. 40 хв. слідчим СВ ВП №4 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_11 за адресою с. Гуйва, вул. Бердичівське шосе, 64, спростовує тим, що чинне КПК не передбачає обов'язкової участі понятих при огляді, якщо він проводиться не в житловому приміщенні, тому участь понятих при огляді місця події, що проводився в морзі Житомирського СМЕ не була обов'язковою.
Стосовно не накладення та не подання клопотання про арешт тимчасово вилученого майна вказує, що вилучені речі відповідно до постанови слідчого визнані речовими доказами та поміщені на зберігання до кімнати речових доказів, отримані такі докази у передбаченому законом порядку, що відповідає нормам чинного КПК та не свідчить про їх недопустимість.
Щодо визнання клопотання слідчого та ухвали слідчого судді недопустимим доказом з підстав подання такого клопотання неналежним суб'єктом зазначає, що такі доводи сторони захисту не обґрунтовані на приписах закону, оскільки прокурорський нагляд за подання такого клопотання здійснений, що безпосередньо узгоджується з нормами як ст. 64-2 так ч.1 ст. 171 КПК України.
Також вказує, на передчасність заявленого клопотання в частині визнання недопустимим доказу - протоколу пред'явлення осіб для впізнання, оскільки такий доказ не досліджений судом.
У судовому засіданні захисники обвинуваченого ОСОБА_9 - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подане клопотання про недопустимість доказів підтримали та проосили визнати очевидно недопустимими докази визначені у клопотанні.
Обвинувачений ОСОБА_13 підтримав клопотання захисника.
Прокурор в судовому засіданні заперечив проти заявленого клопотання у повному обсязі, посилаючись на подані ним письмові заперечення.
Потерпілі та їх представник в судовому засіданні заперечили проти заявленого клопотання, вказали на його необґрунтованість та, зокрема, передчасність.
Заслухавши думки учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання, суд дійшов таких висновків.
За змістом ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
За приписами ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Згідно з ч. 2 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими (ч. 3 ст. 89 КПК України).
Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.
При цьому системний аналіз ст.89 КПК України дозволяє дійти висновку, що законодавець ознаки недопустимості доказів поділяє на очевидні та неочевидні. Залежно від цього визначається момент прийняття рішення щодо недопустимості доказів, який окреслений межами судового розгляду. Очевидно недопустимими є ті докази, про недопустимість яких прямо вказується в КПК України. Це означає, що очевидно недопустимим є доказ, будь-яке порушення процедури отримання якого згідно положень КПК України є безумовною підставою визнання його недопустимим.
Існують також умовно недопустимі докази, допустимість чи недопустимість яких визначається судом у кожному конкретному випадку в залежності від встановлених обставин кримінального провадження. Саме тому, процесуальну конструкцію «очевидна недопустимість доказу», слід розглядати крізь призму положень інституту доказового права у його нерозривному зв'язку з кримінально процесуальними правовідносинами.
Відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, а це відповідно до ч.2 ст.89 КПК тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
Зазначене правило застосовується і щодо доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст.87 КПК України) за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості. В іншому випадку суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (п.8).
Правила оцінки доказів, особливо вимога дотримуватися передбаченого законом порядку при отриманні доказів, мають за мету запобігання неправомірному втручанню держави та заохочення доброчесної поведінки правоохоронних органів (постанова ККС ВС від 29.09.2020 у справі № 601/1143/16).
У контексті такого елементу допустимості доказів як належний процесуальний порядок отримання доказів, суд додатково звертає увагу, що метою встановлення та дотримання такого порядку є насамперед (1) унеможливлення істотного порушення прав і свобод людини в ході збирання (отримання) доказів та (2) забезпечення достовірності отриманих фактичних даних.
У зв'язку із цим, при наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли такі порушення: (1) прямо та істотно порушують права і свободи людини; чи (2) зумовлюють сумніви у достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути.
Із врахуванням зазначеного саме різні критерії визнання доказів недопустимими, які наведені вище, обумовлюють диференційований порядок вирішення питання щодо їх недопустимості: (1) під час будь-якого судового розгляду у разі встановлення очевидної недопустимості доказу (частина 4 статті 87, частина 2 статті 89 КПК) - у випадках, коли: 1) такі докази, отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і 2) їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого судового розгляду;
При визнанні того чи іншого доказу недопустимим, суд має зазначати конкретну норму процесуального закону, порушення якої, з урахуванням наслідків такого порушення та можливістю (неможливістю) їх усунення, дає підстави дійти висновку щодо недопустимості того чи іншого доказу (постанова ККС ВС від 25.09.2018 у справі № 210/4412/15-к).
Щодо існування інших (умовних) підстав для визнання доказів недопустимими, судам необхідно у кожному конкретному кримінальному провадженні з'ясувати, до яких наслідків порушення вимог кримінального процесуального закону призвели і чи є ці наслідки незворотними (тобто такими, що не можуть бути усунені під час судового розгляду). Якщо мова йде про визнання доказів, отриманих під час слідчих (розшукових) дій, недопустимими, це здебільшого стосується наявності сумнівів у достовірності відомостей, отриманих в результаті їх проведення (постанова ККС ВС від 05.08.2020 у справі № 334/5670/18).
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові № 756/10060/17 від 31.08.2022 дійшла висновку, що невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.
В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду мають бути права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права. На користь такого висновку свідчить зміст ст. 87 КПК України, якою визначено критерії недопустимості засобів доказування у зв'язку з недотриманням законного порядку їх одержання.
ВП ВС констатувала, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 28 Конституції України),прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім'ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України).
Так даючи оцінку доводам викладеним у клопотанні сторони захисту судом не встановлено та стороною захисту не доведено наявності процесуальних порушень закону, що призвели до порушень прав і свобод обвинуваченого в ході збирання (отримання) доказів зазначених стороною захисту, зокрема, як і обмеження тих чи інших прав обвинуваченого, які б давали підстави визначи заявлені стороною захисту докази очевидно недопустими.
Клопотання захисника зводиться лише до оцінки процесуальних порушень, допущених, на думку захисника, під час проведення досудового розслідування.
Крім того суд зазначає,що захисних звертаючись із даними клопотаннями не вказав про очевидну недопустимість зазначених доказів, виходячи із критеріїв визначених у статті 87 КПК України, зокрема, стороною захисту не обґрунтовано та не доведено, що недотримання процедури отримання стороною обвинувачення доказів призвели до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини його підзахисного (обвинуваченого).
Відповідно до ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
За вказаних вище підстав, суд не убачає підстав для визнання доказів, зазначених у клопотанні сторони захисту очевидно недопустимими, відтак дійшов висновку про відмову у задоволенні поданого клопотання.
В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що доводи, викладенні захисником, безумовно підлягають оцінці при наданні судом аналізу доказів під час ухвалення остаточного рішення суду за наслідками розгляду кримінального провадження. На час розгляду даного клопотання судовий розгляд кримінального провадження триває. Конкретних ознак очевидної недопустимості доказів суду не наведено, а тому суд вважає передчасним вирішувати питання про їх недопустимість.
Керуючись ст.ст. 89, 369-372 КПК України, суд
Відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про визнання очевидно недопустимими доказами, які зібрані в рамках кримінального провадження № 12023060460000397 від 18.11.2023 , а саме:
- протоколу огляд місця події від 18.11.2024 з період з 07 год. 28 хв. по 08 год, 35 хв., проведеного слідчим СВ ВП №4 Житомирського РУН ГУНП в Житомирській області ОСОБА_10 за адресою АДРЕСА_2 та всіх похідних від нього доказів;
- протоколу огляду місця події від 18.11.2024 з період з 10 год. 10 хв. по 10 год. 40 хв, проведеного слідчим СВ ВП №4 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_11 за адресою АДРЕСА_3 та всіх похідних від нього доказів;
- протоколу огляду місця події від 18.11.2024 з період з 20 год. 14 хв. по 21 год. 50 хв. проведеного слідчим СВ ВП №4 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_10 за адресою АДРЕСА_4 та всіх похідних від нього доказів;
- клопотання про накладення арешту та Ухвалу Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області №276/2451/23 та всіх похідних доказів;
-протоколу пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками від 05.01.2024 за участю ОСОБА_12 проведеного слідчим СВ ВП №4 Житомирською РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_10 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Повний текст ухвали оголошений: 30.09.2024 об 15:00 год.
Суддя Людмила ЛОСЬ