Іменем України
Справа № 285/3221/24
провадження у справі № 2/0285/1200/24
25 вересня 2024 року м. Звягель
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді………...………...Літвин О. О.,
секретаря………………………..…Клечковської М. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу
за правилами спрощеного позовного провадження
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фінансова компанія «Кредит-Капітал»,
поданим в його інтересах представником ОСОБА_1 ,
до ОСОБА_2
про стягнення кредитної заборгованості, -
У червні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - Кредит-Капітал) звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 13.09.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - Мілоан) та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №5069165 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого вона отримала кредитні кошти у розмірі 5000 грн, які у строк не повернула. У зв'язку з ухиленням відповідачки від виконання своїх зобов'язань її заборгованість склала 13714,20 грн.
У 2022 році між Кредит-Капітал та ОСОБА_3 було укладено договір відступлення прав вимоги і позивач набув статусу нового кредитора, отримавши право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ОСОБА_3 , включно і до ОСОБА_2 .
Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повернення позичених коштів утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Сторони в судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про слухання справи, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, у зв'язку з чим розгляд справи проведено у їхній відсутності.
Представник позивача в заяві від 21.06.2024 просив розгляд справи проводити без його участі, не заперечив щодо винесення заочного рішення.
Відповідач у заяві від 24.09.2024 позовні вимоги визнала.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, судом встановлено наступне.
13 вересня 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в електронній формі було укладено Кредитний договір шляхом реєстрації останньої на веб-сайті miloan.ua.
Відповідно до умов договору ОСОБА_3 надав позичальнику грошові кошти в сумі 5 000 грн (п.1.2.) на строк до 28.09.2021 (п.1.4), а відповідач зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти, та також інші передбачені платежі. Згідно паспорту споживчого кредиту сукупна вартість кредиту склала: 5007,50 грн, що складається з тіла кредиту в розмірі 5000 грн та процентів за користування кредитом в розмірі 7,50 грн.
На підставі Кредитного договору 28.09.2021 на рахунок платіжної картки відповідача шляхом безготівкового переказу було перераховано 5000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №56249604.
Порядок надання Мілоан коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, встановлюються відповідними правилами, які перебувають в загальному доступі, розміщенні на офіційному сайті фінансової установи та в розумінні ст.ст.641, 644 ЦК є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Додані до Кредитного договору анкета заява на кредит, графік платежів за договором і паспорт споживчого кредиту містять розмір суми кредиту, процентну ставку за кожен день та річну, строк кредитування, відповідальність за порушення умов договору. Вказані документи підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Перед укладенням Кредитного договору відповідач була вільною в погодженні всіх умов кредитування, з правилами, порядком погашення по кредиту ознайомлена.
Правовідносини у даній цивільній справі регулюються положеннями Цивільного кодексу України та Законом України «Про електронну комерцію».
Однією із засад цивільного судочинства є свобода договору (ст.3 ЦК), яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», відповідно до ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін,спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Такий договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною і вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Нормою статті 639 ЦК передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Ураховуючи викладені обставини, суд вважає, що спірний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони договору досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів ст.11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
09.02.2022 між Мілоан та Кредит-Капітал було укладено договір факторингу №80-МЛ, за яким відбулося відступлення права вимоги, в тому числі за Кредитним договором, що був укладений між Мілоан та відповідачем, і Кредит-Капітал набуло права вимоги за вказаним договором. 18.04.2024 Кредит-Капітал на адресу відповідача було направлено повідомлення про відступлення права грошової вимоги та про порядок погашення заборгованості.
Згідно витягу реєстру боржників передано Кредит-Капітал право вимоги за Договором ОСОБА_2 в загальній сумі заборгованості 13714,20 грн, з яких залишок за тілом кредиту: 3691 грн, заборгованість за відсотками: 10023,20 грн.
Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов'язанні.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (ст.512 ЦК України). Відступлення права вимоги відбувається на підставі правочину, зокрема, внаслідок укладення договору купівлі-продажу чи міни; дарування; факторингу. Останнім є операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредиторові.
У ст.629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати.
Оскільки кредитодавець та позичальник досягли домовленості згідно з положеннями чинного на момент укладання кредитного договору ЦК України та уклали договір, у якому передбачені певні умови, то вони підлягають виконанню.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст.129 Конституції України).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачем не було спростовано факту надання їй кредиту в розмірі, визначеному кредитним договором. Також доказів про добровільне виконання зобов'язань суду не надано.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК).
Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог закону.
Ураховуючи те, що позичальник взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти вчасно не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь Кредит- Капітал, яке набуло право вимоги за Кредитним Договором.
Таким чином, вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за основним зобов'язанням, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3691 грн, є доведеною та підлягає задоволенню.
Перевіряючи вимогу позивача в частині стягнення процентів, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.1 ст.1048, ч.1 ст.1049 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Тобто, припис зазначеної норми права про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ст.625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного договору фінансова установа надала позичальнику ОСОБА_2 суму кредиту, а вона зобов'язувалася повернути його до обумовленого договором строків.
Таким чином, відповідно до ст.1048 ЦК право на стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами виникає лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Надані суду докази наявності заборгованості у ОСОБА_2 не містять детального опису порядку нарахування відсотків та даних про можливе продовження строку дії договору і відповідно умов, на яких могло бути продовжено такий строк, що свідчить про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по ним включає період, який виходить за межі строку кредитування. Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, тому заявлена позивачем на загальну суму 10023,20 грн є недоведеною та задоволенню не підлягає.
Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов'язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі. Суд позбавлений можливості з'ясувати правову природу усіх складових боргу та правильність їх розрахунків, оскільки останні не містять інформації про те, на якій підставі та за який період виникла спірна заборгованість.
Доказів на підтвердження правових підстав виникнення та розміру заборгованості зі сплати відсотків суду не надано.
Тлумачення цивільно-процесуального законодавства свідчить, що дії суду залежать від волевиявлення сторін. Суд не вправі вказувати, які саме необхідно стороні подати докази та їх кількість, оскільки це є елементом змагальності сторони у справі, тобто її обов'язком. Активне втручання суду в доказову діяльність сторін, без їх волі, суперечить суті і природі цивільних прав, які особа здійснює вільно, на власний розсуд.
Суд враховує позицію відповідача щодо визнання отримання грошових коштів, однак це не є безумовною підставою для беззастережного задоволення позову, ураховуючи, що вирішуючи спір по суті суду слід дослідити матеріали справи, надати належну оцінку наявним у справі доказам та ухвалити судове рішення з урахуванням вимог законності та обґрунтованості, а не виходячи виключно із факту визнання. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Резюмуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача також належить стягнути судовий збір в сумі 2422,40 грн, понесений позивачем при подачі позову.
Керуючись статтями 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №5069165 від 13.09.2021 в розмірі 3691 грн та 2422,40 грн судового зброру.
Судове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на нього протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення або з дня його складення, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи (ст.ст.352, 354 ЦПК України). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після апеляційного перегляду (ст.273 ЦПК України).
Дата виготовлення повного тексту рішення - 30.09.2024.
Головуюча суддя О. О. Літвин