Справа № 282/1267/24
Провадження № 2/282/317/24
Іменем України
30 вересня 2024 року
селище Любар
Суддя Любарського районного суду Житомирської області Носач В.М., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя.
В ході підготовки справи до відкриття провадження судом встановлено, що позовна заява подана без додержання вимог ст. 175, 177 ЦПК України і підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
В позовній заяві позивачка просить суд визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та здійснити розподіл сумісного майна подружжя шляхом визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину спільного сумісного майна.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 22-24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», dирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
В доданих до позовної заяви документах відсутня оцінка вартості майна, або обумовлена сторонами вартість спірного майна, а отже неможливо встановити обґрунтовану та дійсну ціну позову.
Відповідно до ч. 4,5 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.
В той же час, до позовної заяви не долучено доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не надано відповідних доказів (даних з реєстру права власності на нерухоме майно), які підтверджують право власності сторін на спірний будинок та земельну ділянку станом на час звернення з позовом до суду.
Згідно положень ч. 1 ст. 62 СК України, що якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Визначаючи правовий статус спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін.
Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння на час вирішення спору вартості об'єкта до та після поліпшення.
Обов'язок доведення існування підстав, передбачених ч. 1 ст. 62 СК України покладається на особу, яка стверджує про виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові. Отже, в даному випадку саме на позивачку покладається обов'язок доведення підстав виникнення права спільної сумісної власності на майно, яке належить на праві особистої приватної власності відповідачу. Проте, у позовній заяві відсутній в иклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги щодо її особисто внеску для поліпшення та покращення спірного майна. Позивачкою не обгрунтовано та до суду не надано жодного доказу, який вказує, що перебуваючи у шлюбі сторони у справі зробили покращення, добудови майна, що призвело до істотного збільшення вартості майна.
Отже, позивачці необхідно надати докази придбання майна, під час перебування у зареєстрованому шлюбі, документи, які підтверджують право власності на спірне майно, а також докази, які підтверджують спільну участь подружжя коштами або працею в істотному збільшенні вартості спірного майна.
Згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно дост.1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить один відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» передбачено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року складає 3028 гривень.
Однак, позивачкою до матеріалів позовної заяви не додано документів що підтверджують сплату судового збору, що вказує на те, що позовна заява подана без дотримання норм ч.4 ст.177 ЦПК України.
Натомість разом із позовною заявою позивачка подала клопотання про звільнення її від сплати судового збору за подання позовної заяви. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_1 отримала право на безоплатну вторинну правову допомогу, що підтверджує належність такої особи до соціально незахищених верств населення. Вона не працює, має на утриманні чотирьох дітей, проживає в Михайлівському жіночому монастирі.
Надаючи оцінку клопотанню заявника про звільнення від сплати судового збору, суд дійшов такого висновку.
Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" визначені умови щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Так ч.1.ст. 8 Закону України "Про судовий збір", встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч.2ст. 8 ЗУ "Про судовий збір").
Правовий аналіз вищенаведених норм закону дає підстави стверджувати, що законодавцем встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб'єктних та предметних критеріїв, за яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, звільнити від сплати судового збору або відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Належних та допустимих доказів наявності підстав, визначених у ч.1 ст.8 ЗУ "Про судовий збір" для звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору позивачка при звернені до суду не подала.
Отже, за відсутності визначених законом умов для звільнення позивачки від сплати судового збору, суд дійшов висновку про відмову у задоволені поданого ОСОБА_1 клопотання про звільнення її від сплати судового збору за подання позовної заяви.
Суд наголошує, що саме позивач у справі, повинен навести доводи і подати докази на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку та розмірі. На підтвердження незадовільного майнового стану можуть бути надані, наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Саме тому, позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачеві строк для усунення вищевказаних недоліків, протягом п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
В разі невиконання вимог ухвали суду, позовна заява, відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України буде вважатися неподаною і повернута позивачу.
Керуючись ст.ст.95, 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя - залишити без руху та надати позивачеві строк для усунення недоліків - п'ять днів з дня отримання ухвали.
Якщо зазначені недоліки у встановлений строк не будуть усунуті, позовна заява буде вважатись неподаною та буде повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Носач