Справа № 607/18718/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/243/24 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 343 КК України
25 вересня 2024 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
потерпілих - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі матеріали кримінального провадження №11-кп/817/76/22 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 22 квітня 2024 року щодо ОСОБА_7 за ч.2 ст. 342, ч.1 ст. 343 КК України,-
Цим вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 342 та ч.1 ст. 343 КК України та призначено йому покарання:
за ч.2 ст. 342 КК України - у виді обмеження волі на строк 2 роки;
за ч.1 ст. 343 КК України штрафу у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить одна тисяча сімсот гривень.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання визначено два роки позбавлення волі.
В порядку КПК України вирішено питання про долю речових доказів та судових витрат.
Згідно з вироком суду, згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» до правоохоронних органів відносяться - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції. Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції. При цьому, згідно із ч.10 ст.62 цього ж Закону поліцейський користується повноваженнями, передбаченими цим законом, незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу. Згідно ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення.
Так, 18 липня 2023 року, заступник командира роти №1 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП ОСОБА_9 спільно із інспектором взводу №1 роти №1 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП ОСОБА_12 заступили на чергування по охороні громадського порядку та дотримання правил дорожнього руху м. Тернополі та Тернопільському районі в складі наряду позивний «Юпітер 0152», на службовому автомобілі марки «Renault» моделі «Megane» реєстраційний номер НОМЕР_1 . Окрім цього, 18 липня 2023 року, командир роти № НОМЕР_2 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП ОСОБА_10 спільно із інспектором взводу №1 роти ОСОБА_11 заступили на чергування по охороні громадського порядку та дотримання правил дорожнього руху у м. Тернополі та Тернопільському районі в складі наряду позивний «Юпітер 0151», на службовому автомобілі марки «Toyota» моделі «Prius» реєстраційний номер НОМЕР_3 .
18 липня 2023 року близько 14 години 15 хвилин, ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , патрулюючи по вул. Гайова в м. Тернополі виявили порушення правил дорожнього руху у водія транспортного засобу марки «Mercedes-Benz Sprinter» реєстраційний номер НОМЕР_4 , що передбачене ч.1 ст.121 КУпАП, а саме керування водієм транспортним засобом, який має технічні несправності. Надалі, ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , було прийнято рішення зупинити транспортний засіб марки «Mercedes-Benz Sprinter» реєстраційний номер НОМЕР_4 через технічну несправність, і у зв'язку із цим працівниками поліції було увімкнено проблискові маячки синього та червоного кольорів, а також подано звуковий сигнал, однак водій продовжив рух автомобілем та ужив заходів для здійснення втечі, а саме збільшив швидкість після чого різко повернув в гаражний кооператив «Шляховик», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де зупинив транспортний засіб біля одного із гаражних приміщень двері якого були відчинені, після чого з транспортного засобу марки «Mercedes-Benz Sprinter» реєстраційний номер НОМЕР_4 через передні двері пасажира вийшов пасажир ОСОБА_13 , та водій даного транспортного засобу, який одразу втік у приватне гаражне приміщення. В подальшому з метою встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_9 , та ОСОБА_12 , звернулися до пасажира транспортного засобу марки «Mercedes-Benz Sprinter» реєстраційний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_13 , з вимогою пред'явити документи, що посвідчують його особу, у зв'язку з тим, що він перебуває у місці вчинення правопорушення. На звернення до нього ОСОБА_9 , та ОСОБА_12 , з вимогою пред'явити документи, що посвідчують його особу ОСОБА_13 , відповів нецензурною лайкою в сторону працівників поліції, зухвало себе поводив, погрожував розібратися із працівниками поліції поза службою, та на неодноразові вимоги працівників поліції припинити правопорушення не реагував, чим вчинив адміністративні правопорушення передбачені ст.173,185 КУпАП, однак затримати ОСОБА_13 , не представлялося за можливе оскільки останній з метою уникнення відповідальності зайшов в приміщення приватного гаража.
В подальшому 18 липня 2023 року близько 15 години 20 хвилин, в гаражному кооперативі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено ОСОБА_13 , який раніше вчиняв дрібне хуліганство та злісну непокору законній вимозі поліцейського. Підійшовши до ОСОБА_13 , з законною вимогою пред'явити документи, що посвідчують його особу останній відмовився. В подальшому наряд позивний «Юпітер 0152» викликав на допомогу наряд позивний «Юпітер 0151» у складі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . З огляду на викладені обставини та діючи згідно з наведеними положеннями чинного законодавства, ОСОБА_9 , та ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з метою припинення злісної непокори законній вимозі поліцейського, встановлення особи ймовірного правопорушника, припинення та складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173, 185 КУпАП, за неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, змушені були близько 15 години 26 хвилин в гаражному кооперативі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », здійснити адміністративне затримання ОСОБА_13 , із застосуванням засобу обмеження рухомості (кайданок). ОСОБА_13 було поміщено до службового автомобіля марки «Renault» моделі «Megane» реєстраційний номер НОМЕР_1 з метою доставлення до відділу поліції та складання необхідних процесуальних документів, зокрема протоколу адміністративного затримання особи та протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173, 185 КУпАП.
В подальшому, 18 липня 2023 року близько 15 години 30 хвилин, у ОСОБА_7 , який перебував в гаражному кооперативі «Шляховик », та побачив, що ОСОБА_13 затримали працівники поліції, виник злочинний умисел, спрямований на опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним своїх службових обов'язків. Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_7 , підійшов до службового автомобіля марки «Renault» моделі «Megane» реєстраційний номер НОМЕР_1 , на допомогу ОСОБА_13 , та почав умисно чинити опір працівникам поліції, а саме почав активно фізично протидіяти законним вимогам та діям поліцейських, поводив себе агресивно у відношенні до працівників поліції, нецензурно виражався в адресу поліцейських, відштовхував поліцейських від автомобіля, в якому перебував затриманий ОСОБА_13 , та хапав руками поліцейських за формений одяг. ОСОБА_7 , неодноразово попереджено про недопустимість вчинених ним таких дій, на що він почав поводити себе ще більш зухвало, а саме відтісняв працівників поліції від службового автомобіля, відчиняв двері службового автомобіля в якому знаходився затриманий ОСОБА_13 , внаслідок чого затриманий ОСОБА_13 , намагався покинути службовий автомобіль та уникнути затримання, після чого ОСОБА_7 , надав вказівку іншій особі закладати каміння під колеса службового автомобіля з метою його знерухомлення, після чого ОСОБА_7 , бажаючи перешкодити, працівникам поліції, ставав перед службовим автомобілем в якому знаходився затриманий та блокував своїм тілом його подальший рух, та надавав вказівку блокувати рух автомобіля своїм тілом іншій особі. В результаті злочинної діяльності ОСОБА_7 , порушено суспільні відносини, які забезпечують нормальну законну діяльність органів державної влади, особисту недоторканість командира роти ОСОБА_10 , заступника командира роти ОСОБА_9 , інспектора ОСОБА_11 та інспектора ОСОБА_12 під час виконання ними своїх службових обов'язків, передбачених Законом України «Про Національну поліцію», Положенням про патрульну службу МВС, Законом України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів».
В апеляції захисник обвинуваченого просить вирок суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання змінити та застосувати положення ст.75 КК України, звільнити його від відбування призначеного судом покарання з випробуваням та встановленням іспитового строку або визначити більш м»яке покарання за ч.2 ст.342 КК України- у виді штрафу.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що призначене ОСОБА_7 не відповідає тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого через суворість.
Просить врахувати часткове визнання обвинуваченим своєї вини у скоєнні інкримінованих йому правопорушень, а також те, що він розкаявся, попросив вибачення у потерпілих, матеріальної шкоди потерпілим своїми діями не завдав, відсутність обтяжуючих його покарання обставин та просить визнати пом»якшуючими його покарання обставинами - щире каяття , активне сприяння розкриттю злочину, а аткож врахувати те, що ОСОБА_7 є особою раніше не судимою, позитвно характеризується за місцем проживання, має стійкі соціальні зв»язки, про що свідчить те що на його утриманні перебуває 3 неповнолітніх дітей, дружина не працює оскільки перебуває у після пологовій відпустці, на обліках у лікара-наркологоа та психіатра не перебуває, працює, є волонтером ГО »Братерство сиріт України» та надає безкоштовно транспортні послуги в рамках благодійних ініціатив.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляцію та просили її задовольнити з викладених у ній мотивів, прокурора та потерпілих, які заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Так, серед завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, міститься вимога про те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура та прийнято законне рішення як під час розслідування справи, так і за результатами її судового розгляду.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень, за установлених судом та викладених у вироку обставин, є правильними оскільки ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах в їх сукупності та взаємозв'язку, яким суд дав належну оцінку, визнавши їх належними, допустимими та достатніми, і які у апеляційній скарзі не оспорюються, як і кваліфікація його дій за ч.2 ст. 342 КК України, як опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов»язків та за ч.1 ст. 343 КК України, як вплив у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу з метою перешкодити виконанню ним службових обов»язків, або добитися прийняття незаконного рішення.
Тому вирок переглядається у межах доводів апеляційної скарги, тобто у частині призначеного обвинуваченому покарання.
При призначенні ОСОБА_7 покарання місцевий суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, особу винного, раніше не судимого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, не встановив обставин, які пом»якшують та обтяжують його покарання.
Однак, колегія суддів вважає доводи захисника про невідповідність покарання, призначеного без звільнення ОСОБА_7 від його відбування з випробуванням, тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та його особі через суворість обгрунтованими.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Абзацами 1, 2 п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначено, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимоги ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінально-процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.
Згідно з приписами ст. 75 КК (в редакції Закону № 1576-IX від 29 червня 2021 року) якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Зокрема, колегія суддів вважає що при призначенні покарання ОСОБА_7 суд вірно взяв ступінь тяжкості кримінальних праворушень, один з яких є кримінальним проступком, а інший - не тяжким злочином, дані про його особу, зокрема, те, що він є раніше не судимим, має на утриманні троє неповнолітніх дітей, не перебуває на диспансерних обліках, працює, має міцні соціальні зв»язки та відсутність обставин, які обтяжують його покарання, однак, поза увагою суду залишились його виключно позитивні характеристики за місцем роботи та в ГО »Братерство сиріт України», де він є волонтером та надає безкоштовно транспортні послуги в рамках благодійних ініціатив, а також обставиною, що пом»якшує його покарання є часткове визнання вини. Зваживши на всі ці фактори та конкретні обставини справи, зокрема, те що його діями не було фізичної та майнової шкоди потерпілим, у сукупності та взаємозв»язку колегія суддів прийшла до висновку про те, що обвинувачений не потребує ізоляції від суспільства, а його виправлення можливе без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього обов'язків, передбачених ст.76 КПК України і встановленням іспитового строку- 3 роки, який є максимальним відповідно до ч. 4 ст. 75 КК України, що буде для нього стримуючим фактором не вчиняти злочини в подальшому.
На час розгляду апеляційної скарги не встановлено даних, що обвинувачений вчиняв нові злочини, або іншим чином дискредитував себе.
На переконання апеляційного суду, саме такий захід примусу та порядок його відбування є законним, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним так і іншими особами, відповідає принципам справедливості, індивідуалізації та співмірності покарання.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу захисника слід задовольнити, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 за ч.2 ст. 342, ч.1 ст. 343 КК України в частині призначеного покарання - змінити, застосувавши положення ст.75 КК України.
Керуючись ст.ст. 75,76 КК України, ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника задовольнити, вирок Тернопільського міськрайонного суду від 22 квітня 2024 року щодо ОСОБА_7 за ч.2 ст. 342, ч.1 ст. 343 КК України змінити в частині призначеного покарання змінити.
Вважати ОСОБА_7 засудженим до покарання:
за ч.2 ст. 342 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2(два) роки;
за ч.1 ст. 343 КК України - штрафу у розмірі 100(ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим,- до остаточного покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 3(три) роки.
У відповідності до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки: 1) періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; 3)не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В решті вирок суду залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий
Судді