Дата документу 24.09.2024 Справа № 316/1962/20
ЄУН 316/1962/20 Головуючий у І інстанції: Козлова Н.Ю.
Провадження № 22-ц/807/89/24 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
24 вересня 2024 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Кочеткової І.В.
Кухаря С.В.,
секретар: Бєлова А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на додаткове рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 10 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним наказ від 19 травня 2020 року № 161-з «Про звільнення з роботи у зв'язку зі скороченням штату ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління (з аналітично-правової роботи) ЮУ ВП «ЗАЕС» ДП.
Стягнено з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 травня 2020 року до 10 лютого 2022 року включно у розмірі 1 095 363,92 грн, утримавши з неї усі необхідні податки та збори.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 07 червня 2023 року апеляційну скаргу ВП «ЗАЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» залишено без задоволення, рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 10 лютого 2022 року - без змін.
Постановою Верховного Суду від 22 травня 2024 року касаційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом» залишено без задоволення. Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 10 лютого 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 07 червня 2023 року залишено без змін.
У серпні 2023 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Вишнякової І.О. звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з заявою про ухвалення додаткового рішення з питання розподілу судових витрат на правову допомогу, в якій просив ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 27000 грн.
В обґрунтування заяви зазначено, що 14.02.2022, у передбачений ЦПК України строк, ОСОБА_1 направив до Енергодарського міськрайонного суду Запорізької області заяву про ухвалення додаткового рішення та надав докази понесення ним судових витрат на правничу допомогу. Проте, у зв'язку із введенням в Україні режиму воєнного стану та окупацією міста Енергодар Запорізької області вказана заява судом розглянута не була.
Відповідно ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Розпорядженням Голови Верховного Суду від 14.09.2022 року №49/0/9-22 змінено територіальну підсудність справ Енергодарського міського суду Запорізької області з визначенням територіальної підсудності за Ленінським районним судом м. Запоріжжя.
Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2023 року стягнено з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 27000 грн.
Не погоджуючись із вищезазначеним додатковим рішенням, ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ПП «Запорізька атомна електрична станція» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати додаткове рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2023 року та прийняти нову постанову про часткове задоволення заяви та зменшити розмір витрат на правову допомогу, стягнутих з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 , до 7000 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції порушив право скаржника на справедливий суд, адже відповідач не отримав додатків до заяви про ухвалення додаткового рішення, у зв'язку з чим був позбавлений можливості реалізувати своє право на подання клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
Так, у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану та окупацією міста Енергодар, усі виробничі документи скаржника, в тому числі і матеріали судового провадження у цій справі, залишились на тимчасово окупованій території - проммайданчику ВП ЗАЕС, доступ до яких наразі неможливий. Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06.03.2023 відновлено втрачене судове провадження, під час якого позивач надав серед іншого, такі документи: заяву про ухвалення додаткового рішення від 14.02.2022; договір про надання правничої допомоги від 07.07.2020 №07/07-20; додаток 1 до договору про надання правничої допомоги від 07.07.2020; додаток 2 до договору про надання правничої допомоги від 15.11.2021; акт №1 приймання-передачі виконаних робіт від 14.02.2022; довідку про отримання грошових коштів від 14.02.2022; докази направлення заяви з додатками до суду. Проте копії зазначених документів не були направлені скаржнику ні позивачем, ні судом.
Крім того, скаржник наголошував на тому, що не був належним чином повідомлений про розгляд вищезазначеної заяви позивача, що також позбавило його права на справедливий суд.
На думку скаржника, заявлена сума витрат на правничу допомогу, з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, виходить за розумні межі визначення розміру гонорару, такі витрати не мають характеру необхідних, та не є співмірними з виконаною роботою. Внаслідок військової агресії та введення воєнного стану в Україні, втрати компанією значної частини виробничих потужностей, ДП «НАЕК «Енергоатом» перебуває у скрутному фінансовому стані, а покладення витрат на правову допомогу в заявленому позивачем розмірі становитиме для відповідача надмірний тягар.
20 вересня 2024 року через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Вишнякової І.О. про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.
У судовому засіданні представник ДП «НАЕК «Енергоатом» Димова О.І. наполягала на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні додаткового рішення та зменшенні суми відшкодування витрат позивача на правову допомогу.
ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства. Клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому, враховуючи заяву ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Вишнякової І.О. про розгляд справи за відсутностісторони позивача, колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб, які не з'явились.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну слід частково задовольнити з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з п.п. 1-3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване додаткове рішення не відповідає вказаним вимогам повною мірою.
Статтею 133 ЦПК України до судових витрат віднесені і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
То ж домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
З урахуванням пункту 3 частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значенням справи для сторони.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі № 706/199/22 (провадження № 61-9325ск22).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини.
Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявляв про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 22000 грн.
За умовами договору про надання правничої допомоги адвокатом Вишняковою І. О. від 07.07.2020, укладеного між адвокатом Вишняковою І. О. та ОСОБА_1 (п. 1.2) сторони погодили, що адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень:
- надає клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього перед фізичними особами, в органах державної влади, органах прокуратури, Національної поліції України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідування, Національного антикорупційного бюро України, державної виконавчої служби, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних, адміністративних та господарських судах України усіх інстанцій, зокрема у цивільних, господарських та адміністративних справах, у справах про адміністративні правопорушення, у справах окремого та наказного провадження, в кримінальному провадженні, в тому числі оскарження дій та бездіяльності службових та посадових осіб;
- представляє клієнта з усіма правами, які надано законом позивачу (цивільному позивачу та відповідачу), відповідачу, потерпілому, третій особі, свідку, заявнику, скаржнику, у тому числі з правом пред'явлення позову, зміни підстави або предмета позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред'явлення зустрічного позову, подання заяв та скарг, укладання мирової угоди на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання судового рішення, оскарження рішення, постанов і ухвали суду, одержання, рішень, ухвал, виконавчого листа, наказу та пред'явлення його до виконання; підписувати та подавати документи, зокрема заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги, уточнення, пояснення, запити, звернення, повідомлення, докази та інше; вести попередні переговори та узгоджувати процесуальні питання; отримувати документи, в тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки, рішення, ухвали, постанови, заочне рішення тощо, а також їх копії; сплачувати від імені Клієнта державне мито, судовий збір та інші необхідні платежі, вчиняти інші дії в інтересах клієнта не передбачених даним договором.
- представляє інтереси клієнта в судах та правоохоронних органах під час досудового та судового слідства, кримінального провадження, у справах про адміністративні правопорушення, має право подавати заяви, клопотання, пояснення, докази та вчиняти інші дії щодо захисту прав та інтересів Клієнта.
Згідно з актом № 1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правничої допомоги від 07.07.2020, складеним 14.02.2022, адвокат надав такі послуги на загальну вартість 27000 грн: ознайомлення з матеріалами справи, надані Клієнтом - 1 год. - 1000 грн, складання та подання заяви про збільшення позовних вимог, уточненої позовної заяви - 1,5 год - 1500 грн, складання та подання відповіді на відзив відповідача - 3 год. - 3000 грн, представництво інтересів у судовому засіданні - 1 судодень - 4000 грн, складання та подання додаткових пояснень - 1,5 год - 1500 грн, складання та подання клопотання про витребування доказів - 1 год. - 1000 грн, представництво інтересів у судовому засіданні - 1 судодень - 4000 грн, ознайомлення з документами, наданими відповідачем на виконання вимог ухвали - 3 год. - 3000 грн, усна консультація клієнта: аналіз наданих відповідачем доказів - 1 год. - 1000 грн, складання та подання додаткових пояснень - 2 год. - 2000 грн, представництво інтересів у судовому засіданні - 1 судодень - 4000 грн, підготовка та подання заяви про ухвалення додаткового рішення - 1 год. - 1000 грн.
Таким чином, позивач надав суду докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартості.
Разом з тим, матеріали справи містять заперечення відповідача на заяву про ухвалення додаткового рішення від 22.02.2022 (т. 5 а.с. 177-186) з проханням зменшити розмір витрат на правничу допомогу позивача, які суд першої інстанції не взяв до уваги, вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу, що, на думку колегії суддів, свідчить про підтвердження доводів апеляційної скарги в частині порушення принципу змагальності під час ухвалення додаткового рішення.
Оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, та виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що заявлені представником відповідача суми є надмірними та не є повністю співмірними зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, у зв'язку з чим, апеляційний суд доходить висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню в суді першої інстанції, слід зменшити.
Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції, враховуючи заперечення відповідача проти розміру витрат на правову допомогу, апеляційний суд доходить висновку про необхідність зменшення суми, визначеної адвокатом з 27000 грн до 15000 грн, оскільки докази фактично понесених витрат саме в такому розмірі не є неминучими, отже, відсутні підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді першої інстанції саме у визначеному адвокатом позивача розмірі. При цьому колегія суддів вважає, що стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 15000 грн забезпечуватиме баланс рівноваги між інтересами сторін у справі, відповідатиме принципу розумності та співмірності, визначеного як одним з основних критеріїв стягнення таких витрат.
За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, на підставі ч. 1 ст. 376 ЦПК України апеляційний суд вважає за необхідне змінити додаткове рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2023 року, зменшивши розмір витрат на правничу допомогу, належних до стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 , до 15000 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» - задовольнити частково.
Додаткове рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2023 року у цій справі в частині розміру стягнення витрат на правничу допомогу - змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини в такій редакції:
«Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції в розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.»
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 30 вересня 2024 року.
Головуючий:
Судді: